номер провадження справи 5/46/18
26.07.2018 Справа № 908/868/18
Господарський суд Запорізької області у складі: головуючого судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Осоцькому Д.І.., розглянувши матеріали справи № 908/868/18
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907)
про стягнення 7 558 095,43 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-127 від 22.06.2018, головний юрисконсульт;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №б /н від 16.01.2018;
08.05.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 04.05.2018 за вих. №14/4-698 (вх. № 915/08-07/18 від 08.05.2018) до Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 за № 16-158-Н у розмірі 7 558 095,43 грн., у тому числі 3 938 571,65 грн. пені, 3% річних у розмірі 922 630,86 грн. та інфляційних витрат на суму 2 696 892,92 грн.
08.05.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 11.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/868/18 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/46/18, підготовче засідання призначено на 06.06.2018 з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 06.06.2018 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 22.06.2018. Ухвалою від 22.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, за письмовою згодою учасників справи перше судове засідання з розгляду справи по суті провести у судовому засіданні 05.07.2018. У судових засіданнях 05.07.2018 та 16.07.2018 оголошувались перерви.
07.06.2018 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від ПАТ “НАК “Нафтогаз України” надійшла письмова відповідь на відзив на позовну заяву № б/н від 02.06.2018 (вх. № 08-08/10360/18 від 07.06.2018), відповідно до якої позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими, не підтвердженими відповідними належними доказами та такими, що не підлягають під виключні обставини у розумінні ст. 233 ГК України.
04.07.2018 на електрону адресу суду без засвідчення електронним цифровим підписом та 05.07.2018 через відділ доку4ментального забезпечення господарського суду Запорізької області від ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” надійшов письмовий відзив на відповідь позивача, в якому відповідач заперечує проти доводів, викладених у позовній заяві разом з поясненнями позивача та просить суд в задоволенні позову відмовити.
16.07.2018 до суду від відповідача надійшло письмове клопотання № б/н від 16.06.2018 (вх. № 08-08/12774/18 від 16.07.2018) про долучення до матеріалів справи наступних документів: копії довідки про стан розрахунків, довідки відповідача про стан розрахунків та копій актів звіряння за січень-квітень 2016. ОСОБА_3 документи долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 26.07.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” № б/н від 25.07.2018 про зупинення провадження у справі № 908/868/18 до розгляду Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи № 826/9959/18 та набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 26.07.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 26.07.2018 розпочато із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Оберіг”. Під час судового засідання внаслідок відключення електроенергії відбувся збій програмно-апаратного засобу з фіксуванням судового процесу. Про що складено відповідний акт № б/н від 26.07.2018. Судове засідання продовжено без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
У судовому засіданні 05.06.2018 представник позивача підтримав доводи, викладені у позовній заяві та письмових запереченнях на відповідь на відзив зазначивши, що 30.12.2015 між ПАТ “НАК “Нафтогаз України” та ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” укладено договір купівлі-продажу природного газу. На виконання умов вказаного договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 155 893 473,20, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. У зв'язку із несвоєчасним здійсненням відповідачем оплати за отриманий природний газ, позивач нарахував пеню за неналежне виконання умов договору у розмірі 3 938 571,65 грн., 3 % річних в сумі 922 630,86 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 696 892,92 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача 7 558 095,43 грн. та судові витрати в розмірі 113 371,43 грн.
Представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву з урахуванням письмових заперечень зазначивши, що поточна заборгованість держави перед відповідачем складає 26 059 891,93 грн. Позивач є монополістом на ринку природного газу. ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” зобов'язаний купувати природний газ лише у ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, при цьому не маючи фактичної можливості впливати на розрахунки за укладеними договорами, адже більша частина придбаного газу повинна бути сплачена шляхом перерахування Державою «пільг та субсидій», а інша частина коштів поступає від населення через рахунки із спеціальним режими використання, проте відповідач не має можливості компенсувати та отримати пеню та штрафи за затримку платежів від населення. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі - Продавець, позивач) та Дочірнім підприємством “Газ Мелітополя” Публічним акціонерним товариством “Мелітопольгаз” (далі - Покупець, відповідач) укладений договір № 16-158-Н на купівлю-продаж природного газу, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2016 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (далі - споживачі Покупця). (п.1.2.)
Продавець передає Покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 38 000,000 тис. куб. м, у тому числі по місяцях (тис. куб. м): січень - обсяг 14 000,000, лютий - 14 000,000, березень - 10 000,000, а всього за І квартал - 38 000,000. (п. 2.1.)
Згідно з пунктом 3.2. договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п.3.3. договору, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 13-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами. У разі, якщо Покупець до 15 числа наступного за місяцем поставки газу не надає Продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання у звітному місяці газу Продавцем документально не оформлюються.
Корегування планових обсягів газу оформляється Покупцем у вигляді заявки. (п.3.4.)
Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ установлюються Кабінетом Міністрів України та на період з 31.03.2016 (включно) становлять: у разі використання природного газу для приготування їжі та/або підігріву води - 7 188,00 гривень за 1 000 куб. м., в т.ч. ПДВ - 20%; у разі використання природного газу для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води): за обсяг, використаний до 1 200 куб. м природного газу (включно) на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно), - 3 600,00 грн. за 1 000 куб. м., в т.ч. ПДВ 20%; за обсяг, використаний понад 1 200 куб. м природного газу на період з 01.10.2015 по 31.03.2016 (включно), - 7 188,00 грн. за 1 000 куб. м., в т.ч. ПДВ 20%.
Згідно з п. 6.1 договору, оплата планових обсягів газу здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
За невиконання або неналежне виконання умов договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (п. 7.1.).
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Згідно з пунктом 11 договору в редакціях додаткових угод № 1 від 31.03.2016 та № 2 від 30.04.2016 до договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30 вересня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також, сторонами за вказаним договором були укладені Додаткові угоди до договору № 1 від 31.03.2016, № 2 від 30.04.2016, № 3 від 22.08.2016 та № 4 від 30.09.2016, відповідно до яких змінювався об'єм поставки газу, розділ 3 щодо порядку та умов передачі газу, змінювалась ціна газу визначена сторонами в розділі 5 Договору, порядок та умови проведення розрахунків визначені розділом 6, розділ 7 щодо відповідальності сторін, розділ 10 стосовно інших умов, а також строк дії договору визначений розділом 11.
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом січня - вересня 2016 природний газ на загальну суму 155 893 473,20 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 34 327 064,22 грн., від 29.02.2016 на суму 32 368 476,17 грн., від 31.03.2016 на суму 31 869 660,43 грн., від 30.04.2016 на суму 20 465 141,06 грн., від 31.05.2016 - 9 163 538,09 грн., від 30.06.2016 - 6 629 007,26 грн., від 31.07.2016 - 6 493 016,84 грн., від 31.08.2016 - 6 516 540,31 грн. та від 30.09.2016 на суму 8 061 028,82 грн., відповідно до яких відповідачем природний газ прийнято без будь-яких зауважень або претензій. ОСОБА_3 підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств з обох сторін та відповідно до п. 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами по договору.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», цей Порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (далі - субвенція).
Так, п. 7 вищевказаної постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 передбачено, що для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності.
Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", державне підприємство "Енергоринок", виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п'яти робочих днів.
До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).
Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку.
Згідно з п. 1 додаткової угоди № 3 від 22.08.2016 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-158-Н, сторони доповнили п. 6.1. розділу VI «Порядок та умови проведення розрахунків» Договору абзацами три і чотири у наступній редакції: «Оплату вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій може проводитися за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 р. № 20. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 3 від 22.08.2016, викладено п. 7.2. розділу VII «Відповідальність Сторін» Договору в наступній редакції: « 7.2. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється продавцем на суми оплат, проведені покупцем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20».
З матеріалів справи вбачається, що в період з лютого по жовтень 2016 включно між ГУ ДКСУ у Запорізькій області (далі - сторона №1), Департаментом фінансів запорізької облдержадміністрації (сторона №2), Фінансовим управлінням Мелітопольської міської ради Запорізької області (сторона №3) та Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (сторона №4) відповідачем (сторона №5) та позивачем (сторона остання) було підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (далі - Рішення) та складено відповідні зведені реєстри.
Так, п.п. 2.2. та 2.7 рішення № 607 від 18.02.2016 встановлено, що Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 12 652 836,05 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20» (п. 2.2.). Сторона №5 перераховує стороні останній кошти в сумі 12 652 836,05 грн. у т.ч. ПДВ 2 108 806,01 грн. за природний газ 2016 згідно з договором від 30.12.2015 № 16-158-Н з наступним записом у графі «призначення платежу»; Постанова Уряду від 11.01.2005 №20 за природний газ 2016, договір від 30.12.2015 № 16-158-Н у т.ч. ПДВ 2 108 806,01 грн. Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння для погашення заборгованості згідно постанови Уряду від 11.01.2005 № 20, підписаного позивачем та відповідачем, станом на 01.02.2016 сума складає 12 652 836,05 грн.
Згідно з п.п. 2.2. та 2.7 рішення № 608 від 18.02.2016, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 13 452 157,85 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20» (п. 2.2.). Сторона №5 перераховує стороні останній кошти в сумі 13 452 157,85 грн. у т.ч. ПДВ 2 242 026,31 грн. за природний газ 2016 згідно з договором від 30.12.2015 № 16-158-Н з наступним записом у графі «призначення платежу»; Постанова Уряду від 11.01.2005 №20 за природний газ 2016, договір від 30.12.2015 № 16-158-Н у т.ч. ПДВ 2 242 026,31 грн. (п. 2.7.). Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння для погашення заборгованості згідно постанови Уряду від 11.01.2005 № 20, підписаного позивачем та відповідачем, станом на 01.02.2016 сума складає 13 452 157,85 грн.
Відповідно до п.п. 2.2. та 2.6 рішення № 2624 від 20.10.2016, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 14 104 072,97 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20» (п. 2.2.). Сторона №4 перераховує стороні №5 кошти в сумі 14 104 072,97 грн. з таким записом у графі «призначення платежу»: «за березень-серпень 2016» «п» 3 003 184,18 грн.; «за квітень-червень 2016» «с» 11 100 888,79 грн.
Пунктом 2.7. вказаного рішення № 2624 визначено, що сторона №5 перераховує стороні останній кошти в сумі 14 104 072,97 грн. у т.ч. ПДВ 2 350 678,83 грн. за природний газ за квітень - вересень 2016 згідно з договором від 30.12.2015 № 16-158-Н з наступним записом у графі «призначення платежу»; Постанова Уряду від 11.01.2005 №20 за природний газ за квітень-вересень 2016, договір від 30.12.2015 № 16-158-Н у т.ч. ПДВ 2 350 678,83 грн. Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння для погашення заборгованості згідно постанови Уряду від 11.01.2005 № 20, підписаного позивачем та відповідачем, станом на 01.10.2016 сума складає 14 104 072,97 грн.
Згідно з п.п. 2.2. та 2.7 рішення № 2626 від 20.10.2016, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 465 122,97 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20» (п. 2.2.). Сторона №5 перераховує стороні останній кошти в сумі 465 122,97 грн. у т.ч. ПДВ 77 520,50 грн. за природний газ за квітень-вересень 2016 згідно з договором від 30.12.2015 № 16-158-Н з наступним записом у графі «призначення платежу»; Постанова Уряду від 11.01.2005 №20 за природний газ за квітень-вересень 2016, договором від 30.12.2015 № 16-158-Н у т.ч. ПДВ 77 520,50 грн. (п. 2.7.). Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння для погашення заборгованості згідно постанови Уряду від 11.01.2005 № 20, підписаного позивачем та відповідачем, станом на 01.10.2016 сума складає 465 122,97 грн.
Відповідно до п.п. 2.2. та 2.7 рішення № 2627 від 20.10.2016, Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду державного бюджету стороні №1 у сумі 30 702 026,28 грн. з приміткою: «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20» (п. 2.2.). Сторона №5 перераховує стороні останній кошти в сумі 30 702 026,28 грн. у т.ч. ПДВ 5 117 004,38 грн. за природний газ за квітень-вересень 2016 згідно з договором від 30.12.2015 № 16-158-Н з наступним записом у графі «призначення платежу»; Постанова Уряду від 11.01.2005 №20 за природний газ за квітень-вересень 2016, договір від 30.12.2015 № 16-158-Н у т.ч. ПДВ 5 117 004,38 грн. (п. 2.7.). Відповідно до зведеного реєстру актів звіряння для погашення заборгованості згідно постанови Уряду від 11.01.2005 № 20, підписаного позивачем та відповідачем, станом на 01.10.2016 сума складає 30 702 026,28 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з операціями по підприємству відповідача по Договору № 16-158-Н від 30.12.2015 за період з 01.01.2016 по 26.12.2016, банківськими виписками по особовому рахунку ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз”, відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями у повному обсязі, останній платіж здійснено 26.12.2016, однак з порушенням строків встановлених договором з урахуванням постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 16-158-Н від 30.12.2015, а саме проведення оплати вартості природного газу із порушенням строків, встановлених зазначеним договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню на підставі п. 7.2. договору за період з 25.03.2016 по 21.11.2016 включно у розмірі 3 938 571,65 грн., також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних за період з 25.03.2016 по 25.12.2016 включно у розмірі 922 630,86 грн. та інфляційні втрати за період з травня по листопад 2016 включно на суму 2 696 892,92 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/868/18, відзив на позовну заяву, заперечення на відзив та додаткові письмові пояснення, заслухавши представників сторін суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу №16-158-Н від 30.12.2015.
Відповідно до умов вказаного договору, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.
Згідно з п. 1.2. Договору, відповідач використав природний газ виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Позивачем заявлена пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.03.2016 по 21.11.2016 включно по кожному акту приймання-передачі окремо на загальну суму 3 938 571,65 грн.
Відповідно до п. 7.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 16-158-Н від 30.12.2015, за невиконання або неналежне виконання умов договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором.
Перевіривши розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” судом встановлено, що розрахунок здійснено вірно, проте суд зазначає наступне.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача за договором № 16-158-Н від 30.12.2015 купівлі-продажу природного газу виникла з 25.03.2016. Відповідач розрахувався за спірними зобов'язаннями по договору № 16-158-Н від 30.12.2015 у повному обсязі 26.12.2016, однак з порушенням строків встановлених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” знаходиться у кризовому та вкрай критичному фінансовому стані, що підтверджується довідками про стан розрахунків по нарахованих пільгах та житлових субсидіях населенню за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам за надані послуги з газопостачання, зведеними реєстрами актів звіряння з пільг та субвенцій по м. Мелітополю, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства,
Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню на загальну суму 3 938 571,65 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами фінансової діяльності ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” згідно податкової декларації за 2016 рік, відповідач прибутків не отримав, натомість збитки вклали 426 189,00 грн. За 2017 відповідач отримав прибуток на суму 48 201,00 грн.
Станом на 01.01.2018, заборгованість держави перед ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” по пільгам та субсидіям за 2017 склала 113 700 245,98 грн., розмір поточної заборгованості держави станом на дату прийняття вказаного рішення складає 26 059 891,93 грн.
Заборгованість населення перед ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” за надані пільги та субсидії населенню на природний газ за рахунок субвенцій з державного бюджету згідно Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, за період з січня 2018 по квітень 2018 складає 121 458 311,78 грн.
Станом на 07.06.2018, заборгованість ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» по іншим укладеним договорам складає 147 200 000,00 грн. За 2016 позивач отримав чистий прибуток у розмірі 26,5 млрд. грн., за 2017 позивач отримав чистий прибуток у розмірі 39,3 млрд. грн., що на 48% більше результату 2016.
Відповідно до податкових декларації з податку на прибуток підприємства - ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз”, різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України складає - 426 189,00 грн., об'єкт оподаткування становить 48 201,00 грн.
Також судом встановлено, що за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 за № 16-158-Н, основну заборгованість відповідачем погашено в повному обсязі.
Судом враховано, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” крім стягнення пені звернувся з вимогою про відшкодування 3% річних та інфляційних витрат. Тому судом встановлено, що належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 3 938 571,65 грн. є надмірно великими порівняно із збитками ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Разом з тим, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи відповідача - діяльністю відповідача є виключно торгівля газом через місцеві локальні трубопроводи на території м. Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського та Приазовського районів, поточну заборгованість а також викладені вище обставини, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем розмір пені до 50%, що складає 1 969 285,83 грн.
Також, позивачем заявлена вимога про стягнення 3 % річних за період з 25.03.2016 по 25.12.2016 включно у розмірі 922 630,86 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку 3 % річних наданого позивачем, останній, на залишок заборгованості у розмірі 15 305 843,19 грн. за період з 02.11.2016 по 13.11.2016 включно нараховує 3 % річних в сумі 15 054,93 грн.
Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем до позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно з банківськими виписками по операціям особового рахунку ДП “Газ Мелітополя” ПАТ “Мелітопольгаз” за період з 01.01.2016 по 26.12.2016 включно за Договором № 16-158-Н від 30.12.2015, встановлено, що перерахування грошових коштів у розмірі 465 122,97 грн. відбулось 02.11.2016 на підставі спільного протокольного рішення за процедурою, визначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», яким сторони змінили порядок взаєморозрахунків за природний газ, затверджений Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, а тому відсутні підстави для нарахування 3 % річних за період з 02.11.2016 по 13.11.2016 у розмірі 15 054,93 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє у стягненні 3 % річних у вказаному розмірі.
На підставі викладеного, стягненню підлягають 3 % річних за період прострочення з 25.03.2016 по 25.12.2016 включно у розмірі 907 575,93 грн.
Стосовно розрахунку інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки з юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, індекс інфляції за період з березня 2016 по листопад 2016 становить 110,81.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем до позовної заяви та враховуючи вищевказане перерахування 02.11.2016 грошових коштів у розмірі 465 122,97 грн. з підстав, викладених вище, суд зазначає, що згідно із розрахунком суду стягненню підлягають інфляційні витрати за період прострочення з травня по жовтень 2016 включно на суму 2 688 520,71 грн., з відмовою у стягненні 8 372,21 грн.
Посилання ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на п. 1 додаткової угоди № 3 від 22.08.2016 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-158-Н, яким сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, суд вважає, що вказана додаткова угода суперечить Постанові КМУ № 20 від 11.01.2015 та самій суті проведення взаєморозрахунків за природний газ відповідно до неї.
Так, у Постанові КМУ № 20 від 11.01.2015 визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло -, водопостачання і водовідведення та ін.
Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 922/3873/17 від 24.05.2018.
Судова практика, викладена в постановах Вищого господарського суду України по справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 від 09.09.2014, № 924/1230/14 від 01.07.2015, № 917/2520/14 від 16.09.2015, № 922/2179/16 від 13.07.2017, № 922/2812/16 від 22.03.2017 також містить висновки, що підписавши спільні протоколі рішення, сторони тим самим змінюють порядок і строк проведення розрахунків за договором.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суб'єкти господарювання укладеними між ними договорами не можуть змінювати положення нормативних актів, а тому п. 1 додаткової угоди № 3 від 22.08.2016 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-158-Н фактично відміняє дію Постанови КМУ № 20 від 11.01.2015 щодо проведення взаєморозрахунків між сторонами.
З огляду на вищевикладене, суд не приймає посилання позивача на п. 1 додаткової угоди № 3 від 22.08.2016 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.12.2015 № 16-158-Н стосовно того, що підписання спільних протокольних рішень не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 113 020,02 грн.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Публічного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 за № 16-158-Н у розмірі 5 565 382 (п'ять мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 40 коп., у тому числі: пеня за період з 25.03.2016 по 21.11.2016 включно у розмірі 1 969 285 (один мільйон дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 83 коп., 3 % річних за період з 25.03.2016 по 25.12.2016 включно на суму 907 575 (дев'ятсот сім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 93 коп., інфляційні втрати за період з травня по жовтень 2016 включно у розмірі 2 688 520 (два мільйона шістсот вісімдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 71 коп. та судові витрати у розмірі 113 020 (сто тринадцять тисяч двадцять) грн. 02 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 01.08.2018.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.В. Проскуряков