ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2018Справа № 916/669/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
За позовом Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 33),
Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" (68002, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 2-Б)
до Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м. Київ, пров. Кутузова (Євгена Гуцала), буд. 3)
про стягнення 154 412,67 грн.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Одеської області Управлінням комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області та Комунальним підприємством "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області подано позовну заяву (від 11.04.2018р. вх. № ГСОО 714/18) до Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" про стягнення 152651,67 грн.
Позовні вимоги позивачів у справі - Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області та Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області направлено на стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" матеріальної шкоди у розмірі 45795,50 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 106856,17 грн. відповідно.
Ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/669/18 від 13.04.2018 позовну заяву надіслано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018 справу № 916/669/18 було передано для розгляду судді Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2018 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено позовну заяву Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області та Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" без руху та встановлено строк на усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду докази в підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також договір оренди нежитлового приміщення № 374 від 01.08.2011.
29.05.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області, Комунального підприємства "міське управління житлово-комунального господарства" про усунення недоліків позовної заяви б/н від 23.05.18.
Цією ж датою до канцелярії суду надійшла заява позивачів про уточнення позовних вимог, в якій останні просили суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" на користь Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області матеріальну шкоду в розмірі 45 795,50 грн. та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" на користь Комунального підприємства "міське управління житлово-комунального господарства" матеріальну шкоду в розмірі 106 856,17 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2018 суд прийняв позовну заяву з урахуванням заяви про уточнення до розгляду, відкрив провадження у справі № 916/669/18 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Даною ухвалою суд також зобов'язав позивачів надати докази сплати судового збору за подання заяви про уточнення у розмірі 554,19 грн. та докази направлення даної заяви відповідачу.
11.06.2018 на виконання вимог ухвали суду позивачами було надано докази сплати судового збору у розмірі 554,19 грн. та докази направлення на адресу відповідача заяви про уточнення позовних вимог.
20.06.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов відзив, у якому відповідач зазначав, що результати ревізії Держаудитслужби, на які посилаються позивачі, за умовами чинного законодавства та за відсутності відповідних внесених у договір змін у період з 01.04.2013 до 31.03.2017 не є підставою для покладення на відповідача додаткового обов'язку сплатити орендну плату у більшому, ніж встановленого договором розмірі, і також не є встановленою законом підставою для виникнення у відповідача безумовного обов'язку сплатити позивачам визначену ревізією суму коштів.
Позивачі у строк, встановлений ухвалою суду від 30.05.2018, не подали відповідь на відзив, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
01 серпня 2008 року між Міським управлінням житлово-комунального господарства м. Іллічівська (зараз - Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області; орендодавець, позивач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСС" (надалі- орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №374 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю у строкове платне використання нежитлове вбудоване приміщення загальною площею: 12,83 кв.м., за адресою: м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 41, балансоутримувачем якого є Міське управління житлово-комунального господарства м. Іллічівська (зараз - Комунальне підприємство "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області (надалі - балансоутримувач, позивач-2).
Додатковою угодою №1 від 01.02.2012, у зв'язку зі зміною орендодавця об'єкту комунального майна та вартості оренди, сторони та балансоутримувач вирішили викласти договір оренди нежитлового приміщення № 374 від 01.08.2011 в іншій редакції.
01 червня 2014 року між позивачами та Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦСС", укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №374.
30 січня 2015 року у зв'язку зі зміною розміру орендної плати та продовженням строку дії договору сторони вирішили внести зміни до договору шляхом підписання Додаткової угоди №3.
Відповідно п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №3 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, що перебуває в комунальній власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області, а саме: нежитлове приміщення загальною площею - 12,83 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ (м.Чорноморськ), вул. Леніна (про-т. Миру) буд.41, та яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Іллічівської міської ради.
Вищевказане нерухоме майно приймається в оренду з цільовим призначенням - для технічного обладнання телекомунікаційних послуг (п. 1.2. додаткової угоди №1).
Пунктом 3.1 договору в редакції додаткової угоди №3 передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та пропорції її розподілу, яка затверджена рішенням №961 виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.12.2011р. і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2014 року -1315,57 грн.
Відповідно до п.3.1.1 договору в редакції додаткової угоди №3 встановлено, що орендна плата за базовий місяць (грудень 2014 року) розподіляється: а) у співвідношенні до міського бюджет у - 30% (ВКГБ) в місяць 394,67 грн., без ПДВ.; б) у співвідношенні до балансоутримувача - 70% в місяць 920,90 грн., без ПДВ.
Згідно розрахунку орендної плати за нежитлове приміщення від 30.01.2015 встановлено, що орендна ставка за видом діяльності складає 15 %.
Відповідно до п.10.1 договору в редакції додаткової угоди №3 цей договір укладено терміном на 2 роки 11 місяців, тобто, до 30.12.2017 включно, який діє з моменту його підписання сторонами.
Згідно з п.10.9 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством, за умови відсутності заперечень з боку власника майна.
На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передання об'єкта оренди за договором оренди №374 від 01.08.2011, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв наступне майно: нежитлове приміщення загальною площею 12,83 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 41.
11 травня 2017 року за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Міське управління житлово-комунального господарства" Чорноморської міської ради Одеської області за період з 01.04.2013 по 31.01.2017 року Південним офісом Держаудитслужби Державної аудиторської служби України складений акт №06-11/34, згідно з яким з метою підтвердження розміру орендної плати та цільового використання орендованих приміщень, площею 12,83 кв.м. комісією КП "МУЖКГ" в присутності фахівця Південного офісу Держаудитслужби проведено контрольне обстеження орендаря, за результатами якого встановлено, що в орендованих приміщеннях знаходиться телекомунікаційне обладнання.
Крім того, у вищевказаному акті зазначено, що п.3 Положення про порядок передачі в оренду майна, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради, затвердженою рішенням виконкому Іллічівської міської ради від 29.12.2011 №961, визначено орендну ставку для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, операторів та провайдерів телекомунікацій, які надають послуги з доступу до Інтернет - 40% від вартості майна.
Таким чином, у акті було встановлено, що внаслідок невірно врахованої орендної ставки при розрахунку орендної плати, за період з 01.04.2013 по 31.03.2017 року орендодавцем та балансоутримувачем недоотримано коштів у загальній сумі 152 651,67 грн., з яких 106 856,17грн. (70%) недоотримано балансоутримувачем.
Листом №15-06-23-14/5388 від 25.05.2017 "Щодо усунення порушень законодавства" Південний офіс Держаудитслужби вимагав усунути виявлені під час ревізії порушення законодавства.
09 червня 2017 року позивач-2 звернувся до відповідача з листом №625, у якому просив з метою усунення виявлених Південним офісом Держаудитслужби порушень підписати додаткову угоду №4 від 01.06.2017 до договору оренди нежитлового приміщення №374 від 01.08.2011, якою усуваються виявлені порушення та встановлюється ставка орендної плати у розмірі 40% та сплатити на користь позивача-2 недоотриману орендну плату за договором у розмірі 106 856,17 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що внаслідок невиконання відповідачем вимог щодо оплати недотриманих коштів, встановлених у Акті №06-11/34 від 11.05.2017, позивачі зазнали збитків у загальному розмірі 152 651,67 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
З матеріалів справи вбачається, що позивач-1 на виконання умов договору №374 від 01.08.2011 передав відповідачеві у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 12,83 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 41. для технічного обладнання телекомунікаційних послуг, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання-передання об'єкта оренди.
У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1, 2 ст.19 Закону України "Про орендну державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Судом встановлено, що позивачі звертаючись з позовом до суду просять стягнути суму матеріальної шкоди у розмірі 154 412,67 грн., яка виявилась у недоотриманій від відповідача орендній платі внаслідок порушення цільового використання орендованого приміщення, що передбачає застосування більшого відсотку орендної ставки ніж було передбачено договором.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частинами першою і другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГПК України).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Частиною 1 ст.10 Закону України "Про орендну державного та комунального майна" встановлено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.
Судом встановлено, що у п 3.1 договору в редакції додаткової угоди №3 передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що перебуває в комунальній власності Іллічівської територіальної громади в особі Іллічівської міської ради та пропорції її розподілу, яка затверджена рішенням №961 виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 29.12.2011р. і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2014 року -1315,57 грн.
Відповідно до п.3.1.1 договору в редакції додаткової угоди №3 встановлено, орендна плата за базовий місяць (грудень 2014 року) розподіляється: а) у співвідношенні до міського бюджет у - 30% (ВКГБ) в місяць 394,67 грн., без ПДВ.; б) у співвідношенні до балансоутримувача - 70% в місяць 920,90 грн., без ПДВ.
Відповідно до ч.2 ст.284 ГК України умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Таким чином, сторонами при укладенні договору оренди (з урахуванням укладання в подальшому додаткових угод) було узгоджено розмір орендної плати з визначенням її розміру у сумах на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за наступні періоди шляхом корегування на індекс інфляції, а також строки її внесення (сплати).
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Закону України "Про орендну державного та комунального майна" розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
В силу приписів ч.1 ст.188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Зі змісту п. 3.6 договору вбачається, що розмір орендної плати підлягає перерахунку на вимогу однієї із сторін у разі змін чинного законодавства, Методики її розрахунку, та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Умовами укладеного договору не передбачено односторонньої зміни розміру орендної плати орендодавцем або балансоутримувачем.
В матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до договору в частині розміру орендної плати, а також докази звернення позивачів до суду щодо внесення змін до договору в цій частині.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що внаслідок відсутності належного оформлення внесених до договору змін щодо розміру орендної плати, у відповідача не виникло зобов'язання по сплаті коштів в іншому розмірі, ніж встановлено умовами договору.
Крім того, як встановлено судом, відповідачем належним чином виконувались взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати орендної плати у визначеному договором розмірі, зі змінами внесеними додатковими угодами, протягом заявленого позивачами періоду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача протиправної поведінки, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання щодо сплати орендної плати.
При цьому, суд звертає уваги, що за умови існування між сторонами договірних відносин, посилання на висновки перевірки органів Держаудитслужби не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Позивачами не доведено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, та наявності у діях останнього складу господарського правопорушення. При цьому, використання орендованого приміщення не за цільовим призначенням за відсутності внесення відповідних змін до договору щодо розміру орендної плати не є підставою для нарахування орендної плати у більшому розмірі.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а відтак, в задоволені позову Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області та Комунального підприємства "міське управління житлово-комунального господарства" слід відмовити, з покладенням судового збору в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивачів.
Керуючись ст.ст. 129, 236-241, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.07.2018
Суддя Пукшин Л.Г.