Іменем України
01 серпня 2018 року
Київ
справа №819/500/15-а
адміністративне провадження №К/9901/24769/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області
на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 (головуючий суддя: Осташ А.В.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 (головуючий суддя: Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Каралюс В.М.)
у справі № 819/500/15-а
за позовом Публічного акціонерного товариства «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів»
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і акта перевірки,
Публічне акціонерне товариство «Тернопільський комбінат по виробництву шляхово-будівельних матеріалів» (далі - позивач, ПАT) звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області (далі - ОДПІ, відповідач) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 № 0000132201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 99600,00 грн. за основним платежем та на 49800,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); визнати протиправним та скасувати акт від 26.12.2014 № 10121/22-01/05398154 «Про результати документальної позапланової перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Уельс.» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014»
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2015 № 0000132201; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 ст. 14, пунктів 198.1, 198.3., 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст.. 86 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють висновки, наведені в акті перевірки від 26.12.2014 № 10121/22-01/05398154, які стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки від 26.12.2014 № 10121/22-01/05398154. Згідно з цим актом підприємство порушило норми ст.ст. 22, 44, пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.1, 198.3. 198.6, ст. 198 ПК, а саме: завищено податковий кредит за серпень 2014 року на 99600,00 грн. за наслідками господарських операцій із поставки товарів від ТОВ «Уельс.», які не мали реального характеру. У результаті цих порушень позивачем занижено ПДВ за серпень 2014 року на 99600,00 грн. Висновок ОДПІ про відсутність реального характеру обґрунтовано недоліками товарно-транспортних накладних (вказана видаткова накладна, яка відсутня; відсутністю доказів відношення особи, яка приймала товар (ОСОБА_2), до позивача.
За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення- рішення від 19.01.2015 № 0000132201 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 99600,00 грн. за основним платежем та на 49800,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу товару (площадки підйомні гідравлічні вантажні) від ТОВ «Уельс.», від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вищевказаний податковий період.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ОДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ТОВ «Уельс.». Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на недоліки товарно-транспортних накладних (вказана видаткова накладна, яка відсутня; відсутністю доказів відношення особи, яка приймала товар (ОСОБА_2), до позивача; відсутністю розумної економічної причини на придбання товарів від цього постачальника.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доданих у судовому процесі доказів, а саме: копії видаткової та податкової накладних, акту приймання -передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля, за встановлення у судовому процесі обставин: допущення позивачем у товарно-транспортній накладній описки щодо номеру видаткової накладної - № 08/30 замість № 08/03, що було розцінено ОДПІ як поставку за відсутньою видатковою накладною; доказів наявності трудових відносин ОСОБА_2 із позивачем та його відрядження для отримання товару, - за відсутності з боку ОДПІ інших доводів та доказів, які б беззаперечно спростовували відсутність реального характеру поставки позивачу товарів від ТОВ «Уельс.», - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції), правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.
Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя:І.А. Васильєва
Судді: С.С. Пасічник
В.П. Юрченко