Провадження № 22-ц/774/1821/18 Справа № 199/4166/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.
Категорія 30
29 березня 2018 року м. Дніпро
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Сахарові Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ» (третя особа: Благодійний фонд «Сприяння безпеці дорожнього руху») про відшкодування збитків,-
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «КАМ» з позовом про стягнення на підставі ст.ст.936,942,951 ЦК України у якості відшкодування йому як власнику збитків 113 836грн. вартості автомобіля «TOYOTA RUNNER», 1991 року випуску, №06080 АЕ. В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що вказаний автомобіль на праві власності належав Благодійному фонду «Сприяння безпеці дорожнього руху» та перебував у його користуванні на підставі передачі оригіналу про реєстрацію цього автомобіля. ТОВ «КАМ» видана йому перепустка на автостоянку за адресою у м.Дніпро по вул. Каруни, 2-А. У період часу з 09 по 10.08.2015р. невідома особа заволоділа вказаним автомобілем з території автостоянки. Оскільки поліцією викрадений автомобіль не знайдено, вважав, що вартість останнього має бути відшкодована йому ТОВ «КАМ» як зберігачем.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.09.2017р. позов ОСОБА_2 задоволено та на його користь з ТОВ «КАМ» стягнуто 113 836грн. вартості автомобіля «TOYOTA RUNNER», №06080 АЕ.
В апеляційній скарзі ТОВ «КАМ» просило скасувати вказане рішення суду першої інстанції, посилаючись на відсутність доказів про оплату ОСОБА_2 договору зберігання автомобіля, про наявність підстав для притягнення товариства до цивільно-правової відповідальності та його вини у спричиненні збитків. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 посилався на її необгрунтованість та наявність у останнього перепустки на автостоянку, що підтверджує передачу автомобіля на зберігання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за такими підставами.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції посилався на його доведеність.
Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 20.03.2003р., власником автомобіля «TOYOTA RUNNER», 1991 року випуску, №06080 АЕ, є Благодійний фонд «Сприяння безпеки дорожнього руху» (а.с.19).
У копії пропуску №31 на право в'їзду/виїзду автомобіля, виданого ТОВ «КАМ» на ім'я ОСОБА_2, зазначено адресу автостоянки: м.Дніпро, вул. Каруни, 2-А, марка автомобіля ««TOYOTA», №06080 АЕ (а.с.20).
За витягом з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.08.2015р. за заявою потерпілого ОСОБА_3 належним останньому автомобілем «TOYOTA RUNNER», №06080 АЕ, невідома особа заволоділа шахрайським шляхом з території автостоянки ТОВ «КАМ» за адресою у м.Дніпро по вул. Каруни, 2-А у період часу з 09 по 10.08.2015р. (а.с.12).
Відповідно до вимог ст.ст.936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання згідно ст.977 ЦК України посвідчується квитанцією (номером, жетоном). За ч.1 ст.950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Відповідно до вимог ст.ст.22,1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини, підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про стягнення йому як власнику вартості автомобіля «TOYOTA RUNNER», №06080 АЕ, з ТОВ «КАМ» не вбачається.
Позовна заява ОСОБА_2 не містить обґрунтування заявлених вимог обставинами щодо неналежного зберігання автомобіля ТОВ «КАМ» чи його вини у втраті вказаного автомобіля. Між тим, згідно поданої 12.08.2015р. органам поліції заяви громадянином ОСОБА_3, також як власником автомобіля «TOYOTA RUNNER», №06080 АЕ, зазначеним автомобілем з території автостоянки заволоділа невідома особа шахрайським шляхом. Доказів тому, що заволодіння автомобілем, яке відбулось шахрайським шляхом, знаходилось у причинному зв'язку з неправомірними діями чи бездіяльністю автостоянки ТОВ «КАМ» матеріали справи не містять. Більш того, ТОВ «КАМ» взагалі заперечувало оплату ОСОБА_2 договору зберігання автомобіля та свою вину у спричиненні збитків. З тексту доданого до позову рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2016р. вбачається, що ТОВ «КАМ» також заперечувало і перебування автомобіля на автостоянці у період з 09 по 10.08.2015р. За таких обставин сама по собі наявність у ОСОБА_2 пропуску №31 на право в'їзду/виїзду автомобіля на автостоянку не є беззаперечним доказом прийняття автомобіля на зберігання у вказаний час. На підтвердження позовних вимог та законності володіння належним Благодійному фонду «Сприяння безпеки дорожнього руху» автомобілем ОСОБА_2 надано лише копію свідоцтва про реєстрацію вказаного автомобіля. Між тим, відсутність доказів, які б безпосередньо підтверджували конкретні строки, умови передання автомобіля у володіння ОСОБА_2 та чи мало воно постійне чи разове використання, чи мали інші особи право на користування ним у той же час шляхом передання їм свідоцтва про реєстрацію вказаного автомобіля, а також встановленого компетентними органами як наявності самого факту вибуття автомобіля з автостоянки та конкретних обставин його вибуття шахрайським шляхом, вказують на не доведення позовних вимог ОСОБА_2 Посилання ОСОБА_2 у позові на преюдиційність рішення господарського суду про встановлення наявності у нього договірних відносин з ТОВ «КАМ» щодо зберігання автомобіля саме по собі не є підставою для задоволення позову про стягнення з товариства збитків.
Відповідно до положень п.6,7 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд з власної ініціативи не може збирати докази, що стосуються предмета спору.
Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, його рішення на підставі п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові із задоволенням апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.258,367,374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ» задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 вересня 2017 року скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ» про відшкодування збитків.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Судді : Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.