25 липня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2460/18
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
представника позивача - Акуленки В.М.,
представника відповідача - Косаківського С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України) про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
04.07.2018 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Сухопутних військ Збройних Сил України) (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) та просить визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командувача військ оперативного командування '' ІНФОРМАЦІЯ_1 '' (військова частина НОМЕР_1 ) від 04.06.2018 № 359, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме: накладено дисциплінарне стягнення ''попередити про неповну службову відповідність''.
Свої вимоги мотивує тим, що в порушення вимог чинних нормативно-правових актів, відповідач не провів службове розслідування. Стверджує, що він не має жодного відношення до неправомірного, безпідставного, чи неналежним способом оформленого списання пально-мастильних матеріалів, оскільки не був посадовою особою, відповідальною за службу пально-мастильних матеріалів. Крім того, складений за результатами аудиту акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялась.
Ухвалою судді від 05.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, у строк встановлений ухвалою суду надав відзив на позов та пояснив, що службове розслідування не призначалось у зв'язку з тим, що причини, умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено в аудиторському звіті Північно-Східного територіального управління. Враховуючи наведене та встановлення під час проведення аудиту вини позивача, вважає, що оскаржуваний наказ виданий в межах та у спосіб визначений чинним законодавством. Крім того, повноваження щодо притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності є дискреційними повноваженнями командира.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, враховуючи таке.
ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на посаді помічника начальника тилу, відповідно до наказу Міністра оборони України від 28.02.2015 № 132, що підтверджується відповідним наказом (а.с. 16).
Судом встановлено, що на підставі пункту 1.30 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на ІІ півріччя 2017 року, пункту 1.43 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на І півріччя 2018 року, Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 за період з 06.05.2015 по 28.02.2018.
За результатами аудиту було складено відповідну довідку від 26.04.2018 та звіт від 27.04.2018 № 234/1/31/16 (а.с. 45-107), в яких зафіксовано, що посадовими особами військової частини НОМЕР_2 в періоді, що підлягав дослідженню, не було забезпечено дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань використання матеріальних ресурсів номенклатури служби пального. Також встановлено, що система внутрішнього контролю взагалі не забезпечила контроль за законним використанням ресурсів. Внаслідок відсутності належного контролю з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_2 за наявністю та законністю використання матеріальних цінностей номенклатури служб пального, а також законним списанням пального по донесенням про наявність та рух пального в підрозділах, проведеним аудитом були встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до витрат на загальну суму 27 772 507,92 грн.
Враховуючи вищевикладені результати внутрішнього фінансового аудиту, командуванням ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ від 04.06.2018 № 359, пунктом 3 якого за порушення вимог п.п. 3.1.9, 3.2.3, 10.3.6 Положення про військове (корабельне) господарство ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300, п.п. 6, 7 Положення про інвентаризацію військового майна у ЗС, затвердженого постановою КМУ від 03.05.2000 № 748, п. 2.5 Порядку списання військового майна у ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12.01.2015 № 17, п.п. 1.5, 1.7, 1.20, 3.1.9, 7.21 Тимчасового керівництва з обліку військового майна у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.12.2010 № 690, п.п. 12, 15 розділу І Інструкції, п.п. 1-8, 10-59 розділу V та п.п. 1-10 розділу ХVIII Інструкції обліку військового майна у ЗСУ, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440, помічнику начальника служби пального і мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну службову відповідність (а.с. 8-12).
Вважаючи, вищевказаний пункт наказу протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Законом України від 24.03.1999 № 551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83 Дисциплінарного статуту).
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів може бути накладене таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну службову відповідність.
Згідно із статтею 73 Дисциплінарного статуту командувач військ оперативного командування має право щодо офіцерів: попереджувати про неповну службову відповідність.
Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначає Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок).
Так, пунктом 1 Розділу ІІ Порядку визначено, що службове розслідування призначається у разі, якщо за характером вчиненого правопорушення на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.
Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку).
Згідно із пунктом 1 Розділу V Порядку за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пункту 3 Розділу Порядку, в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
З аналізу наведених вище вимог Порядку вбачається, що командування військової частини зобов'язане провести службове розсування у випадку, якщо на військовослужбовця буде накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення останнього премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Наведене зумовлене необхідністю підтвердження, в тому числі вини, військовослужбовця у інкримінованому йому правопорушенні, з метою недопущення неправомірного стягнення з військовослужбовця грошових коштів або настання до інших негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним пунктом наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 04.06.2018 старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено попередження про неповну службову відповідність.
В свою чергу, наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція; чинна, на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, розділом XV Інструкції встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, виплачується надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірах до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Суд звертає увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ) від 02.03.2015 № 43, вказана надбавка встановлена ОСОБА_1 у вищезазначеному розмірі з 02.03.2015 (а.с. 16).
Одночасно, пунктом 15.8 розділу XV Інструкції передбачено, що надбавка за виконання особливо важливих завдань не виплачується у місяці, у якому наказом відповідного командира (начальника) на військовослужбовця накладене таке дисциплінарне стягнення як попередження про неповну службову відповідність.
Також відповідно до пункту 31.6 Інструкції командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, позбавлення військового звання (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром /начальником/).
Таким чином, у зв'язку з тим, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у формі попередження про неповну службову відповідність призводить до позбавлення ОСОБА_1 таких щомісячних видів грошового забезпечення як премія та надбавка за виконання особливо важливих завдань, командування, відповідно до встановленого Порядком обов'язку, повинно було призначити та провести службове розслідування з метою встановлення вини військовослужбовця.
Однак, командиром ВЧ НОМЕР_1 , в порушення вищевикладеного, службове розслідування за фактом причетності ОСОБА_1 до виявленого в ході внутрішнього аудиту незаконного списання пально-мастильних матеріалів в період з 06.05.2015 по 28.02.2018, не проводилось.
Посилання представника відповідача на пункт 2 Розділу ІІ Порядку відповідно до якого службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення, в тому числі, аудиту суд вважає необґрунтованими, враховуючи таке.
Як вбачається зі змісту аудиторського звіту від 27.04.2018 № 234/1/31/16 та довідки про результати аудиту від 26.04.2018 (а.с. 45-107) в них викладено загальні обставини про порушення посадовими особами військової частини НОМЕР_2 вимог чинного законодавства щодо порядку організації та ведення фінансово-господарської діяльності у військовій частині, внаслідок яких мали місце незаконне списання та незаконні витрати військового майна, нестачі майна, переплати грошового забезпечення, незаконні витрати коштів, ризики в управлінні матеріальними ресурсами та інші порушення.
В свою чергу, вказані документи не містять жодних відомостей про те, що саме, в тому числі, з вини ОСОБА_1 державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списанням пального.
Більш того, відповідно до наказу Міністра оборони України від 28.02.2015 № 132 позивача призначено на посаду помічника начальника служби тилу, а не помічника начальника служби пально-мастильних матеріалів, як вказано в довідці про результати аудиту, аудиторському звіті та оскаржуваному пункті наказу від 04.06.2018 № 359. Тобто, в силу своїх функціональних обов'язків, позивач не займався обліком та списанням пально-мастильних матеріалів, однак за вказане був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до акту аудиту Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у військовій частині НОМЕР_2 було встановлено, що право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у періоді, що підлягав аудиту, мав начальник служби пального і мастильних матеріалів капітан ОСОБА_2 , який займав вказану посаду з 2011 року по 10.01.2017. З 11.01.2017 по 15.02.2018 згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 рахувався, як «самовільно залишив військову частину». У вказаний період наказами командира військової частини особи, які виконували посаду начальника служби ПММ, не визначалися.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок ВЧ НОМЕР_1 про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов'язків та порушення ним вимог керівних нормативно-правових актів є необґрунтованим, протиправним і спростовується наявними в матеріалах справи доказами. В акті аудиту, на який посилається відповідач, не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого ОСОБА_1 , на думку відповідача, правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Так, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.
Суд вважає, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди, які є обов'язковими і необхідними умовами для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в ході дослідження наявних в матеріалах справи доказів, не знайшли свого підтвердження посилання відповідача про порушення ОСОБА_1 вимог керівних документів, які регламентують його службову діяльність, та невиконання позивачем належним чином покладених на нього обов'язків, тому позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » слід задовольнити, оскільки він винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, не у межах повноважень та у спосіб, що надані чинним законодавством України.
Посилання представника відповідача на виключне право і компетенцію командира щодо притягнення осіб офіцерського складу до дисциплінарної відповідальності суд вважає необґрунтованими, оскільки дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Зокрема, у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» (№ 30985/96) Європейський суд з прав людини зазначив, що дискреційні повноваження не повинні виконуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (Оперативне командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26616313, вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, 14000) - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командувача військ оперативного командування ''Північ'' від 04.06.2018 № 359 ''Про результати внутрішнього фінансового аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 ''.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 31 липня 2018 року.
Суддя С.В. Бородавкіна