ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про забезпечення адміністративного позову
01 серпня 2018 року м. Київ № 826/11661/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., розглянувши клопотання про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Тейдінг"
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправним та скасування наказу № 58-"Д" від 06.07.2018 року
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Тейдінг" про визнання протиправним та скасування наказу № 58-"Д" від 06.07.2018 року Державної архітектурно-будівельної інспекції України, яким анульовано дозвіл на проведення будівельних робіт.
Позовні вимоги мотивовано протиправністю винесення оскаржуваного рішення, з огляду на відсутність порядку анулювання дозволів на виконання будівельних робіт, передбаченого вимогами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та безпідставністю анулювання дозволу, з огляду на відсутність порушення позивачем нормативно встановлених приписів.
Позивач стверджує про наявність права користування земельною ділянкою, та права власності на будівлю, щодо якої проводиться реконструкція.
Позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить суд зупинити дію оскаржуваного наказу та зобов'язати відповідача відновити інформацію про дозвіл в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі скасування та анулювання зазначених документів.
При цьому позивач в клопотанні та додаткових поясненнях посилається на очевидну протиправність оскаржуваного рішення та те, що невжиття заходів забезпечення позову спричинить завдання позивачеві значних збитків та неможливість відновити становище, яке існувало до моменту виконання оскаржуваного рішення.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Розглянувши докази та доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно зі статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, суд зазначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право зокрема видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Аналогічна за змістом норма міститься в п.1 ч.4 ст.4 вказаного Закону, відповідно до якої, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Як передбачено у пункті 1 частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: невиконання приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил - у розмірі п'ятнадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних зі знесенням.
Таким чином, продовження дії оскаржуваних рішень протягом строку розгляду судом даної адміністративної свідчить на користь настання негативних наслідків для Позивача, як замовника будівництва. Наведене, на думку суду, є достатнім підтвердженням того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
При цьому суд доходить висновків, що клопотання позивача про забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідача відновити інформацію щодо дозволу позивача в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт не підлягає задоволенню, оскільки поновлення відомостей не відповідає меті даного забезпечення.
Зазначене суд аргументує тим, що метою забезпечення позову є запобігання створення становища, коли рішення суду буде неможливо виконати, або його виконання потребуватиме значних зусиль. Суд погоджується з тим, що поновлення зупиненого будівництва, яке здійснювалось на підставі виданого дозволу, потребуватиме значних зусиль, натомість не погоджується з зазначеним щодо внесення інформації до електронного реєстру.
Керуючись положеннями ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кармен-Тейдінг" задовольнити частково.
2. Зупинити дію наказу № 58-"Д" від 06.07.2018 року Державної архітектурно-будівельної інспекції України до набрання законної сили рішенням у справі.
Згідно з частиною восьмою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - до 1 серпня 2021 року.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кармен-Тейдінг"(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21621746, адреса: 03115, м.Київ, вул.Котельникова, 25)
Боржник: ДЕРЖАВНА АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНА ІНСПЕКЦІЯ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35129952, адреса: 01133, м.Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26)
Суддя С.К. Каракашьян