18 липня 2018 року справа № 823/1318/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Брандальської Х.В.,
позивача ОСОБА_1 - особисто, представника відповідача Желізняк Ю.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області №571 від 01.03.2018, згідно з яким позивача звільнено зі служби в Національній поліції за вчинення дисциплінарного проступку;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області №80 о/с від 02.03.2018 по особовому складу, згідно з яким позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити на посаді слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з відповідача по справі середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2018 по день фактичного поновлення на посаді.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваних наказів порушив вимоги Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Також позивач вважає, що вказані в оскаржуваних наказах обставини є надуманими, та не підтверджуються доказами.
Відповідачем до суду подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечував проти позову у повному обсязі, оскільки позивач звільнений зі служби Національної поліції за вчинення позивачем дисциплінарних проступків несумісних з проходженням служби в Національній поліції України.
Ухвалою суду від 20.06.2018 залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
Ухвалою від 02.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, показання свідка ОСОБА_3, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 07.11.2015, обіймаючи на момент звільнення посаду слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, маючи спеціальне звання лейтенанта поліції.
18 січня 2018 року о 23 годині 40 хвилин по лінії « 102» до УОАЗОР ГУНП надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_5 про порушення тиші її сусідом ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене повідомлення зареєстроване у журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за № 3193 (а. с. 67 - 68). На місце події було направлено екіпаж Управління патрульної поліції у складі інспектора другої роти батальйону УПП ДПП НПУ лейтенанта поліції ОСОБА_7 та поліцейського другої роти батальйону УПП ДПП НПУ рядового поліції ОСОБА_8
Як зазначено рядовим поліції ОСОБА_8 у рапорті від 19.01.2018 (а. с. 109), поліцейські, прибувши за адресою виклику, підійшли до вказаної квартири, увімкнули нагрудну відеокамеру та повідомили особу, яка вийшла із квартири на їх виклик, що прибули за викликом сусідки щодо порушення тиші. Як з'ясувалось у подальшому цією особою виявився позивач. Останній пояснив, що не порушує тишу і вже кілька годин спить. Згідно з поясненнями поліцейських, вони наполягали на тому, що саме позивач порушує тишу. На цьому підґрунті між поліцейськими та позивачем виник конфлікт.
Відповідачем не надано суду доказів, що саме позивач порушував тишу. Більш того, ані в поясненнях, ані в рапортах поліцейських не зазначено, що по прибуттю за адресою виклику позивачем порушувався режим тиші.
Отже, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем тиші.
Згідно з поясненнями позивача та показів свідка ОСОБА_3 судом встановлено, що після зауважень позивача поліцейські застосували до нього фізичну силу та спецзасіб, так як позивач перешкоджав поліцейським проникнути в його помешкання без законних на те підстав. Непокору поліцейським позивач пояснив відсутністю у останніх права на проникнення до його житла, зухвалою поведінкою поліцейських та страхом за своє життя і життя дівчини, яка знаходилась у помешканні у той час.
Дізнавшись, що позивач є слідчим поліції, поліцейські викликали додатковий екіпаж управління патрульної поліції в Черкаській області ДПП НПУ у складі лейтенанта поліції ОСОБА_10 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9
19 січня 2018 року о 02 годині 47 хвилин позивачем повідомлено черговий відділ ГУНП про протиправні дії патрульних, які прибули на виклик за адресою: АДРЕСА_1, про що в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області внесено запис за № 3208 (а. с. 69).
Згідно з формою обліку (а. с. 101) події №19474113 заявника ОСОБА_5 про порушення тиші її сусідом ОСОБА_6 завдання по події виконано в 03 години 50 хвилин 19.01.2018, інформація про осіб відсутня, фотозображення відсутні.
Відповідно до виписки із амбулаторної карти № 144 від 19.01.2018 Комунального закладу «Черкаський обласний наркологічний диспансер» встановлено, що позивач був тверезий.
Згідно з листом начальника Управління патрульної поліції в Черкаській області від 09.02.2018 № 995/41/24/03-2018 (а. с. 83, ) відеозапис на нагрудних відеореєстраторах патрульних поліцейських, які 18.01.2018 приблизно о 23 год. 40 хв. були присутні на місці події за адресою: АДРЕСА_1 не проводився.
Відповідно до наданого на виконання ухвали суду від 20.06.2018 листа начальника Управління патрульної поліції в Черкаській області від 02.07.2018 № 4716/41/24/03-2018 (а. с. 142) відеозапис фіксування нагрудною відеокамерою події, що сталася 18.01.2018 за адресою: АДРЕСА_1 за участі ОСОБА_1 в УПП Черкаської області ДПП відсутній.
На підставі наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 31.01.2018 № 292 старшим інспектором відділу ІОС УКЗ ГУНП в Черкаській області проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни позивачем, за результатами якого складено висновок, затверджений начальником Головного управління національної поліції в Черкаській області 28.02.2018 (а. с. 39 - 41).
Згідно із вказаним висновком, лейтенант поліції ОСОБА_1, в порушення вимог ч.2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 4-5 розділу ІІ. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377 та п. 3.2.9. Розділу ІІІ. Інструкції з реагування ОВС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №940 не повідомив чергову службу Черкаського відділу поліції. Така поведінка з боку лейтенанта поліції ОСОБА_1 суперечить вимогам ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, де зазначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян, дотримуватися професійної та службової етики, а також виявляти повагу до колег по службі та інших громадян бути ввічливим та дотримуватися етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Також у висновку вказано, що своїми діями лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив проступки несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.
Відповідно до наказу Головного управління Наційональної поліції в Черкаській області від 01.03.2018 № 571 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1.» вирішено за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 4-5 розділу ІІ. Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377 та п. 3.2.9. Розділу ІІІ. Інструкції з реагування ОВС на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2012 №940, ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст.ст. 6, 7, 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» - звільнити зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 02.03.2018 № 80 о/с відповідно до Закону України «Про національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту).
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду.
Досліджуючи правомірність винесених наказів та доцільність застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції, суд виходить із дослідження обставин, що стали підставою для прийняття відповідних наказів.
Як встановлено судом, наказ про звільнення позивача було видано на підставі висновків службового розслідування, проведеного за фактом порушення службової дисципліни позивачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало неповідомлення останнім чергової служби Черкаського відділу поліції про подію, що мала місце 18.01.2018.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Пунктами 4-5 Розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1377 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1498/27943 (далі - Інструкція № 1377) передбачено, що посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції.
Посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.
Згідно з п. 17 Розділу ІІІ Інструкції № 1377 прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.
Відповідно до п. 2.1. Інструкції про оперативне інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ, внутрішніх військах та навчальних закладах МВС України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.10.2012 № 940 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.01.2013 за №55/22587 (далі - Інструкція № 940), у редакції чинній на момент спірних відносин - при надходженні заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію черговий з'ясовує характер і обставини того, що сталося, забезпечує направлення на місце події слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) та інших нарядів і водночас доповідає про подію керівнику органу досудового розслідування, начальнику та відповідальному по ОВС, а у випадках, визначених Переліком, - до чергової частини вищого ОВС.
Слідчий, який перебуває в складі СОГ, або керівник органу досудового розслідування для належного оперативного інформування чергової частини вищого ОВС про кримінальні правопорушення та інші події, що доповідаються до МВС України, ГУМВС, УМВС, інформують з місця події чергову частину про попередню правову кваліфікацію правопорушення або події, зазначаючи пункт, частину та статтю Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 3.2 Інструкції № 940 при отриманні інформації про кримінальні правопорушення та інші події, що мали місце на території обслуговування і визначені Переліком, оперативний черговий ГУМВС, УМВС негайно доповідає про це начальнику ГУМВС, УМВС, його заступникам (відповідно до розподілу функціональних обов'язків), до чергової частини МВС України, відповідальному по ГУМВС, УМВС, начальнику штабу, начальнику оперативного відділу (сектору) штабу, начальнику чергової частини, інформує керівників та чергових зацікавлених структурних підрозділів ГУМВС, УМВС, а за необхідності сповіщає чергові служби відповідних органів виконавчої влади. Інформація про надзвичайні події серед особового складу доповідається начальникам управлінь (відділів) внутрішньої безпеки (далі - УВБ, ВВБ) та інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення (далі - ІОС).
Однак судом встановлено, та підтверджується записом у журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені правопорушення та інші події Черкаського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області за № 3208 (а. с. 69), що позивач 19.01.2018 о 02 год. 47 хв. повідомив Черкаський відділ поліції ГУНП в Черкаській області щодо дій поліцейських, які прибули на виклик за адресою: АДРЕСА_1.
Отже позивач, повідомляючи про подію учасником, якої він став, належним чином та своєчасно повідомив орган поліції.
Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаною урядами держав 04.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997 - кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 30 Конституції України передбачено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
Позивач на законних підставах знаходився в квартирі за адресою виклику, про що свідчать матеріали справи, а отже правомірно не дозволяв потрапити до свого житла.
Відповідачем не спростовано твердження позивача про бажання патрульних проникнути до житла позивача. Більш того, свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила ту обставину, що поліцейські знаходились у помешканні позивача.
Належним доказом правомірності дій патрульних міг стати відеозапис, який останні здійснювали під час виконання своїх службових обов'язків при прибутті 18.01.2018 на виклик за адресою: АДРЕСА_1, але такого доказу відповідач суду не надав. Більш того, лейтенант поліції ОСОБА_7 19.01.2018 відкликав свою заяву до Черкаської міської прокуратури про завдання позивачем тілесних ушкоджень.
Такі дії відповідача дають підстави для обґрунтованого сумніву достовірності доказів, які покладенні в основу оскаржуваного наказу.
Враховуючи наведене, суд висновує, що обставини, якими відповідач обґрунтовує протиправну поведінку позивача не відповідають дійсності.
Згідно зі ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
У відповідності до частини 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 року №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Відповідно до п. 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно із п. 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського незалежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дослідженими під час судового розгляду справи доказами та показами свідка не підтверджено порушення службової дисципліни зі сторони позивача.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу від 01.03.2018 № 571 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ № 80 о/с від 02.03.2018 Головного управління Національної поліції в Черкаській області та поновити позивача на посаді слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 02.03.2018.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового утримання) за час вимушеного прогулу з 02.03.2018 по день поновлення на службі в поліції, суд зазначає про таке.
Статтею 235 Кодексу Законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Щодо розміру сум грошового утримання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 21-6309а15.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції Черкаській області від 13.04.2018 № 213 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень 2018 року становив 10 150 грн 78 коп., за лютий 2018 року становив - 10 150 грн 78 коп.
Частинами 3, 4 та 5 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.
Відповідно до абз.2 п. 8 Порядку №100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Абзацом 3 п. 8 Порядку №100 визначено, що середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З урахуванням вказаних правил середньомісячне число робочих днів за період січень-лютий 2018 року становило 20,5 ((21 робочий день у січні 2018 року + 20 робочих днів у лютому 2018 року) / 2).
З урахуванням листа Лист Міністерства соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік» від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 період вимушеного прогулу позивача у березні 2018 року становив - 19, у квітні 2018 року - 20, у травні 2018 року - 20, у червні 2018 року - 20, у липні 2018 року - 13. Тобто період вимушеного прогулу склав з 02.03.2018 по 18.07.2018 - 92 робочі дні.
Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 495 грн 16 коп. (10 150 грн 78 коп. (січень 2018 року) + 10 150 грн 78 коп. (лютий 2018 році) / 41 (кількість робочих днів), а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за 92 робочі дні вимушеного прогулу з 02.03.2018 по 18.07.2018 складає 45 554 грн 72 коп. (495 грн 16 коп. х 92 дні) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.
Згідно із ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають рішення щодо присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 02.03.2018 та стягнення з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з вимогами ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються. Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (18023, м. Черкаси, вул. Лесі Українки, 21), про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області №571 від 01.03.2018, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в Національній поліції за вчинення дисциплінарного проступку.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області №80 о/с від 02.03.2018 по особовому складу, згідно з яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділу Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу 02.03.2018 в сумі 45 554 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн 72 коп.
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький
Повний текст рішення складено 30.07.2018.