ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 липня 2018 року № 826/13290/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Білошицького Р.М.
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач 1, ДСНС), Заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Білошицького Р.М. (далі відповідач 2), в якому просив суд: визнати протиправними дії відповідача 2, пов'язані з відмовою у задоволенні письмового запиту позивача від 07.09.2017 на інформацію щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України; визнати протиправними дії відповідача-2, пов'язані з необґрунтованим віднесенням у листі ДСНС України N 03-13558/214 від 26.09.2017 року запитуваної позивачем інформації щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України - до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації); визнати протиправною бездіяльність відповідача-2, пов'язану з не зазначенням порядку оскарження відмови у задоволенні письмового запиту позивача від 07.09.2017 на інформацію щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України, - вчиненої листом ДСНС України № 03-13558/214 від 26.09.2017; визнати протиправною бездіяльність відповідача 1, пов'язану з не наданням у встановлений з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк відповіді на письмовий запит позивача від 07.09.2017 року на інформацію щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України; зобов'язати відповідача 1 повторно розглянути письмовий запит позивача від 07.09.2017 на інформацію щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України у встановлений строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2017 суддею О.В. Дегтярьовою відкрито скорочене провадження у даній справі.
Згідно розпорядження №239 від 22.01.2018 справу передано на повторний автоматизований розподіл справ між суддями.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу, судову справу №826/13290/17 передано на розгляд судді Мазур А.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.02.2018 справу прийнято до спрощеного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні).
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що відповідачі з пропущенням, встановленого ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строку для надання відповіді та з порушенням припису п. 4 ч. 4 ст. 22 вказаного Закону щодо зазначення порядку оскарження відмови у задоволенні інформаційного запиту, всупереч ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» безпідставно відмовили позивачу у наданні запитуваної інформації, посилаючись на її конфіденційність.
Відповідач - ДСНС проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що позовні вимоги є необґрунтованими та зазначив, що відповідь на запит була надана в межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», крім того на думку, відповідача, запит позивача за своїми ознаками є зверненням громадянина, яке не потребує зазначення порядку його оскарження. Також відповідач зазначив, що відмова у задоволенні звернення була зумовлена конфіденційністю запитуваної інформації, розголошення якої може призвести до порушення інтересів третіх осіб з боку ДСНС та стягнення збитків з держави.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши заперечення відповідача, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером, учасником ліквідації на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІІ групи та перебуває на квартирному обліку при апараті Державної служби з надзвичайних ситуацій у загальній черзі з 18.03.1999 та у списках позачерговиків з 21.10.2008.
Крім того, позивач разом із своєю дружиною та донькою мешкає в однокімнатній квартирі житловою площею 18 кв.м. по АДРЕСА_1.
У зв'язку з цим, позивач звертався до ДСНС та МНС України із заявами про забезпечення житлом у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
07.09.2017 позивач звернувся до відповідача -1 із інформаційним запитом щодо частки житла, переданого ДСНС у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 про зазначення кількості виділених квартир, поверху, кількості кімнат та житлової площі квартир. Одночасно позивач просив відповідача надати інформацію про дату та час передачі у розпорядження ДСНС вказаної частки житла та правові акти, на підставі яких така передача житла буде здійснена.
26.09.2017 відповідач -1 за підписом відповідача -2 листом №03-13558/214 повідомив, що згідно п. 9.1 Генерального інвестиційного Договору №21-4/14-2 інформація комерційного, фінансового, технічного та іншого характеру , яка отримується сторонами під час виконання цього договору вважається конфіденційною і розголошенню не підлягає.
Вважаючи, дану відмову протиправною та такою, що зачіпає його особисті права та інтереси, позивач звернувся за захистом до адміністративного суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином ознаками публічної інформації є:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків. Щодо не суб'єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.
Таким чином суд зазначає, що відповідач дійшов передчасних висновків, що запитувана позивачем у запиті інформація не відноситься до публічної та підпадає під ознаки звернення громадян, з огляду на наступне.
Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» закріплено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
З вищевказаного вбачається, що запит на публічну інформацію - це прохання особи надати інформацію, звернення - прохання особи вчинити певні дії, викладені у пропозиціях, заявах чи скаргах
Проаналізувавши зміст інформаційного запиту від 07.09.2017 суд встановив, що він за своїм змістом не є пропозицією, заявою або скаргою, а відтак дія Закону України «Про звернення громадян» не поширюється на дані правовідносини.
Таким чином, суд звертає увагу, що розпорядникам інформації слід розмежовувати запити на публічну інформацію від звернення громадян.
Щодо віднесення публічної інформації до конфіденційної.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі -Закон) розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Так, ч. 1 ст. 7 Закону визначено, що конфіденційна інформація - це інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій статті 13 цього Закону.
Крім того, належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статтей 7-9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є єдиною достатньою підставою для обмеження у доступі до такої інформації. Обмеження доступу допускається, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною, або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог п. 1-3 ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Так, згідно ч. 2 ст. 6 Закону обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Проаналізувавши відповідь відповідача-1 №03-13558/214 від 26.09.2017 суд встановив, що відповідач при наданні відповіді на запит не надав обґрунтованого висновку, щодо мотивів обмеження в доступі до запитуваної інформації.
Відповідно до п. 3 ч. 4 Закону у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивувальну підставу такої відмови. Аналогічна правова позиція викладена у постанові пленуму ВАСУ від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
Таким чином, посилання відповідача на п. 9.1 Інвестиційного Договору №21-4/14-2 не відносить запитувану інформацію до конфіденційної інформації.
Згідно із ч. 4 ст. 13 Закону усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питання щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Отже, публічна інформація підлягає обмеженню лише у випадках, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації», який є спеціальним законом, порівняно із нормами Договору №21-4/14-2, на який посилався відповідач -1.
Відтак, ч. 5 ст. 6 Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
З вищевказаного вбачається, що розпорядження бюджетними коштами включає здійснення витрат з державного чи місцевого бюджету, а відтак інформація про кількість виділених квартир, кількості кімнат та житлової площі, та у разі наявності інформації щодо поверху та дати введення об'єкта в експлуатацію є публічною інформацією. Крім того, суд звертає увагу, що не може бути обмежено в доступі надання інформації про правові акти, на підставі яких було виділено житло Державній службі України з надзвичайних ситуацій.
Також суд погоджується із твердженнями позивача стосовно того, що відповідач надав відповідь на запит із порушенням строків для надання відповіді та структури такої відмови.
Так, п. 1, 4 ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строків розпорядник інформації повідомляє запитувача у письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктом. 4 ч. 4 ст. 22 Закону визначено, що у відмові в задоволенні запиту повинно бути зазначено порядок оскарження такої відмови.
Так, суд зазначає, що відповідно до ст. 23 Закону рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або до суду. Оскарження дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства.
Таким чином, відповідач -1 повинен був надати інформацію на запит, протягом п'яти днів, за днем після отримання такого запиту або повідомити позивача про продовження строків розгляду запиту на публічну інформацію, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Однак, суд звертає увагу позивача, що розпорядниками інформації - є, зокрема, суб'єкти владних повноважень. В свою чергу, заступник голови Державної служби з надзвичайних ситуацій Білошицький Р.М. є посадовою особою вказаного органу, носієм організаційно-розпорядчих функцій ДСНС і діє від імені вказаного суб'єкта владних повноважень, а відтак належним відповідачем по справі є Державна служба України з надзвичайних ситуацій, а тому позовні вимоги до заступника голови Державної служби з надзвичайних ситуацій Білошицького Р.М. є та такими, що не підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція викладена у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації».
Враховуючи те, що ДСНС є розпорядником інформації, а тому є належним відповідачем у даній справі, як орган, якому надійшов запит на інформацію від 07.09.2017, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині вимог щодо визнання протиправної бездіяльності ДСНС щодо відмови у задоволенні запиту позивача від 07.09.2017, щодо відмови, що визнання протиправних дій ДСНС пов'язаних із необґрунтованим віднесенням запитуваної інформації до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації) та визнання протиправної бездіяльності ДСНС щодо не зазначення порядку оскарження відмови у задоволенні письмового запиту позивача.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити також позовні вимоги в частині зобов'язання ДСНС повторно розглянути запит від 07.09.2017 в межах та в строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено позовні вимоги, наявність факту порушення його прав, тому суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241-246, 250, 255, 290 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, вул. О. Гончара, 55а, Київ, 01601) щодо відмови у задоволенні запиту ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) від 07.09.2017 про надання інформації щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України;
Визнати протиправними дії Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо необґрунтованого віднесення у листі ДСНС України N 03-13558/214 від 26.09.2017 року запитуваної позивачем інформації щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України - до інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації);
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо не зазначенням порядку оскарження відмови у задоволенні письмового запиту позивача від 07.09.2017 на інформацію щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України, - вчиненої листом ДСНС України № 03-13558/214 від 26.09.2017;
Визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій, пов'язану з не наданням у встановлений ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» строк відповіді на запит від 07.09.2017 про надання інформації щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України ;
Зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути запит від 07.09.2017 на інформацію щодо частки житлової площі у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 яка передбачена для виділення Державній службі України з надзвичайних ситуацій для подальшого розподілу серед осіб, що перебувають на квартирному обліку при апараті ДСНС України в межах та в строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації».
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя А.С. Мазур