Справа № 826/7173/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
31 липня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2018 року (повний текст складено 26 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» Кононця Вадима Валерійовича про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В., в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12 грудня 2016 року №237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 200000,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» №ДВ-28564-UAH, а також в частині ототожнення цієї операції з операцією ПП «Деліція» зі зняття готівки 15 червня 2016 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. від 12 грудня 2016 року №237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних з наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині визнання нікчемним правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 200000,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» № ДВ-28564-UAH, а також в частині ототожнення цієї операції з операцією ПП «Деліція» зі зняття готівки 15 червня 2016 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції було винесено за неповного з'ясування судом усіх обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що правочин щодо надходження коштів на рахунок позивача було здійснено у період дії рішення Правління Національного банку України №70-рш/БТ від 15 червня 2016 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних», яким встановлені обмеження щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволення та залишити без змін рішення суду першої інстанції, зазначаючи, що позивачем було внесено кошти на власний депозитний рахунок до моменту визнання банку проблемним, факт внесення коштів та їх перебування на рахунку є встановленим, а рішення Правління Національного банку України №70-рш/БТ від 15 червня 2016 року є банківською таємницею.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ КБ «Євробанк» (банк) та ОСОБА_2 (клієнт) 15 червня 2015 року було укладено договір №ДВ-28564/UAH банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» (а.с.9), за умовами якого банк приймає на зберігання від вкладника або для нього грошові кошти та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених договором (п.2 договору). Відповідно до п.3 договору початкова сума вкладу - 10,00 грн., номер вкладного рахунку - НОМЕР_1, процентна ставка на вклад - 9,00% річних, початок строку розміщення вкладу - 15 червня 2016 року. Згідно з п.4 договору вкладник вносить/розміщує на рахунок суму не менше ніж сума, визначена в п.3.1 договору на строк зберігання з дати внесення до фактичної дати отримання вкладником коштів в банку. Протягом дії договору вкладник або інша особа має право поповнювати рахунок, при цьому сума кожного поповнення має бути не менша ніж та, що зазначена в п.3.5 договору.
З наявної в матеріалах справи копії квитанції №240030 від 15 червня 2016 року (а.с.10) вбачається, що позивач вніс на свій рахунок грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. з призначенням платежу - надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року.
17 червня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №73-рш «Про віднесення публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 червня 2016 року прийнято рішення №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», відповідно до якого розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року (включно), призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ «Євробанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю В.В. строком на один місяць з 17 червня 2016 року до 16 липня 2016 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07 липня 2016 року №1183 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» з 17 липня 2016 року до 16 серпня 2016 року включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» Кононця В.В. з 17 липня 2016 року до 16 серпня 2016 року включно.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 16 серпня 2016 року №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 серпня 2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» та видано наказ від 16 вересня 2016 року №330, відповідно до яких запроваджено процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кононцю В.В. з 17 серпня 2016 року до 16 серпня 2018 року включно.
30 серпня 2016 року позивач звернувся до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою від 22 серпня 2016 року (а.с.11) щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ КБ «Євробанк».
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПAT КБ «Євробанк» №26 від 21 червня 2016 року вирішено здійснити в ПАТ КБ «Євробанк» перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ КБ «Євробанк» за період з 17 червня 2014 року до 17 червня 2016 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За наслідком проведеної перевірки, комісією з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ «Євробанк» складено акт перевірки №22 від 12 грудня 2016 року, яким вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (операції, транзакції) із зняття готівки через касу банку з рахунків клієнтів банку - юридичних осіб та фізичної особи, перелік яких наведено у додатку №1 до цього акту, в кількості 90 операцій на загальну суму 18200446,19 грн., а також правочини (операції, транзакції) із внесенням через касу банку фізичними особами, перелік яких наведено у додатку №1, коштів на загальну суму 15807137,19 грн. (в тому числі надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року на суму 200000,00 грн.).
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» від 12 грудня 2016 року №237-ОД визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахунках фізичними особами, перелік яких зазначено у додатку №1 та додатку №2 до цього наказу (в тому числі надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року на суму 200000,00 грн.).
Вважаючи протиправним наказ відповідача від 12 грудня 2016 року №237-ОД в частині визнання нікчемним правочину за операцією надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року на суму 200000,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що вчинені дії щодо застосування наслідків нікчемності до операції з надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року на суму 200000,00 грн. здійснено відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та з перевищенням наданих Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноважень.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Пунктом 4 ч.1 ст.2 наведеного Закону визначено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом (ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч.4 ст.26 зазначеного Закону Фонд не відшкодовує кошти:1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення); 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення); 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах; 11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
З аналізу наведених норм чинного законодавства України вбачається, що під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн., за винятком вичерпного переліку підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В силу вимог ч.ч.1-3, ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Пунктами 4, 5 р.ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14, встановлено, що Уповноважена особа Фонду протягом 10 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку надає до Фонду разом із супровідним листом уточнену інформацію за структурою інформаційного рядка файла, визначеною у додатку 1 до цього Положення, про рахунки: за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;
3) переліки: рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Згідно п.п.2-3 р.ІІІ наведеного Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Таким чином, протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку уповноважена особа Фонду формує та надає до Фонду, серед іншого, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, проте протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду зміни та доповнення до переліків.
Частинами 2, 4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Згідно ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
В силу вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Вимогами ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання нікчемним правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 200000,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» № ДВ-28564-UAH на суму 200000,00 грн. визначено п.п.7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Умовою застосування п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством, однак, одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах 200000,00 грн. прямо встановлена законодавством України, а тому посилання на п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону не є належною підставою для визнання правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 200000,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» № ДВ-28564-UAH на суму 200000,00 грн. нікчемним.
В обґрунтування наявності підстав для застосування до вчиненого правочину п.9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» апелянт посилається на рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних», п.2 якого установлено обмеження в діяльності ПАТ КБ «Євробанк», зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Колегія суддів зазначає, що наявність рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ, яким віднесено ПАТ КБ «Євробанк» до категорії проблемних та встановлено обмеження в діяльності банку, не може впливати на спірні правовідносини та бути підставою для визнання нікчемними правочину (транзакції) з внесення коштів на власний депозит та позбавлення його права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки вказане рішення в силу ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» становить банківську таємницю, адресується посадовим особам банку, а не вкладникам (клієнтам банку), позивач не міг знати про його зміст та встановлені обмеження, а тому невиконання посадовими особами банку рішення Правління Національного банку України, навіть якщо таке і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність відповідних правочинів та операцій. Негативні наслідки при невиконанні банком рішень Національного банку України щодо обмеження чи припинення операцій настають саме для такого банку, а не для його клієнтів (вкладників), а тому позивач не може нести відповідальність за дії (бездіяльність) фінансової установи та зазнавати на підставі цього негативних наслідків.
При цьому, з наявної в матеріалах справи копії рішення Правління Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ вбачається, що воно надійшло до ПАТ КБ «Євробанк» 15 червня 2016 року о 17:45 год., натомість, операція щодо поповнення позивачем власного карткового рахунку, відкритого в ПАТ КБ «Євробанк», на суму 200000,00 грн. відбулась 15 червня 2016 року о 15:13:41 год., що підтверджується додатком №1 до акту перевірки №22 від 12 грудня 2016 року та додатком №1 до наказу №237-ОД від 12 грудня 2016 року та свідчить про те, що зазначена операція відбулась до повідомлення Національним банком України посадових осіб ПАТ КБ «Євробанк» про віднесення його до категорії проблемних.
Враховуючи, що у відповідності до п.12.4 розділу 12 Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346, Національний банк інформує про прийняте ним рішення про віднесення до категорії проблемних з дотриманням вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань захисту банківської таємниці, зокрема, банк та Фонд гарантування, тому до повідомлення ПАТ КБ «Євробанк» про прийняття рішення Правлінням Національного банку України від 15 червня 2016 року №70-рш/БТ, яким введені обмеження в діяльності, банк фактично на виконання своєї діяльності мав можливість здійснювати банківські операції, в тому числі щодо прийняття грошових коштів на поповнення карткового рахунку позивача.
Факт внесення грошових коштів у сумі 200000,00 на рахунок позивача підтверджується квитанцією №240030 від 15 червня 2016 року, відповідно до якої платником є ОСОБА_2, призначення платежу - надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом. Натомість, відповідачем всупереч ч.2 ст.77 КАС України не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що розміщені на банківському рахунку.
Крім того, відповідно до додатку №1 до акту перевірки №22 від 12 грудня 2016 року та додатку №1 до наказу №237-ОД від 12 грудня 2016 року операція з внесення позивачем грошових коштів на власний вкладний рахунок у сумі 200000,00 грн. відбулась 15 червня 2016 року о 15:13:41, в той час як операція з видачі ПП «Деліція» грошових коштів у сумі 933610,00 грн. відбулась 15 червня 2016 року о 15:16:01, тобто після внесення ОСОБА_2 коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року.
Таким чином, висновок про нікчемність вказаного правочину та ототожнення операції з внесення позивачем коштів на власний депозитний рахунок із зняттям грошових коштів ПП «Деліція» є таким, що ґрунтується на припущеннях та ймовірності, а отже є необґрунтованим і безпідставним, не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин за операцією з надходження коштів на депозит №ДВ-28564/UAH від 15 червня 2016 року на суму 200000,00 грн. є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом, натомість відповідного судового рішення про визнання недійсною вказаної операції та застосування правових наслідків недійсності матеріали справи не містять.
Крім того, з наведених вище норм законодавства вбачається, що уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», саме протягом дії тимчасової адміністрації.
Натомість, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року №826 затверджено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, відповідно п.5 р.ІІ якого перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.
Разом з тим, положеннями наведеного пункту також передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.
При цьому, відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, уповноважена особа Фонду формує та надає до Фонду перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
В той же час, рішення Правління Національного банку України №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» були прийняті 16 серпня 2016 року, а тому твердження апелянта щодо передчасності заявлених позивачем вимог є безпідставним.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, внесення позивачем на власний вкладний рахунок в ПАТ КБ «Євробанк» грошових коштів в сумі 200000,00 грн., що підтверджено належними та допустимими доказами, набуття позивачем статусу вкладника в розумінні вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фактичної відсутності визначених чинним законодавством підстав для визнання нікчемним вчиненого позивачем правочину, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність наказу відповідача від 12 грудня 2016 року №237-ОД в частині визнання нікчемним правочину за операцією з розміщення 15 червня 2016 року коштів у сумі 200000,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «Вільний доступ» №ДВ-28564-UAH та ототожнення цієї операції з операцією ПП «Деліція» зі зняття готівки 15 червня 2016 року.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ КБ «Євробанк» - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2018 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма