Справа № 819/852/18
30 липня 2018 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
позивача: ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України (далі - відповідач) з прав людини про:
- визнання неправомірною бездіяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини у формі нерозгляду та неприйняття рішення у встановлені ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строки по суті заяви від 31 жовтня 2017 року за Вих.№ ВСВ-1961-09- 28 249-К-1/2017 про складення протоколу про адміністративне правопорушення з боку першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- зобов'язання Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини невідкладно розглянути та прийняти мотивоване рішення по суті заяви від 31 жовтня 2017 року за Вих.№ ВСВ-1961-09-28/249-К- 1 2017 про складення протоколу про адміністративне правопорушення з боку першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2 за ч. 2 ст, 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 31 жовтня 2017 року звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою про складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2 за ч.2 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак, у встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян» строки відповідач не розглянув та не прийняв по суті звернення жодного рішення стосовно заяви позивача від 31 жовтня 2017 року.
ОСОБА_1 вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою що порушує його права, відтак звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 21 травня 2018 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 11 червня 2018 року.
Ухвалами суду, постановленими в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 11.06.2018 року та 26.06.2018 року розгляд справи було відкладено до 17.07.2018 року.
Ухвалою суду від 17 липня 2018 року розгляд справи відкладено до 30 липня 2018 року.
23 липня 2017 року ОСОБА_1 подав до суду заяви про постановлення окремих ухвал одночасно з постановленням судового рішення в яких просив суд:
- винести окрему ухвалу на адресу Уповноваженої ВРУ з прав людини Денісової Л.Л., у якій довести до її відома про факт скоєння адміністративного правопорушення за ст.188-40 КУпАП Першим заступником керівника апарату ВРУ - керуючим справами ОСОБА_2 та встановити строк для надання відповіді по вжитих заходах по окремій ухвалі;
- винести окрему ухвалу на адресу Генерального прокурора україни Луценка Ю.В., у якій довести до його відома про всі вищеперераховані факти, що стали відомі в ході розгляду справи і котрі містять ознаки кримінально-караних дій з боку Представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді України ОСОБА_5 та встановити строк для надання відповіді по вжитих заходах.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені в адміністративному позові та наданих суду відповіді на відзив від 12.06.2018 (а.с.82-88), спростуванні від 16.07.2018 (а.с.109-113). Пояснив, що відповідач повинен поновити провадження стосовно розгляду його звернення та прийняти відповідне рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення з боку першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, направив на адресу суду клопотання від 25.06.2018 про розгляд справи за відсутності представника (а.с.96). Свою правову позицію Секретаріат виклав у направлених на адресу суду відзиві від 12.06.2018 (а.с.46-51) та запереченні від 25.06.2018 (а.с.98-101).
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, з наступних підстав та мотивів.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 листом від 16.10.2017 №ВСВ-1961-09-28/249-К/2017 звернувся до голови Верховної Ради України із запитом на доступ до публічної інформації, у якому просив надати завірену, пронумеровану, прошнуровану копію журналу обліку службових жилих приміщень Верховної Ради України з самого початку заведення даного журналу по даний час і який повинен вестись по формі, встановленій згідно додатку №1 до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року №37.
Перший заступник керівника Апарату Верховної Ради України - керуючий справами ОСОБА_2 надав відповідь позивачу у формі листа від 24.10.2017 №15/60-188(2422008) (аркуш справи 7). Цим листом ОСОБА_1 повідомлено, що починаючи з 2007 року, житлові будинки на замовлення Верховної Ради України не будувались, у зв'язку з чим, забезпечення народних депутатів України жилими приміщеннями було припинено. Крім того зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» від 28.02.2014 № 836-VII норму щодо забезпечення народних депутатів України службовими жилими приміщеннями виключено. Враховуючи викладене та те, що строк зберігання документів про надання, розподіл і обмін житлової площі становить 10 років, надати позивачу копії журналу обліку службових жилих приміщень Верховної Ради України не вбачалося можливим (а.с.27).
Зазначена відповідь була предметом судового розгляду у справі №819/1945/17. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року визнано неправомірною відмову Апарату Верховної Ради України в особі першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами у наданні повної та достовірної інформації на запит ОСОБА_1 від 16.10.2017 вих.№ВСВ-1961-09-28/249-К/2017 з приводу надання запитуваної інформації у формі завіреної, пронумерованої, прошнурованої копії журналу обліку службових жилих приміщень Верховної Ради України та зобов'язано Апарат Верховної Ради України в особі першого заступника керівника апарату Верховної Ради України - керуючого справами повторно розглянути та надати повну і достовірну інформацію на запит ОСОБА_1 від 16.10.2017 вих.№ВСВ-1961-09-28/249-К/2017 з приводу надання запитуваної інформації у формі завіреної, пронумерованої, прошнурованої копії журналу обліку службових жилих приміщень Верховної Ради України (а.с.16-21).
Крім того, 31 жовтня 2017 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою про складення протоколу про адміністративне правопорушення на першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2 за ч.2 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.22-24). Вказана заява одержана відповідачем 20.11.2017 (а.с.25,26).
Оскільки відповідач не розглянув це звернення ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду.
Спірні правовідносини регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та іншими нормативно - правовими актами.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини визначені Законом України від 23.12.1997 року № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», згідно зі ст. 1 якого парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами ст. 17 цього Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12.08.2013 №18/02-13 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини це комплекс заходів, які здійснюються з метою парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини, сприяння їх поновленню, запобігання виникненню умов, що створюють можливості порушення прав та свобод людини.
Згідно пункту 2.1 Порядку, підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: а) зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку); б) повідомленнях підприємств, установ, організацій, в тому числі і громадських; в) зверненнях народних депутатів.
Аналізуючи норми Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та Порядку здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини суд дійшов висновку, що в разі встановлення порушення прав і свобод людини і громадянина за зверненням цих осіб, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини зобов'язаний відкрити провадження.
Відповідно до п.3.1 Порядку (у редакції станом на дату отримання Секретаріатом звернення від 31.10.2017) за наявності підстав, зазначених у підпунктах а) - в) пункту 2.1 цього Порядку, Уповноважений або керівник Секретаріату приймають рішення про відкриття провадження шляхом визначення в реєстраційно-контрольній картці керівника структурного підрозділу (у разі необхідності декількох підрозділів), до компетенції якого належить здійснення провадження.
Згідно із реєстраційно-контрольною карткою №В303965.17/19 звернення ОСОБА_1 від 31.10.2017, відповідно до резолюції заступника керівника секретаріату Смірнової О.Л. від 22.11.2017, було передане для розгляду і надання відповіді Представнику Уповноваженого ОСОБА_5 (а.с.95). Про відкриття провадження позивача було повідомлено листом від 21.12.2017 №11/15-В303965.17/19-11 (а.с.55).
Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача про бездіяльність Секретаріату, яка виражена у формі невинесення рішення про відкриття провадження за його зверненням, оскільки таке прийняття такого рішення не передбачено Порядком, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Щодо нерозгляду та неприйняття відповідачем рішення стосовно звернення позивача від 31 жовтня 2017 року у строки передбачені ст.20 Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Як вже зазначалось, звернення позивача від 31.10.2017 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про складення протоколу про адміністративне правопорушення на першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2 за ч.2 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення одержана відповідачем 20.11.2017 (а.с.25,26), та станом на дату вирішення даної адміністративної справи не розглянуто.
В рамках зазначеного провадження, листом Представника Уповноваженого від 21.12.2017 № 11/15-В303965.17-1/19-11 до Апарату Верховної Ради України було надіслано відповідний запит (а.с.56-59).
На цей час ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі № 819/1945/17.
У відповідь на запит, листом від 23.01.2018 №15/22-108(15089) Перший заступник Керівника Апарату Верховної Ради України - керуючий справами ОСОБА_2 повідомив, зокрема, про те, що в провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 819/1945/17 за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії та надіслав копію ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 про відкриття провадження у справі (а.с.60).
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
Оскільки предмет позову позивача у вказаній вище справі відповідав по суті його зверненню до Уповноваженого від 31.10.2017 року, суд вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про зупинення провадження, відкритого за зверненням позивача до закінчення розгляду справи судом, про що позивача було проінформовано листом Представника Уповноваженого від 29.01.2018 № 11/15-В303965.17-2/19-11 (а.с.62).
12 січня 2018 року Тернопільським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі №819/1945/17. Зазначене рішення набрало законної сили 16 лютого 2018 року. ОСОБА_1 29 січня 2018 року направив відповідачу лист із вказаним рішенням (а.с. 30, 31), яке було одержане відповідачем (а.с. 32).
Таким чином, після набрання рішенням суду законної сили відпали обставини, що слугували підставою для зупинення відповідачем провадження у справі за зверненням позивача від 31.10.2017 року.
Вирішуючи даний спір суд бере до уваги поясненням відповідача про те, що Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не передбачено строки в межах яких повинно бути здійснено провадження з розгляду звернення. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
А тому, суд вважає, що відповідач після отримання рішення суду повинен був поновити розгляд звернення ОСОБА_1 та розглянути це звернення.
Оскільки відповідач не вчинив таких дій, то суд вважає, що позовні вимоги у цій частині є підставними та підлягають до задоволення.
Крім того, суд погоджується з поясненням відповідача, про те що складання адміністративних протоколів за ст. 188-40 КУпАП є дискреційними повноваженнями відповідача, які приймаються за наслідками розгляду кожного окремого провадження з урахуванням всіх обставин.
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України - керуючого справами ОСОБА_2 за ч.2 ст.212-3 Кодексу України слід відмовити.
Щодо заяв позивача про постановлення окремих ухвал одночасно з постановленням судового рішення, суд зазначає, що постановлення таких ухвал, у відповідності до ч.1 ст.249 КАС України, є правом а не обов'язком суду. В даному випадку суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо непоновлення розгляду звернення ОСОБА_1 від 31 жовтня 2017 року.
Зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути звернення ОСОБА_1 від 31 жовтня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1, місцепроживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1;
Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, місцезнаходження: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ 21661556.
Повне судове рішення складено 01 серпня 2018 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.