"18" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/453/18
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);
від відповідача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, буд. 12);
до відповідача: Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області (67652, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Мирне, вул. Леніна, буд. 96-В);
про стягнення 496 598,45 грн.
Суть спору: позивач - Державна екологічна інспекція в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 489/18 від 14.03.2018р.) до відповідача - Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якій просив суд стягнути з відповідача суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі Україна, у розмірі 496598,45грн. та стягнути витрати на судовий збір у розмірі 7 448,98 грн.
Правовими підставами звернення з відповідним позовом Державною екологічною інспекцією в Одеській області визначено положення ст.ст. 13, 50, 66 Конституції України, ст.ст. 318, 321, 324 Цивільного кодексу України, ст.ст. 5, 16, 20, 68, 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 44, 46-49 Водного кодексу України, ст. 149 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що в порушення п. 9 ст. 44, ст. 48 Водного кодексу України, відповідач в період з 22.03.2014р. по 05.04.2017р. здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, чим завдав державі збитки в розмірі 496 598,45 грн.
Ухвалою господарського суду від 19.03.2018 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/453/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2018 року.
11.04.2018 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №7908/18), в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу, згідно якого проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність рішення відповідного органу щодо припинення дозволу на спеціальне водокористування, який діяв до 21.03.2014року. При цьому, стверджує, що до закінчення строку дії відповідного дозволу на спеціальне водокористування Мирненська сільська рада зверталась до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області про продовження строку дії дозволу та до Державної служби геології та надр України з метою погодження клопотання щодо умов водокористування з обґрунтуванням потреби у воді для отримання дозволу на спеціальне водокористування. Отже, вважає, що за принципом мовчазної згоди спеціальне водокористування у спірний період не було самовільним та за відсутності вини відповідача просить суд у задоволені позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 11.04.2018 року, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, судом було відкладено підготовче засідання на 16.05.2018р.
26.04.2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. ГСОО № 8690/18), в порядку ст. 184 Господарського процесуального кодексу України, в якій останній наводить свої заперечення щодо позиції відповідача викладеній у відзиві на позовну заяву та наполягає, що саме дії відповідача щодо використання води без дозволу є самовільним водокористуванням, тоді як відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Ухвалою суду від 16.05.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено до 17.06.2018 року. Крім того, даною ухвалою суду, за клопотанням представника відповідача, підготовче засідання було відкладено на 04.06.2018 року.
04.06.2018 року відповідачем були надані до суду письмові заперечення (вх. ГСОО №11047/18) у відповідності до яких відповідач зазначає про недоведеність позивачем обставин наявності збитків у держави в зв'язку з відсутністю спеціального дозволу та заперечує щодо правильності визначення позивачем розміру збитків, а саме показника ОСОБА_3.
Ухвалою суду від 04.06.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.06.2018 року.
У судовому засіданні від 18.06.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 18.07.2018 року.
У судовому засіданні від 18.07.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні від 18.07.2018 року представником відповідача зазначено, що Мирненська сільська рада Біляївського району Одеської області проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позов (а.с.33-43) та відповідних запереченнях (а.с. 127-129). Однак, представником відповідача у даному судовому засіданні було зазначено, що нарахуванням збитків здійснено позивачем за період з 2014 року по 2017 рік, чим порушено норми права з пропуску позовної давності.
З огляду на вищезазначене, судом роз'яснено представнику відповідача про наявність у нього права щодо звернення до суду з відповідною заявою, однак судом повідомлено, що строк розгляду справи по суті, встановлений ст. 195 Господарського процесуального кодексу України закінчується 18.07.2018р., тобто дане судове засідання є останнім днем розгляду справи. При цьому, судом з'ясовано, що жодна подана відповідачем заява по суті спору не містить викладених обставин щодо позовної давності. Водночас, суд зазначив про відсутність у суду права з власної ініціативи застосовувати строк позовної давності.
У судовому засіданні від 18.07.2018 року представник відповідача не звертався до суду з заявою щодо позовної давності, як і не виклав відповідного клопотання в усній формі та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов та відповідних запереченнях.
У судовому засіданні від 18.07.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні 18.07.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено сторонам, що повне рішення буде складено 30.07.2018 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як встановлено судом, згідно звітів за формою №2-ТП (а.с.48,50,53, 58-60, 68-69, 78-79) Мирненська сільська рада використовує підземну воду (водний об'єкт) для задоволення господарсько-питних, питних і санітарно-гігієнічних потреб.
Право відповідача на здійснення спеціального водокористування виникло на підставі дозволу на спец водокористування №УКР2780-А/Оде, який виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області 27.12.2011 року із встановленим терміном дії - 21.03.2014 року.
06.09.2017 року сільська рада отримала новий дозвіл на здійснення спеціального водокористування №68/ОД/49д-17 зі строком дії з 06.09.2017р. до 06.09.2022р.
У період часу, згідно довідки Мирненської сільської ради (а.с. 24), з 22.03.2014р. по 05.04.2017р. було використано води 113951 м. куб.
У відповідності до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 №136 та на підставі Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2017 році, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 21.02.2017 № 438, видано наказ від 16.03.2017р. №138 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Мирненської сільською радою Біляївського району Одеської області.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції в Одеській області від 16.03.2017р. №138 оформлено направлення №68пр про проведення в період з 23.03.2017р. по 05.04.2017р. планової перевірки дотримання Мирненської сільрадою вимог природоохоронного законодавства за адресою: 67652, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Мирне, вул. Леніна, буд. 96-В.
Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 22.03.2014р. по 05.04.2017р. здійснював водокористування при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Мирненської сільською радою Біляївського району Одеської області від 05.04.2017 року. Вищезазначений акт був підписаний з боку відповідача секретарем Мирненської сільської ради ОСОБА_3
За результатами перевірки, на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389, інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області ОСОБА_4 здійснено розрахунок шкоди, завданої державі самовільним використанням води Мирненською сільською радою при відсутності дозвільних документів, розмір якої становить 496 598,45 грн.
04.04.2017 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення №000317, яким зафіксовано порушення посадовою особою відповідача ст. 44 Водного кодексу України. Згідно наданих відповідачем усних пояснень, відповідний протокол не був оскаржений посадовою особою у судовому порядку, між тим, від підписання даного протоколу посадова особа Мирненської сільської ради відмовилась.
Надіслана позивачем претензія № 4 від 05.01.2018р. (а.с. 20-21) про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в розмірі 496 598,45 грн., була залишена відповідачем без задоволення.
Як встановлено судом, предметом спору у справі є наявність чи відсутність підстав для стягнення 496 598,45 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна, спричиненої внаслідок самовільного користування водними ресурсами без дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон) в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).
Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі №3-32гс15.
Як встановлено судом, згідно звітів за формою №2-ТП (а.с.48,50,53, 58-60, 68-69, 78-79) Мирненська сільська рада використовує підземну воду (водний об'єкт) для задоволення господарсько-питних, питних і санітарно-гігієнічних потреб.
Так, згідно ч. 1 статті 23 Кодексу України про надра (у редакції чинній на момент здійснення відповідачем водокористування без спеціального дозволу), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання. У свою чергу, видобуток підземних вод для задоволення господарсько-питних, питних і санітарно-гігієнічних потреб для населення вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Під час проведення перевірки позивачем було встановлено, що відповідач у період з 22.03.2014р. по 05.04.2017р. здійснював водокористування без дозволу на спеціальне водокористування, про що зазначено в Акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 05.04.2017р.
Статтями 47, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статтями 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що за порушення при користуванні природними ресурсами настає відповідальність, у тому числі цивільна. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Згідно до статті 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами.
Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
У відповідності до змісту п. 1.6 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" № 02-5/744 від 27.07.2001 року (із змінами і доповненнями), вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Як вже зазначалось вище, позивач в обґрунтування вимог посилається на користування відповідачем за період 22.03.2014р. по 05.04.2017р. водою за відсутності відповідного дозволу.
Наведена обставина була встановлена проведеною Державною екологічною інспекцією в Одеській області перевіркою, про що складено 05.04.2017 року акт.
Із змісту п.п. 4.5.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів без відповідного дозволу є самовільним.
Як було встановлено перевіркою, проведеною у 2017 році, спеціальне водокористування Мирненської сільською радою за період з 27.12.2011 по 21.03.2014 року здійснювалось згідно дозволу №УКР2780-А/Оде, а починаючи з 22.03.2014 року Мирненська сільська рада здійснювала самовільне водокористування.
При цьому, відповідачем не доведено того, що він завчасно звернувся за отриманням дозволу до відповідного органу, оскільки наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.06.2017р. та від 21.09.2017 року (а.с. 88-89) укладені між відповідачем та виконавцем цих послуг, свідчать про те, що на підставі договору №05/05/2017-2 від 01.06.2017р. на дату їх складання були здійснені лише роботи зі збору документації для отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Отже, наведене свідчить про те, що відповідачем не було вжито заходів до своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування.
Так, водокористування має здійснюватися лише на підставі відповідного дозволу, факт водокористування протягом певного часу за відсутності дозволу встановлено та не заперечується відповідачем.
Таким чином, належними та допустимими доказами у даній справі (документи, складені за результатами перевірки) підтверджується те, що відповідач у період починаючи з 22.03.2014р. по 05.04.2017р. здійснював самовільне водокористування.
Отже, поведінка відповідача є неправомірною, а його вина полягає у здійсненні водокористування без відповідного дозволу, що призвело до спричинення державі збитків в сумі 496 598,45 грн., які розраховані позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389.
Суд перевіривши, розрахунок позивача щодо визначення розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів у відповідності до п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, які обчислено за формулою: З сам. =5*W* ОСОБА_3, де ОСОБА_3 - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод грн./100м3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн./10000м3, води, яка входить до складу напоїв, грн./м3), виходячи із обсягу води спожитої відповідачем у період з 22.03.2014р. по 05.04.2017р. (113951м3), згідно довідки Мирненської сільської ради, встановив його правильність.
З огляду на викладене, позивачем доведено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, судом не враховуються заперечення відповідача щодо продовження строку дії дозволу №УКР2780-А/Оде та відсутності рішення відповідного органу щодо його припинення, оскільки дозвіл надавався із визначеним строком дії та зокрема відповідачем не надано жодного доказу, підтверджуючого обставини щодо звернення до відповідного органу про надання дозволу на спеціальне водокористування своєчасно.
При цьому, щодо кількості наведених відповідачем заперечень суд зазначає, що при прийнятті рішення враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7448,98 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Мирненської сільської ради Біляївського району Одеської області (67652, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Мирне, вул. Леніна, буд. 96-В; код ЄДРПОУ 04526986) - суму шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у вигляді збитків нанесених державі Україна, у розмірі 496598/чотириста дев'яносто шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім/грн. 45 коп. на р/р №3311331700127 фонду охорони навколишнього природного середовища Мирненської сільської ради, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37913781, банк ГУ ДКСУ в Одеській області, УК у Біляївському районі/с. Мирне, код бюджетної класифікації 24062100, символ звітності банку - 331, балансовий рахунок 3311.
3.Стягнути з Мирненської сільської (67652, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Мирне, вул. Леніна, буд. 96-В; код ЄДРПОУ 04526986) на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області (65107, м. Одеса, пр-т Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 38017120) 7448/сім тисяч чотириста сорок вісім/грн. 98 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30 липня 2018 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська