30 липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/193/18-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дембіцького П.Д., розглянув в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області, Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточнення позовних вимог): визнати протиправною бездіяльність Кіцманської районної державної адміністрації, в тому числі її структурного підрозділу Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА та зобов'язати відповідача вчинити дію по видачі дубліката посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 на прізвище ОСОБА_1 (з урахуванням зміни прізвища з ОСОБА_1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачами допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у тому, що їй не видано посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Так, позивач вказала, що у зв'язку із втратою посвідчення громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1. В серпні 2017 р. позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА з проханням видати посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Позивач стверджувала, що їй надано неправдиву інформацію про те, що такої зони на разі немає, як наслідок посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії втрачає чинність.
Як зазначила позивач, при її зверненні за необхідними документами до Ставчанської сільської ради, нею отримано відповідь, за змістом якої особові справи громадян для видачі посвідчень передані у Кіцманську РДА.
При зверненні за необхідними документами до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА позивач отримала неправдиву інформацію про факт не занесення її до Єдиного державного реєстру пільговиків та відсутність її справи в архіві.
Позивач вказувала, що така бездіяльність відповідачів створює перешкоди для здійснення її прав та законних інтересів.
Кіцманська РДА 05.04.2018 р. подала до суду відзив, у якому вказала, що на всі звернення позивача їй надано вичерпні відповіді. Крім того, у відзиві вказано, що формування та подання документів місцевими органами влади для видачі посвідчення не було передбачено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 р. №44, яка втратила чинність та на підставі якої позивачу видано посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Також, Кіцманська РДА вказувала, що для видачі посвідчення нового зразка, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 р. №501 позивач не зверталася, а тому не оформлялася та не видавалася довідка, встановленого в додатку №7 до постанови, зразка.
У зв'язку з указаним, Кіцманська РДА наполягає на тому, що діяла на підставі чинних нормативно-правових актів, а тому готувати відповідні копії документів і направляти до Чернівецької ОДА подання на видачу дубліката потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії на ім'я позивачки немає законних підстав.
Позивач 19.04.2018 р. надала до суду відповідь на відзив, за змістом якої вказано, що посвідчення їй видано не на підставі постанови КМ УРСР від 18.06.1991 №44, як стверджував відповідач, а за формою, затвердженою зазначеною постановою. Крім того, позивач зазначила, що абзацом 2 п. 2 постанови КМ України від 25.08.1992 №501 дозволялось використовувати для видачі громадянам уже виготовлені бланки посвідчень (без вкладишів до них) за зразками затвердженими постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 р. №44.
Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА надало до суду письмові пояснення, за змістом яких повідомило, що на всі звернення позивача їй було надано відповіді. Їй було повідомлено, що до Єдиного державного реєстру пільговиків вона не занесена, а особова справа відсутня. При цьому, видача посвідчень усіх категорій проводиться відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. №51. Посвідчення видаються Чернівецькою ОДА.
Кіцманська РДА 25.04.2018 р. подала до суду пояснення на відповідь до відзиву, в якому вказано, що витягом з протоколу №2 вручення республіканських посвідчень потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 01.02.1992 р. підтверджується, що позивачці видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії на підставі постанови КМ УРСР від 18.06.1991 р. №44. У відповідності до чинного порядку, дублікат видається органом. Який видав посвідчення, або органом. Який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина на підставі завірених документів, зазначених у п. 10 Порядку. У поясненнях Кіцманська РДА також вказувала про те, що правові підстави для визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання видати дублікат посвідчення відсутні.
Позивачем 02.05.2018 р. подано заперечення на пояснення Кіцманської РДА від 25.04.2018 р., в якому позивач спростовує твердження з приводу того, що Кіцманська РДА не брала участі у видачі позивачу посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, а також те, що у Кіцманської РДА відсутній документ на підставі якого видавалось таке посвідчення. Указане, стверджує позивач, підтверджується витягом з Протоколу №2 вручення республіканських посвідчень потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 01.02.1992 р. Таким чином, позивач правильно звернулася до Кіцманської РДА з заявою про видачу їй дубліката втраченого посвідчення.
Кіцманська РДА у відповіді на заперечення на пояснення, поданій до суду 30.05.2018 р., вказала на безпідставність тверджень позивача про те, що вона правильно звернулася із заявою про видачу дубліката посвідчення замість втраченого до відповідачів, оскільки, Кіцманська РДА брала участь у видачі посвідчення позивачці та має копію документа, на підставі якого його було видано. Так, зазначає, що у витягу з протоколу зазначено дату вручення республіканських посвідчень потерпілим від наслідків на ЧАЕС 26.12.1992 р., а якою була дата видачі невідомо. Враховуючи, що датою протоколу є 01.02.1992 р., то орган який видав посвідчення був Чернівецький облвиконком відповідно до діючої на той час постанови КМУ від 18.06.1991 р. №44.
30.05.2018 р. в судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові на наданих в ході судового розгляду справи поясненнях.
Представник відповідача Кіцманської РДА - проти позову заперечувала, наполягала на його необґрунтованості з підстав, викладених у відзиві та наданих в ході судового розгляду справи поясненнях.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА, належним чином повідомлений про судовий розгляд, в засідання не з'явився.
Крім того, представник позивача та представник відповідача Кіцманської РДА заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.
Позивачці ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1) 30.12.1992 р. видано посвідчення громадянина (громадянки), якій постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986 р. категорії 4 серії НОМЕР_1. (а.с. 11).
Як пред'явник указаного посвідчення позивачка має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю / щільність забруднення грунту цезієм - 137 від І до 5 кі/км2/. Посвідчення безстрокове і діє на всій території УРСР.
З повідомлених позивачем обставин, судом встановлено, що вона втратила указане вище посвідчення, у зв'язку із чим їй видано копію, завірену головою сільської ради. (а.с.11).
09.08.2017 р. позивачка звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА з заявою про оформлення посвідчення особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії (а.с. 72).
За змістом листа Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 16.08.2017 р. №К-1018 позивачці повідомлено, що видача посвідчень усіх категорій проводиться відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1997 р. №51. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. №76-VIII внесено зміни до Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме у ст. 2 виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом статті 2 („Визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій") та 23 („Компенсації та пільги громадянам, віднесеним да категорії 4") Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи виключено. Враховуючи викладене, підстав для оформлення посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 згідно із чинним законодавством немає. (а.с. 13).
18.08.2017 р. позивачка повторно звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА із заявою, в якій просила Управління видати їй посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії та довідку про те, що її було включено до Єдиного реєстру пільговиків. (а.с. 70).
У відповіді від 15.09.2017 р. №К-1048 Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА позивачці повторно повідомлено, що підстав для оформлення посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії згідно чинного законодавством немає. (а.с. 68).
З матеріалів справи вбачається, що Департаментом соціального захисту населення надіслано запит до Мінсоцполітики з приводу вирішення ситуації, що склалася з видачею дублікатів посвідчень категорії 4 відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 36).
Мінсоцполітики листом від 20.10.2017 р. №540/0/76-17/251 на запит Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА про видачу ОСОБА_1 дубліката посвідчення 4 категорії указано, що дублікат видається органом, який видав посвідчення, або органом, який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина, на підставі завірених в установленому порядку копій документів, зазначених у п. 10 Порядку. (а.с. 15).
Департамент соціального захисту населення Чернівецької ОДА листом від 20.11.2017 р. №К-1908/2 роз'яснив позивачці, що дублікат посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 взамін втраченого може бути виданий їй на підставі завіреної в установленому порядку копії довідки по формі додатку №7 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 20.01.1997 р. №51 та подання Кіцманської РДА. (а.с. 14).
У листі від 12.12.2017 р. №340 Ставчанська сільська рада Кіцманського району повідомила позивачці, що у неї корінців довідки по формі додатку №7 до Порядку №51 немає. Оскільки такі довідки видавалися не сільською радою, а Кіцманською РДА. Особові справи громадян для видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи формувались в сільській раді і до місяця передавалися в Кіцманську РДА. (а.с. 16).
Листом від 12.12.2017 р., адресованого Управлінню праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА, представник позивачки просив знайти у архіві особисту справу ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_1) підготувати відповідні копії документів i направити до Чернівецької ОДА подання на видачу їй дубліката посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4. (а.с. 18).
На указаний вище лист Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА 12.01.2018 р. надало відповідь №0302-21/229, за змістом якої представнику ОСОБА_5 повідомлено, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру пільговиків не занесена. Особова справа в архіві відсутня, оскільки вона не була передана з Кіцманської РДА у 2002 р.
Позивач вважає, що Кіцманською РДА та Управлінням праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду питання про видачу їй дублікату посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а тому звернулася до суду з відповідним позовом, в якому також просить (з урахуванням уточнення позовних вимог) зобов'язати відповідача вчинити дію по видачі дубліката посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 на прізвище ОСОБА_1 (з урахуванням зміни прізвища з ОСОБА_1).
Проаналізувавши вимоги чинного законодавства, нормативно правових актів, що регулюють спірні правовідносини, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, встановивши фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
Згідно з пунктом 2 абзацу першого статті 9 вказаного Закону, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII передбачено, що особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
В силу пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 796-XII, держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Пункт 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначає наступні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
В силу частин 1, 3, 4 ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок № 51), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
Пунктом 10 цього ж Порядку встановлено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
При цьому, пунктом 11 Порядку № 51 передбачено, що у разі втрати або псування посвідчення замість нього видається дублікат на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, а також особистої заяви (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.
Дублікат видається органом, який видав посвідчення, або органом, який видає такі посвідчення за новим місцем проживання громадянина, на підставі завірених в установленому порядку копій документів, зазначених у пункті 10 цього Порядку. Угорі у лівому кутку посвідчення ставиться штамп або робиться чорним чорнилом надпис: "Дублікат. Видано замість посвідчення серії ... N ...".
Водночас, судом встановлено, що матеріалах справи міститься копія посвідчення серії НОМЕР_1, в якому зазначено, що посвідчення видавалось Чернівецькою обласної держадміністрацією, яке посвідчено головою сільської ради Тодорович І.І. При цьому, позивач ні представник позивача не надали суду належних доказів щодо дотримання встановленого порядку передбаченого пунктом 10, 11 Порядку № 51 для отримання дубліката посвідчення. Відповідачі у встановлені строки розглянули заяви позивача.
Аналізуючи наведені вище норми, письмові докази, суд дійшов висновку, що видача дубліката посвідчення має здійснюватися Чернівецькою ОДА на підставі раніше поданих документів, зазначених у пункті 10 Порядку № 51, а також особистої заяви позивачки (з поясненням обставин втрати або псування посвідчення і зазначенням його номера і дати видачі) та публікації в пресі повідомлення про визнання втраченого посвідчення недійсним.
З указаного вище слідує, що відповідачі не наділені повноваженнями щодо видачі дублікату посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, а тому твердження позивачки з приводу їх бездіяльності є безпідставними.
За таких обставин необґрунтованими є вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов'язання вчинити дії щодо видачі позивачці дублікату посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено у ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На думку суду, відповідачі надали суду належні і допустимі докази, які свідчать про те, що вони діяли у межах наданих чинним законодавством повноважень.
Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, оскільки позивач на вимогу суду не надав належні, достовірні та достатні докази, які б обґрунтовували зміст позовних вимог, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Судді П.Д. Дембіцький