31 липня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/557/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов.
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненого позову, просить скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №56351201, №56351155 та №56351217 від 08.05.2018 р., а постанови №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. повернути стягувачу.
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначала, що встановлений законом строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання був пропущений стягувачем. З огляду на дані обставини постанови №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. підлягали поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня їх пред'явлення. Однак, в супереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем відкрито виконавчі провадження.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2018 р. залишено позовну заяву без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків. У строки визначені судом позивачка усунула недоліки позовної заяви, шляхом подання уточнювальної позовної заяви та клопотання про поновлення строків звернення до адміністративного суду.
17.07.2018 р. ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Заяву позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов. Поновлено позивачці строк звернення до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування постанов.
Пунктом 7 вказаної ухвали залучено до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Держпраці у Чернівецькій області та Вижницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
Крім того, з метою з'ясування всіх обставин у справі, судом витребувано з Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області матеріали виконавчих проваджень ВП №56351201, №56351155 та №56351217 від 08.05.2018 р.
Усною ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 26.07.2018 р. за клопотанням представника позивача здійснено процесуальну заміну неналежного відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області на належного відповідача - Вижницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
Вижницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач) подав до суду відзив, відповідно до змісту яких просив позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправних дій та скасування постанови про закриття провадження, залишити без розгляду у зв'язку із тим, що позивачкою пропущено десятиденний строк для звернення до суду. Так, в матеріалах виконавчого провадження наявне рекомендоване повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення позивачці 25.05.2018 р. З огляду на дані обставини десятиденний строк для подання позовної заяви сплинув - 05.06.2018 р., у свою чергу позивачка із позовною заявою звернулася до суду тільки - 13.06.2018 р.
Крім того, зазначив, що постанови управлінням Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. направлено на виконання до Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області 22.03.2018 р., що підтверджується заявою від 22.03.2018 р. за вих. №7900/16-2/18 про примусове виконання даних постанов. Однак, вказані постанови державним виконавцем були повернуті стягувачу без виконання 03.04.2018 р. Стягувач повторно пред'явив постанови до виконання 23.04.2018 р. Однак, у зв'язку з невідповідністю їх вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" (відсутність дати народження боржника) вказані постанови повернуті державним виконавцем стягувачу. Після усунення недоліків 07.05.2018 р. стягувачем повторно пред'явлено до виконання постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р., а 08.05.2018 р. державним виконавцем відкрито виконавче провадження.
З огляду на дані обставини, відповідач вказував, що строк для повторного пред'явлення до виконання вищезазначених постанов управління Держпраці у Чернівецькій області встановлюється з 23.04.2018 р. до 23.07.2018 р.
Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області подало до суду пояснення, відповідно до яких просило суд, в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у справі №824/557/18-а відмовити повністю з аналогічних підстав, вказаних Вижницьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
Вижницький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області в судове засідання призначене на 27.07.2018 р. не з'явився, явку представника не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні 27.07.2018 р. представник позивачки підтримав позов, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні 27.07.2018 р. проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.
Після заслуховування вступного слова учасників справи та дослідження доказів на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, учасниками справи подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Враховуючи приписи ст. ст. 194 та 205 КАС України, суд вважає, що подання представниками позивачки та третьої особи заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неприбуття відповідача належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.04.2002 р.
Як вказувала позивачка у позовній заяві, управлінням Держпраці у Чернівецькій області, на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області щодо роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працювали на умовах цивільно-правових договорів за вересень 2017 р., 15 грудня 2017 р. було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
За наслідками інспекційного відвідування управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову №24-11-39/443/008 від 04.01.2018 р. якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення накладено штраф у розмірі 192000,00 грн.
Постановою управлінням Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/009 від 04.01.2018 р. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення накладено штраф у розмірі 9600,00 грн.
Постановою управлінням Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.
Не погоджуючись із вказаними постановами позивачка звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування постанов.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.02.2018 р. у справі №824/77/18-а відкрито провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанов. Як видно із системи Діловодство спеціалізованого суду, а також як вказувала позивачка у позовній заяві, судовий розгляд справи № 824/77/18-а триває.
22.03.2018 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області листом №790/0/16-2/18 направлено на адресу Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області для примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 Крім того, зазначено, що постанову боржник отримала, проте штраф не сплатила.
03.04.2018 р. старший державний виконавець Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Мотовилець Н.Г., керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виніс повідомлення за № 14.3-20/4583, №14.3-20/4585 та №14.3-20/4589 про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.
Вказані повідомлення отримано стягувачем (третьою особою) 12.04.2018 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за № 1368/0/1-18, № 1369/0/1-18, № 1370/0/1-18.
В матеріалах справи також міститься повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 11.04.2018 р., яке надіслане на адресу Управління Держпраці у Чернівецькій області 11.04.2018 р. та зареєстровано за вх. № 1415/0/11-18.
16.04.2018 р. Управління Держпраці у Чернівецькій області листом №1042/0/16-2/18 повторно направило на адресу Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області для примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
25.04.2018 р. старший державний виконавець Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Скрепчук М.М., керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виніс повідомлення за № 14.3-20/5942, №14.3-20/5934 та №14.3-20/5939 про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.
Згадані повідомлення отримано стягувачем (третьою особою) 03.05.2018 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції за № 1333/0/1-18.
04.05.2018 р. Управління Держпраці у Чернівецькій області листом №122/0/16-2/18 втретє направило на адресу Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області для примусового виконання постанови Управління Держпраці у Чернівецькій області №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
08.05.2018 р. старшим державним виконавцем Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Скрепчук М.М. за наслідками розгляду заяви про примусове виконання постанови №24-11-39/443/008 виданої 04.01.2018 р. відкрито виконавче провадження ВП №56351201 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 192000,00 грн.
За наслідками розгляду заяви про примусове виконання постанови №24-11-39/443/009 виданої 04.01.2018 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області, 08.05.2018 р. старшим державним виконавцем Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Скрепчук М.М. відкрито виконавче провадження ВП №5635115 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 9600,00 грн.
За наслідками розгляду заяви про примусове виконання постанови №24-11-39/443/010 виданої 04.01.2018 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області, 08.05.2018 р. старшим державним виконавцем Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Скрепчук М.М. відкрито виконавче провадження ВП №56351217 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 3200,00 грн.
З матеріалів справи видно, що постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №56351201, №56351155 та №56351217 від 08.05.2018 р. були надіслані відповідачем листами від 08.05.2018 р.
В позовній заяві позивачка вказувала, що оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №56351201, №56351155 та №56351217 від 08.05.2018 р. були надіслані відповідачем листом від 16.05.2018 р., які вона отримала тільки 04.06.2018 р. Вказувала, що у зв'язку із цим, звернулась до суду із позовною заявою тільки 13.06.2018 р.
Дослідженням в судовому засіданні рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, відповідачем направлено поштове відправлення на адресу позивачки, без вказання дати подання такого відправлення. В рекомендованому відправленні міститься дата вручення кореспонденції 25.05.2018 р. без зазначення особи, які вручено ця кореспонденція.
Доказів вручення 25.05.2018 р. безпосереднього позивачці або її членам сім'ї оскаржуваних постанов про відкриття виконавчих проваджень ВП №56351201, №56351155 та №56351217 від 08.05.2018 р. відповідач до суду не надав.
Вважаючи постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП №56351201, №56351155 та №56351217 від 08.05.2018 р. протиправними, 13.06.2018 р. позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 ст. 5 Закону Закон №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч. 4 ст. 12 Закону №1404-VІІІ).
Частиною 5 ст. 12 Закону №1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону №1404-VІІІ).
Отже, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання або надання судом, який видав виконавчий документ, розстрочки (відстрочки) виконання рішення.
Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами .
З матеріалів справи видно, що Управлінням Держпраці у Чернівецькій області 23.03.2018 р., 16.04.2018 р. та 04.05.2018 р. направлялися на адресу Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області для примусового виконання постанови №24-11-39/443/008, №24-11-39/443/009, №24-11-39/443/010 від 04.01.2018 р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Судом встановлено, що у зв'язку з невідповідністю пред'явлених до примусового виконання виконавчих документів, відповідач керуючись п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ виносив повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.
Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд приходить до переконання, що у зв'язку з поверненням Управлінню Держпраці у Чернівецькій області виконавчих документів згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VІІІ, строк пред'явлення таких документів до виконання переривався.
Відтак, твердження позивачки про те, що стягувачем було пропущено строк для пред'явлення до виконання виконавчих документів не відповідає дійсності.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач прийняв оскаржувані постанови на підставі та у межах повноважень, що визначені законодавством, з метою забезпечення примусового виконання виконавчих документів.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість своїх рішень.
Згідно ч. 1 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих позивачкою окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а отже адміністративний позов є таким, що не підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки, у задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, та за відсутності понесення відповідачем судових витрат, судом розподіл судових витрат не проводиться.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72, 73, 77, 90, 139, 241-243, 246, 287 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до ст. ст. 287, 293 та 295 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення (проголошення) судового рішення.
Суддя В.К. Левицький