Іменем України
31 липня 2018 року
м. Київ
справа №808/1486/15
касаційне провадження №К/9901/3456/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 (суддя Сіпака А.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Гімон М.М., Чумак С.Ю.) у справі № 808/1486/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 11.09.2014 № 112050000/2014/000338/1, від 26.09.2014 № 112050000/2014/000356/1, від 04.11.2014 № 112050000/2014/000412/1, а також карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2014 № 112050000/2014/00574, від 26.09.2014 № 112050000/2014/00605, від 04.11.2014 № 112050000/2014/00691.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 20.04.2015 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.08.2015 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Запорізька митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Запорізька митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статей 53, 57 Митного кодексу України.
Зокрема, зазначає, що позивач не подав у повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість товару, а також відмовився від надання додаткових документів, що надало органу доходів і зборів підстави для проведення перевірки числового значення заявленої митної вартість товару з подальшим її коригуванням.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.10.2012 між позивачем та Компанією «RACHANA SEEDS INDUSTRIES PRIVATE LIMITED» (Індія) укладено контракт № 15, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар походженням з Індії «арахіс сирий у ядрах».
При здійсненні митного оформлення товару за електронними митними деклараціями № 112050000/2014/020384, № 112050000/2014/021507, № 112050000/2014/024236 декларантом подано до Запорізької митниці ДФС картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, міжнародні товаротранспортні накладні, коносаменти, платіжні доручення, бухгалтерські виписки, інвойси, пакувальні листи, страхові поліси, зовнішньоекономічний контракт від 22.10.2012 № 15, специфікації, дозволи різних видів супутнього контролю, фітосанітарні сертифікати, сертифікати про походження товару, листи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», сертифікати якості, фумігаційні сертифікати, платіжні доручення, що підтверджують сплату митних платежів.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що документи, надані для оформлення імпортованої продукції, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару (за ціною контракту) та в них наявні розбіжності, а саме: відповідно до специфікацій банком-кореспондентом є Deutsche bank Trust Company Americas, New York, USA, натомість у платіжних дорученнях банком-посередником вказано JP Morgan Chase Bank New York, USA; до митного оформлення декларантом надано страхові поліси, в яких, зокрема, зазначено податок на обслуговування, однак документ, підтверджуючий, що вищезазначені суми податку включено до вартості товару, не надано; наявні розбіжності в датах відвантаження товару, що зазначені в специфікаціях та коносаментах, а також в адресі банківської установи в специфікаціях та платіжних дорученнях; бухгалтерські виписки щодо взаєморозрахунків з нерезидентом є листами інформативного характеру.
У зв'язку з цим, відповідно до статті 53 Митного кодексу України Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 пред'явлено органом доходів і зборів письмові вимоги щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, зокрема, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника продукції, копій митних декларацій країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, інших документів для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.
На виконання зазначених вимог позивачем додатково надано: заяву про купівлю іноземної валюти від 09.09.2014 № 044; банківське платіжне повідомлення SWIFT від 11.09.2014; листи Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»; прайс-листи виробника товару; копії митних декларацій країни відправлення; висновки Запорізької торгово-промислової палати; комерційні пропозиції від іншого виробника; цінову інформацію з інтернет-ресурсу; інформацію про стан обмінного курсу валют з офіційного джерела за 2014 рік; листи про цінову інформацію на даний товар.
Незважаючи на подані документи, митним органом складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2014 № 112050000/2014/00574, від 26.09.2014 № 112050000/2014/00605, від 04.11.2014 № 112050000/2014/00691, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2014 № 112050000/2014/000338/1, від 26.09.2014 № 112050000/2014/000356/1, від 04.11.2014 № 112050000/2014/000412/1, згідно з якими її визначено за резервним методом відповідно до статті 59 Митного кодексу України.
За правилами частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
У справі, що розглядається суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту, деякі з яких містять незначні неточності, які, однак, не впливають на можливість обчислення митної вартості імпортованого товару.
Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, а тому у відповідача не було правових підстав для витребування додаткових документів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Запорізької митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 у справі № 808/1486/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова