Справа № 191/2218/18
Провадження № 2-а/191/26/18
20 липня 2018 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Кухар Д.О.,
за участю секретаря Яніної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хоружій Віталія Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хоружій Віталія Валерійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 31 травня 2018 року він, ОСОБА_1, тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва Науково-виробничого фермерського господарства КОМПАНІЯ МАЇС», керуючи трактором CASE моделі MX 340, номерний знак НОМЕР_1, здійснював рух в виробничих справах по автомобільній дорозі «Т-04 Знам'янка - Луганськ - Ізварине» у напрямку з с. Зайцеве Синельниківського району.
На 247 кілометрі вищезазначеної автомобільної дороги, приблизно о 13 годин 15 хвилин керований ним трактор було зупинено відповідним жестом руки з жезлом особою у формі співробітника поліції. Після зупинки ним Трактора у вищезазначеному місці на узбіччі до нього підійшла особа чоловічої статі у формі співробітника поліції, яка відрекомендувалася поліцейським 4-ї роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хоружій Віталієм Валерійовичем, який намагаючись перевірити запахи повітря з салону керованого ним Трактора, поцікавився, чи все у мене добре. У відповідь на таку цікавість відповідача він попросив назвати законну причину зупинки керованого ним трактора, йому було надано відповідь, що це перевірка документів. Після цього він зауважив, що така підстава для зупинки є незаконною, тому що її не передбачено статтею 35 Закону України «Про національну поліцію», в якій міститься вичерпний перелік підстав для зупинення транспортних засобів, на що йому було висловлено вимогу пред'явити дозвіл на рух великогабаритного транспортного засобу та погоджений маршрут руху.
Він висловив йому свою категоричну не згоду з такою вимогою та повідомив що, габаритні параметри керованого ним «Трактору» не перевищують жодного габаритного параметру встановленого пунктом 22.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, і тому його рух по дорогам загального користування не потребує оформлення будь-якого спеціального дозволу. На що відповідач повідомив що Трактор, на його власну думку, перевищує габарит 2,6 метри по ширині і тому потребує оформлення дозволу. На що він вкотре заперечив проти цього безпідставного ствердження та висловив вимогу щодо здійснення встановленої процедури проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу у відповідності до порядку визначеному Наказом Міністерства інфраструктури та Міністерства внутрішніх справ від 10.12.2013 року № 1007/1207 «Про затвердження Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування», та порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року №879.
Вислухавши його заперечення відповідач погодився з ними та висловив іншу вимогу про пред'явлення йому полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Він знову висловив йому свою категоричну незгоду щодо такої вимоги та повідомив, що для керування трактором не обов'язково мати поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, так як трактор не підпадає під критерії визначення наземного транспортного засобу, які визначені пунктом 1.5 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно вищезазначеної норми Закону наземними транспортними засобами вважаються пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, які підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України. Та що, згідно пункту 17 ст.34 Закону України "Про дорожній рух" та Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, який затверджений постановою КМУ від 08.07.2009 року № 694, трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо - будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми підлягають відомчій (а не державній) реєстрації в державних інспекціях сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах а не підрозділах МВС України). Крім того, на підставі частини 2 пункту 1.5 ст.1 Закону трактор не може вважатися наземним транспортним засобом, так як щодо нього у змісті пункту 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону, не встановлено коригуючий коефіцієнт. На підставі вищевикладеного наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в осіб, які керують тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, не є обов'язковим.
Надалі Відповідач не зважаючи на зазначені ним факти та посилання на норми чинного законодавство України, повідомив йому що, він не погоджується з зазначеними ним фактами та що, він може оскаржити постанову у суді. Надалі, без будь якої законної підстави, склав та виніс на нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 795088 від 31.05.2018р., якою незаконно та необгрунтовано наклав на нього штраф у сумі 425 грн. 00 коп.
У зв'язку з викладеним, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 795088 від 31.05.2018р., винесену щодо нього поліцейським 4-ї роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хоружій Віталієм Валерійовичем, щодо притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав заяву у якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, причини неявки суду не повідомив. У встановлений ч.1 ст. 261 КАС України строк від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Матеріалами справи встановлено, що поліцейським 4-ї роти 1-го батальйону управління патрульної поліції в Дніпропетровській області винесено постанову серії АР №795088 від 31.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 гривень 00 коп.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно п. 2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222 КУпАП.
Щодо вимог позивача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 795088 від 31.05.2018 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно п. 21.2 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Суд, дослідивши матеріали справи, постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з урахуванням п. 21.2 ст. 21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», приходить до висновку, що останній не містить доказу адміністративного порушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими, але позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем правомірно винесено постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення за ч. ст. 126 КУпАП у відповідності до п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року.
На підставі ст.139 КАС Україниу зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку що судові витрати у справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись Правилами дорожнього руху України, ст.ст.251, 254, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69-71, 94, 99, 104, 139 159, 160, 163 КАС України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Хоружій Віталія Валерійовича серії АР № 795088 від 31.05.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Д. О. Кухар