Справа № 357/4458/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кошель Л.М.
31 липня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Наумчука Володимира Олеговича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_3 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Інспектора роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Наумчука Володимира Олеговича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 статті 122, ч.2, статті 122 та ч.1 статті 126 КУпАП.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що згідно матеріалів справи, зокрема, відеозапису з нагрудної камери патрульного, ОСОБА_3 здійснив порушення вимог Правил дорожнього руху, зокрема, керував транспортним засобом із тріщиною на лобовому склі та здійснював рух поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів. Під час перевірки документів не пред'явив дійсний поліс обов'язкового страхування, чим порушив ч.1 статті 126 КУпАП. Відповідач при складенні постанови про адміністративне правопорушення діяв в межах повноважень та на підставі закону, надав достатньо доказів та довів вину ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач здійснював рух поза межами населеного пункту з ввімкненим ближнім світлом фар, оскільки перемикач світла фар стояв в положенні ближнього світла, тріщина на лобовому склі з'явилася впродовж здійснюваної подорожі, а інспектор не являється експертом з вивчення технічного стану автомобіля, а пред'являти дійсний поліс обов'язкового страхування він взагалі не був зобов'язаний.
Відповідно до норм статті 286 КАС України (в редакції від 15 грудня 2017 року) адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
На виконання вимог зазначеної статті дану справу терміново призначено до слухання з повідомленням учасників справи. Ані відзиву на апеляційну скарги, ані заперечення на відзив від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З досліджених колегією суддів матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2018 року інспектор роти № 2 батальйону УПП в Житомирській області ДПП, лейтенант поліції Наумчук В.О. притягнув ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 425 грн. за ч.1 статті 126, ч.2, статті 122 та ч.1 статті 121, ч.2 статті 36 КУпАП, про що склав постанову серії ВР №307872.
Підставою для винесення оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції стало те, що позивач 07 квітня 2018 року о 13 год. 31 хв. в на 160 км а/д Київ-Ковель-Ягодин керував транспортним засобом Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 із тріщиною на лобовому склі, рухався поза межами населеного пункту без ввімкненого ближнього світла фар чи денних ходових вогнів та не пред'явив поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 2.4 (а), 9.8, 31.4.7 (в) Правил дорожнього руху.
Вважаючи постанову у справі про адміністративне правопорушення незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно вимог п.п. 2.4 (а) та п.2.1 на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п. 9.8 ПДР під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене, зокрема, з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Відповідно до п. 31.4.7 в) ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
Згідно ч.1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 126 в ч.1 визначає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, відповідачі у справі зобов'язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч.5 статті 77 КАС якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
По суті зафіксованих в оскаржуваній постанові правопорушень апеляційний суд зазначає наступне.
ОСОБА_3 у скарзі вказує на те, що ближнє світло фар на його автомобілі було увімкнене. З пояснень відповідача ж вбачається що саме те, що позивач рухався без ввімкненого світла фар і стало причиною зупинки його автомобіля. Як вірно було зазначено судом першої інстанції, на підтвердження своєї позиції ОСОБА_3 не надав жодного доказу, хоча й наполягав на тому, що вів фіксування спілкування з відповідачем під час складання оскаржуваної постанови, та, відповідно за умов незгоди з причиною зупинки авто мав чи міг зафіксувати на власне відео положення перемикача світла фар, які за його твердженням були включені.
Щодо тріщини на лобовому склі, то ОСОБА_3 сам факт її наявності не заперечує, однак вказує що тріщина на лобовому склі з'явилася впродовж здійснюваної подорожі, проте жодних доказів як то запис відео реєстратора чи дзвінок до страхової компанії з даного приводу також не надав.
Також позивач зазначив, що експлуатація транспортного засобу з тріщиною на лобовому склі законодавством не заборонена.
Разом з тим, статтею 10 Закону України «Про дорожній рух», на власника транспортного засобу покладено обов'язок здійснювати заходи щодо утримання у справному технічному стані транспортних засобів.
Згідно із п.5 «Стекла» Додатку №1 до Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26 листопада 2012 року №710, стан конструкції і технічні характеристики матеріалу мають відповідати вимогам стандартів DOT, за інформацією їх маркування, а також ПДР, вимогам пунктів 6.8.5, 6.8.6 ДСТУ 3649:2010.
Згідно з п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010, затверджених Наказом від 28 грудня 2010 року №630, на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Відповідно, ОСОБА_3 покладені на нього обов'язки належним чином не виконав, допустив наявність на лобовому склі його автомобіля тріщини, що підтверджується фотознімками та відеозаписом, наданими представником відповідача.
Щодо обов'язку водія пред'являти інспектору поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У відповідності до підпункту "г" пункту 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із пунктом 2.4 на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.
Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників» передбачено, що з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 21.2 статті 21 вказаного Закону визначені органи, що здійснюють контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів:
- відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
- органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Згідно пункту 21.3 статті 21 цього Закону при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом (пункт 21.4 статті 21 Закону).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно статті 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 126 КпАП України про порушення позивачем пункту 2.1 Правил дорожнього руху.
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення від 07 квітня 2018 року серії ВР № 307872 за формою відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням викладеного,апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час встановлення адміністративного правопорушення, а також накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3
Отже, доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.