Справа № 810/266/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
31 липня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Цюпка Б.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року (повний текст складено 30 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у переведенні її із статусу працюючого пенсіонера в статус непрацюючого пенсіонера в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо переведення ОСОБА_2 зі статусу працюючого пенсіонера в статус непрацюючого пенсіонера в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. На думку апелянта, судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та неправильно застосовані норми права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що дана справа не стосується встановлення факту наявності трудового стажу, а стосується перерахунку пенсії, який регулюється Порядком, затвердженим постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, оскільки рішенням відповідача №57 від 14 червня 2017 року ОСОБА_2 було відмовлено в перерахунку пенсії, як непрацюючому пенсіонеру.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, будь-які письмові пояснення відповідача в матеріалах справи відсутні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з 01 березня 1996 року позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням №119302, виданим 10 червня 1996 року (а.с.18).
Згідно з наявною в матеріалах справи копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.13) в ній наявні записи за період з 1988 року по 1995 рік, що позивач була прийнята членом колгоспу «Прогрес» та свинаркою. Запис про звільнення ОСОБА_2 з колгоспу «Прогрес» у трудовій книжці відсутній.
Відповідно до архівної довідки архівного сектору Фастівської районної державної адміністрації від 12 травня 2017 року №06-05/132 в документах архівного фонду «Колгосп «Прогрес» с.Волиця Фастівського району Київської області» за 1988 рік відомостей про прийняття та за період 1995-1996 роки про звільнення з роботи ОСОБА_2 не зазначено.
Згідно з довідкою Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області від 28 квітня 2017 року №211 (а.с.22) ОСОБА_2 з 1995 року ніде не працює.
Позивач звернулась до Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 06 червня 2017 року про перерахунок її пенсії як непрацюючому пенсіонеру, за наслідком розгляду якої відповідачем прийнято рішення №57 від 14 червня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, оскільки ОСОБА_2 не було подано документи, які підтверджують факт звільнення з роботи.
У липня 2017 року позивач звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт, що вона з 1995 року є звільненою з «Колгоспу «Прогрес» с.Волиця Фастівського району Київської області та з того моменту і до теперішнього часу є непрацюючою.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2017 року у справі №381/2475/17 у задоволенні заяви було відмовлено.
За наслідком розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2017 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 15 листопада 2017 року №4589/Г/10-13-10-24-42, наданих Фастівським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, за період з 01 січня 1998 року по 30 червня 2017 року інформація про доходи у вигляді заробітної плати ОСОБА_2 відсутня.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у переведенні ОСОБА_2 в статус непрацюючого пенсіонера протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачкою не надано як будь-яких доказів щодо прийняття відповідачем відповідного рішення про відмову у переведенні ОСОБА_2 із статусу працюючого пенсіонера у статус непрацюючого пенсіонера у системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і не надано жодного звернення позивачки до відповідача на вчинення вказаних дій.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до визначень, що містяться в ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1 - 7, 11 - 13 частини першої статті 11 цього Закону; персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2.21 р.ІІ якого документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Згідно з п.п.17-18 наведеного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30 - 40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З матеріалів справи вбачається, що в трудовій книжці позивача відсутній запис про звільнення її з колгоспу «Прогрес» та згідно архівної довідки архівного сектору Фастівської районної державної адміністрації від 12 травня 2017 року №06-05/132 в документах архівного фонду «Колгосп «Прогрес» с.Волиця Фастівського району Київської області» за 1988 рік відомостей про прийняття та за період 1995-1996 роки про звільнення з роботи ОСОБА_2 не зазначено.
Відповідно до довідки Дмитрівської сільської ради Фастівського району Київської області від 28 квітня 2017 року №211 ОСОБА_2 з 1995 року ніде не працює.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 15 листопада 2017 року №4589/Г/10-13-10-24-42, наданих Фастівським відділенням Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, за період з 01 січня 1998 року по 30 червня 2017 року інформація про доходи у вигляді заробітної плати ОСОБА_2. відсутня.
Колегія суддів зазначає, що процесуальним законодавством передбачено, що захисту в адміністративному суді може підлягати виключно порушене право позивача. Задоволення вимог на майбутнє, без вчинення відповідачем на час розгляду справи в суді протиправних дій, є необґрунтованим, безпідставним та не відповідає завданням адміністративного судочинства.
В матеріалах справи відсутні жодні доказі щодо звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою відповідно до п.п.17-18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній з метою встановлення факту звільнення ОСОБА_2 з колгоспу «Прогрес» у 1995 році із поданням відповідних документів або залученням свідків. Судом також не встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до відповідача із заявою про переведення її зі статусу працюючого пенсіонера у статус непрацюючого пенсіонера. Питання щодо підтвердження звільнення позивача з колгоспу «Прогрес» у 1995 році та можливості її переведення у статус непрацюючого пенсіонера відповідачем не досліджувалось та жодного рішення з цього питання ним не приймалось, тому суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що рішення Фастівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області №57 від 14 червня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2, як непрацюючому пенсіонеру, було окремо оскаржено позивачем у судовому порядку та ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 липня 2017 року відкрито провадження за вищевказаним позовом у справі №381/2487/17, призначено до розгляду у судовому засіданні. В подальшому, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2017 року передано адміністративну справу №381/2487/17 на розгляд до Київського окружного адміністративного суду, а тому порушені, на думку позивача, права ОСОБА_2 вказаним рішенням відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку її пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, мають бути досліджені судом в рамках розгляду справи №381/2487/17.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, враховуючи, що судом не встановлено факту звернення ОСОБА_2 до відповідача із відповідними заявами щодо підтвердження звільнення її з колгоспу «Прогрес» у 1995 році або можливості її переведення у статус непрацюючого пенсіонера та відсутність дій відповідача щодо відмови в переведення ОСОБА_2 зі статусу працюючого пенсіонера в статус непрацюючого пенсіонера в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів доходить висновку про передчасність заявлених позовних вимог, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2018 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма