Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
01 серпня 2018 р. № 820/4817/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови від здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 19.12.1997 Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківській області, код НОМЕР_2, адреса: 61195, м Харків, АДРЕСА_1) згідно з довідками Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 № 124 та від 16.04.2018 № 450;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свобод і, 5. Держпром. 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 19.12.1997 Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківській області, код НОМЕР_2, адреса: 61195, м Харків, АДРЕСА_1) згідно з довідками Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 № 124 та від 16.04.2018 № 450, а саме з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України сум: матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1700,00 грн., індексації в сумі 13771,10 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 1589,85 грн., одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 33224,52 грн., починаючи з 09.01.2017 року;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі, зобов'язавши відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.04.2013 року звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України і на сьогоднішній час він отримує пенсію за вислугу років, розмір якої розрахований Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Позивач зазначив, що при обчисленні йому пенсії відповідачем не було враховані фактично отримані у складі грошового забезпечення матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористану відпустку, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в ОВС та суму індексації, зазначених у довідках Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 р. № 124 та від 16.04.2018 р. № 450, внаслідок чого він звернувся до відповідача з приводу перерахунку пенсії. Проте, відповідач відмовив позивачу в перерахунку призначеної пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії, чим, на думку позивача, порушив його права.
Ухвалою суду від 02.07.2018 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача 18.07.2018 р. надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що у відповідача відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення, індексація, компенсація за невикористану відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в ОВС мають тимчасовий характер, залежать від певних обставин, їх розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вони не включаються до складу грошового забезпечення при звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, проходив службу в органах МВС та з 01.05.2013 року отримує пенсію за вислугу років, призначену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
При цьому матеріальна допомога на оздоровлення, індексація, компенсація за невикористану відпустку, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби в ОВС не включені до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Позивач 09.01.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області із заявою від 05.01.2018 р. про проведення перерахунку призначеної йому з травня 2013 року пенсії з грошового забезпечення, до складу якого просив додатково включити: матеріальну допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні на підставі довідки Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 р. №124 (а.с.22,24-26).
Листом від 26.01.2018 р. №137/Ш-14 Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відсутні підстави для перерахунку призначеної позивачу пенсії з огляду на приписи ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с.28-29).
Також, судом встановлено, що 03.05.2018 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області із заявою від 02.05.2018 р. про проведення перерахунку призначеної йому з травня 2013 року пенсії з грошового забезпечення, до складу якого просив додатково включити індексацію на підставі довідки Головного управління МВС України в Харківській області від 16.04.2018 р. №450 (а.с.23,30-32).
Листом від 23.05.2018 р. №3127/Ш-14 Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що згідно зі ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні підстави для перерахунку призначеної позивачу пенсії (а.с.34-35).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступних приписів діючого законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Статтею 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що працівники ОВС України підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тому мають сплачувати страхові внески та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з суми сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
За вимогами частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 1294) (чинної на час виникнення спірних правовідносин) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців.
Згідно з абзацом першим пункту 1 вказаної постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Перелік додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначений у додатку 26 зазначеної постанови.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія.
Частина третя статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які пов'язані зі звільненням особи зі служби.
Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.
Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема працівників ОВС.
Суд дійшов висновку, що одноразова допомога при звільненні не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги пов'язана саме з фактом звільнення зі служби.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року в справі №286/2987/16-а.
З наявної в матеріалах справи довідки Головного управління Національної поліції в Харківській області від 16.04.2018 року №450 вбачається, що з сум нарахованих індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні страхові внески згідно діючого законодавства на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не сплачувались. (а.с.23).
Суд зазначає, що суми індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні не можуть бути віднесені до складу грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється пенсія, оскільки при виплаті грошової допомоги при звільненні та індексації єдиний внесок не сплачується, що підтверджується довідками Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 15.12.2017 р. № 124 та Головного управління Національної поліції в Харківській області від 16.04.2018 р. № 450, а тому індексація та одноразова грошова допомога при звільненні не зазначається у складі грошового забезпечення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обрахунку пенсії, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно з довідками Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 № 124 та від 16.04.2018 № 450, а саме з урахуванням фактично отриманих ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України сум: індексації в сумі 13771,10 грн. та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в ОВС в сумі 33224,52 грн., починаючи з 09.01.2017 року задоволенню не підлягають.
Стосовно компенсації за невикористані дні відпустки, суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Отже, грошова компенсація за невикористані дні відпустки є одноразовою виплатою, яка і включається до фонду заробітної плати (додаткового), проте є виплатою за невідпрацьований час (п.2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати), тобто має іншу правову природу - відноситься до разових платежів; не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків і має компенсаційний характер, пов'язаний, як правило, із фактом звільнення працівника.
Таким чином, грошова компенсація за невикористану відпустку при звільнення не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з якого обраховується пенсія, а має інше правове значення, у зв'язку із чим позовні вимоги цій частині не підлягають задоволенню.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 року по справі №205/4584/16-а (2а/205/3/17), висновки якої, відповідно до приписів ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судами при застосуванні таких норм права.
Щодо заявленої вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 згідно з довідками Головного управління МВС України в Харківській області, суд зазначає наступне.
Пенсію позивачу призначено та виплачується з травня 2013 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Тобто, вимога позивача про призначення і виплату пенсію є необґрунтованою, оскільки суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб'єктів владних повноважень, або ж підміняти їх.
Відповідно до Рекомендацій ОСОБА_2 Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Проте, керуючись, положенням ч.2 ст.9 КАС України, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом при розгляді справи встановлено, що в порушення вимог норм закону відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивачу з урахуванням додаткового виду матеріального забезпечення.
Крім того, слід вказати, що матеріальна допомога для оздоровлення за вересень 2011 року в сумі 1700,00 грн., вказана у довідці №124 від 15.12.2017 р. є тотожною з матеріальною допомогою для оздоровлення, зазначеною в довідці №450 від 16.04.2018 р.
У зв'язку з чим суд для повного та всебічного захисту прав позивача вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017р. №124, а саме з урахуванням фактично отриманої ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України суми матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1700,00 грн., починаючи з 09.01.2017 року.
З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови від здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з довідками Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 № 124 та від 16.04.2018 № 450, суд зазначає наступне.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою правління ПФУ від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі Порядок подання документів).
Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Відповідно до ст. 66 Закону №2262-ХІІ рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ. Водночас, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення, зокрема, про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії. Рішення про відмову із зазначенням причини орган ПФУ видає (надсилає) заявникові.
Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області були розглянуті, за наслідками розгляду заяв прийнято рішення та направлено на адресу позивача листами від 26.01.2018 р. №137/Ш-14 та від 23.05.2018 р. №3127/Ш-14, таким чином суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт забезпечив реалізацію управлінської функції, відповідно до ч.2 ст.2 КАС України.
Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі, зобов'язавши відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Стосовно посилань відповідача щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду в частині вимог, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду з 09.01.2017 р. по 21.12.2017 р., суд зазначає.
Згідно з ч.1,2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено судом, позивач 09.01.2018 року звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, листом від 26.01.2018 р. №137/Ш-14 відповідач відмовив у перерахунку пенсії, адміністративний позов до суду подано 21.06.2018 року, тобто без порушення шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
З огляду на те, що позивач з заявою про перерахунок пенсії звернувся до відповідача 09.01.2018 р. та, оскільки Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено порядок перерахування пенсії за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону, суд не погоджується з висновками відповідача щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду в частині вимог, які заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду з 09.01.2017 р. по 21.12.2017 р.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 61195, код НОМЕР_2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий 19.12.1997 Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківській області, код НОМЕР_2, адреса: 61195, м Харків, АДРЕСА_1) згідно з довідкою Головного управління МВС України в Харківській області від 15.12.2017 р. № 124, а саме з урахуванням фактично отриманої ним протягом 24 календарних місяців перед звільненням зі служби в ОВС України суми матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1700,00 грн., починаючи з 09.01.2017 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 61195, код НОМЕР_2) судові витрати в розмірі 352.40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин