ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2018 року № 826/3962/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі судового засідання Грабовському В.А. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські Інфосистеми»
до проГоловного управління ДФС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.02.2018р. №2142615141,
за участі:
представників позивача - Губерський К.С., Пятов А.В.
представника відповідача - Денисенко О.Є.
На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 липня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Інфосистеми» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 27.02.2018р. №2142615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349 008,00грн.
Ухвалою суду від 23 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 03 квітня 2018 року у зв'язку з надходженням від позивача клопотання про виклик свідка, справу призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
На підставі направлення від 31.01.2018р. №11/26-15-14-01-04, згідно із п.п. 78.1.4 п. 78.1 статті 78 ПК України ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Юнівест-Інвест» (код ЄДРПОУ 40821979) за період: листопад - грудень 2016 року, результати якої оформленні актом від 13.02.2018р. №61/26-15-14-01-04/39210567.
Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 232 672,00грн., в тому числі за листопад 2016 року - 70 857грн. та грудень 2016 року - 161 815грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 27.02.2018р. прийнято податкове повідомлення - рішення №2142615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 349 008,00грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 232 672,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 116 336,00грн.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Юнівест-Інвест» (Постачальник) 07.11.2016р. укладено Договір поставки №07112016-УІ-1, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору Обладнання у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначених даним Договором Обладнання, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та/або Додатках, що засвідчують передачу-приймання Обладнання від Постачальника до Покупця.
На виконання умов вказаного Договору між сторонами виписані та підписані видаткові накладні: №20161114-002 від 14.11.2016р., №20161121-001 від 01.12.2016р., №20161121-002 від 30.11.2016р., №20161121-003 від 01.12.2016р. та податкові накладні: №203 від 01.12.2016р., №202 від 01.12.2016р., №274 від 03.11.2016р., №273 від 29.11.2016р., всього на суму 1 396 030,44грн., у тому числі ПДВ - 232 671,74грн.
Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту.
Як вбачається з Акту перевірки контролюючий орган про порушення позивачем норм податкового законодавства дійшов висновку з тих підстав, що контрагент - ТОВ «Юнівест-Інвест» не має будь-яких основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, що ставить на думку відповідача під сумнів можливості ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.
Так, з Акту перевірки встановлено, що згідно інформації, що міститься в базі даних ГУ ДФС України «Податковий блок» ТОВ «Юнівест-Інвест» ОУ ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 14.03.2017р. внесено до бази СФП ІС «Податковий блок», як суб'єкта фіктивного підприємництва (заява гр. ОСОБА_5, про не причетність до реєстрації ТОВ «Юнівест-Інвест», ведення фінансово-господарської діяльності та підписання будь-яких документів).
Відповідно до заяви гр. ОСОБА_5, яка проживає в м. Горлівка, встановлено, що ТОВ «Юнівест-Інвест» та ТОВ «Салус Групп» директорами яких вона значиться, їй не відомі. Реєстраційних документів по зазначеним підприємствам вона не підписувала та нікого на це не уповноважувала. Вказані підприємства не реєструвала.
Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2017р. у справі №200/10192/17, провадження №1-кс/200/6089/17 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017041640000002, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ст. 205 ч. 3 ст. 212 КК України щодо реєстрації на підставних осіб, зокрема ТОВ «Юнівест-Інвест».
У провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває справа №761/26312/17 (провадження №1-кс/761/16639/2017) та у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа №757/19514/17-к відповідно до яких контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Юнівест-Інвест» має ознаки фіктивності.
Таким чином, відповідачем збільшено ТОВ «Українські Інфосистеми» ПДВ у розмірі 349 008,00грн.
Однак, суд з висновками контролюючого органу, які викладені в Акті перевірки не погоджується, з наступних підстав.
На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивач надав суду копії Договору поставки від 07.11.2016р., копії видаткових та податкових накладних, копії платіжних доручень про оплату товару,
Також позивачем для підтвердження використання товару у власній господарській діяльності до матеріалів справи були додані: копія Договору поставки №5/16-84 від 12.01.2016р., Специфікація №12 від 21.11.2016р., видаткові та податкові накладні, рух коштів за інтервал по контрагентам.
Щодо висновків контролюючого органу про відсутність підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Юнівест-Інвест», суд зазначає наступне.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).
Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Отже, єдиним документом, який дає право платнику податків включити відповідні суми до податкового кредиту є податкова накладна.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 Податкового кодексу).
Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливої недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Юнівест-Інвест» було зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.
На думку суду, позивач, не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за умови необізнаності щодо неї.
Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за виконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Так, в рішенні від 5 липня 2016 року по справі № 21-1793а16 Верховний суд України вказав, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво»).
Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 (№ в ЄДРСРУ 14222198), відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд зазначає, що посилання відповідача на кримінальні провадження у справах №200/10192/17-к, №757/19514/17-к, №761/26312/17-к, як на одну з підстав нереальності укладених господарських договорів між позивачем та контрагентом, не може бути підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироків по зазначеним кримінальним провадженням.
В судовому засіданні в якості свідка був допитаний заступник директора з питань проектування ТОВ «Українські Інфосистеми» ОСОБА_6, який підписував від підприємства видаткові накладні складені по взаємовідносинам з ТОВ «Юнівест-Інвест». Так, ОСОБА_6 пояснив, що від ТОВ «Юнівест-Інвест» видаткові накладні були підписані його директором, а привезенні були на підприємством одночасно з поставленим обладнанням.
Разом з тим, суд при прийнятті рішення у справі враховує Висновок експерта Українського центру судових експертиз від 18.05.2018р. №2-18/05 який підготовлений для подання позивачем до суду по справі №826/3962/18.
Так, відповідно до зазначеного Висновку про проведення економічної експертизи у справі №826/3962/18, на вирішення якого були поставлені позивачем наступне запитання: Чи підтверджується нормами та документально висновки Акту перевірки №61/26-15-14-01-04/39210567 від 13.02.2017р.? Висновок акту перевірки нормативно та документально не підтверджується.
Відповідно до статті 108 КАС України Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Частиною шостою статті 104 КАС України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Одягнувши зазначений Висновок експерта від 18.05.2018р. №2-18/05, суд встановив, що він відповідає вимогам КАС України.
Отже, висновки контролюючого органу щодо відсутності підстав у позивача на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом: ТОВ «Юнівест-Інвест» є необґрунтованим та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.
Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018р. №2142615141 є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Інфосистеми».
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5235,12грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Разом з тим, позивачем було подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 31000,00грн., які складаються з: 23400грн. - проведення економічної експертизи; 600грн. - за Додатковою угодою №4; 7000грн. за Додатковою угодою №5 (3500грн.+3500грн.).
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частинами 1 - 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ТОВ «Українські Інфосистеми» до клопотання були додані наступні документи: Договір №4 про надання правової допомоги від 04.01.2018р., Додаткову угоду №4 до Договору про надання правової допомоги №4 від 04.01.2018р. від 15.02.2018р., Акт приймання-передачі правової допомоги за Додатковою угодою №4 від 16.02.2018р., Додаткова угода від 02.03.2018р. №5 до Договору про надання правової допомоги №4 від 04.01.2018р., платіжні доручення №3031 від 05.03.2018р. на суму 600,00грн., №3041 від 12.03.2018р. на суму 3500,00грн., №3118 від 03.04.2018р. на суму 3500,00грн., Звіт про надання правову допомогу за Додатковою угодою №5 від 02.03.2018р. від 22.05.2018р., копію листа від 22.05.2018р. №40 про надання копій заяви з копіями доказів по справі №826/3962/18.
Згідно п. 1.1 та 1.2 Договору №4 про надання правової допомоги, Клієнт надає Адвокату Доручення на надання правової допомоги, а Адвокат приймає це Доручення, виконує його і отримує від Клієнта на умовах, встановлених цим Договором та Додатковими Угодами до цього Договору, Гонорар. Зміст Доручення, яке надає Клієнт у відповідності до цього Договору може складати надання правової допомоги з: надання Клієнту консультацій, іншої правової допомоги, передбаченої національним законодавством, у тому числі представництва, щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, органами державної влади, органами державної фіскальної служби, органами прокуратури, національної поліції, СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських, адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб. Представництва інтересів Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику скаржнику, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвал суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, відзиви, скарги, уточнення, пояснення, доповнення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта не передбачених даним Договором, за погодженням Сторін.
Пунктом 1 Додаткової угоди №4 від 15.02.2018р. визначено, що відповідно до умов Договору Зміст Доручення, яке надає Клієнт у відповідності до цієї Додаткової угоди складає надання правової допомоги з: складання та подання в інтересах Клієнта адвокатського запиту до Головного управління ДФС у м. Києві про надання інформації та копій документів, з приводу інформації, що міститься в Акті Головного управління ДФС України в м. Києві від 13.02.2018р. №61/26-15-14-01-04/39210567 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Клієнта з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із TOB «Юнівест-Інвест» (код 40821979) за період листопад-грудень 2016 р., з питань, що викладені в Акті перевірки.
Згідно з п. 3.1 Додаткової угоди №4 від 15.02.2018р. сума Гонорару - 600грн. без ПДВ, за надання правової допомоги по даному Дорученню, що вказане в п. 1 цієї Додаткової угоди.
Пунктом 1 Додаткової угоди №5 від 02.03.2018р. визначено, що відповідно до умов Договору Зміст Доручення, яке надає Клієнт у відповідності до цієї Додаткової угоди складає надання правової допомоги з:
Захисту прав та законних інтересів Клієнта та представництва інтересів Клієнта у Окружному адміністративному суді міста Києва у справі за позовом Клієнта до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. за №2142615141, отриманого Клієнтом 01.03.2018 р., яким клієнту збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 349 008 грн. (триста сорок дев'ять тисяч вісім гривень 00 коп.), а також складення відповідних проектів процесуальних документів (позовної заяви, тощо), надалі разом іменована -«Справа», що може включати:
1.1.1. вивчення матеріалів Справи, наданих Клієнтом;
1.1.2. розробку правової позиції у Справі, виходячи з пріоритетності захисту прав та законних інтересів Клієнта;
1.1.3. надання Клієнтові правових консультацій у питаннях, що стосуються Справи;
1.1.4. підготовку проектів процесуальних документів (позовної заяви), будь-яких інших документів, відповідно до процесуального законодавства, що будуть на думку Адвоката доцільними;
1.1.5. подачу процесуальних документів до Окружного адміністративного суду м. Києва;
1.1.6. участь у судовому засіданні (судових засіданнях) у суді першої інстанції по Справі (у випадку виклику сторін Окружним адміністративним судом м. Києва).
1.1.7. Сторони домовились, що Доручення Клієнта, зміст якого визначено у пункті 1 цієї Додаткової угоди, передбачає надання правової допомоги у суді першої інстанції. За домовленістю Сторін, що має бути оформлено письмово відповідною Додатковою угодою до Договору, Доручення Клієнта може бути поширено на будь-які інші правові засоби захисту чи відстоювання прав та інтересів Клієнта, у тому числі на участь в апеляційному та/або касаційному провадженні (у разі необхідності) за окремо визначеним гонораром.
Пунктом 5.1 Додаткової угоди №5 від 02.03.2018р. визначено, що сума Гонорару - 7000грн. без ПДВ, за надання правової допомоги по даній справі, що вказана в п. 1 цієї Додаткової угоди.
Отже, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог у частині стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 7600,00грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат з проведення експертизи у розмірі 23400,00грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, представником ТОВ «Українські Інфосистеми» до клопотання були додані наступні документи: Договір №1/Е-02/05 про надання послуг з проведення експертизи від 02.05.2018р., заяву від 02.05.2018р. №27 про проведення економічної експертизи, Рахунок до Договору №1/Е-02/05 на суму 23400,00грн., платіжне доручення №3253 від 03.05.2018р. на суму 23400,00грн. з призначенням платежу «за послуги, згідно рах. №1-02/05 від 02/05/2017 без ПДВ, акт надання послуг по Договору №1/Е-02/05 від 02.05.2018р. від 18.05.2018р., а також надано Висновок експерта Українського центру Судових експертиз за результатами проведення економічної експертизи у адміністративній справі №826/3962/18 від 18.05.2018р. №2-18/05.
Отже, оскільки в матеріалах справи міститься документальне підтвердження понесених позивачем витрат на проведення експертизи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог у частині стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на проведення експертизи в розмірі 23400,00грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Інфосистеми» (04212, м. Київ, вул. Олени Теліги, 4, код ЄДРПОУ 39210567) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.02.2018р. №2142615141.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Інфосистеми» (04212, м. Київ, вул. Олени Теліги, 4, код ЄДРПОУ 39210567) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 5235,12грн. (п'ять тисяч двісті тридцять п'ять гривень, 12 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7600,00грн. (сім тисяч шістсот гривень) та витрати на проведення економічної експертизи у розмірі 23400,00грн. (двадцять три тисячі чотириста гривень) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києва.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін