Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 липня 2018 р. № 820/1528/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан. В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Абояна І.І.,
представника позивача -ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (61204, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, б.46) про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач, ОСОБА_3, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України в Харківській області, у якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення №301714-13 від 21.11.2017 р.;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач ОСОБА_4, 20.02.2018 р. отримала податкове повідомлення-рішення №9301714-13 від 21.11.2017р., згідно якого податковим органом визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 29371, 70 грн., відповідно до пп.54.3.3. п.54.3. ст.54, пп.266.7.2. п.266.7. ст.266 ПКУ за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки фізичної особи житлова нерухомість, 18010200. Вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області від №9301714-13 від 21.11.2017р. повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі ст. 266 Податкового кодексу України, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виходячи із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості, ОСОБА_3, нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік за ставками, встановленими рішенням Черкасько - Лозівської сільської ради № 18 від 06.02.2015 р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм ПК України та території Черкасько-Лозівської сільської ради».
Головним управлінням ДФС у Харківській області 21.11.2017 року було винесене податкове повідомлення - рішення № 301714-13, яким ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання 29371,70 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до отриманих ГУ ДФС у Харківській області даних встановлено, що у власності позивача, ОСОБА_3, перебуває житловий будинок загальною площею 634,5 кв.м., що знаходиться за адресою : Харківська область, Дергачівський р-н , с. Черкаська Лозова, вул. Енергетиків, 3.
Правові засади справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти та розміри ставок, порядок сплати, отримання пільг визначені статтею 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з п. 266.2.1 ст. 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п. 266.3.1 ст. 266 ПК України Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно п.266.3.2 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Пунктом 266.4 ст. 266 ПК України передбачені пільги із сплати податку так відповідно до п.266.4.1. база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з п. 266.4.2. ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.266.4.3. ст. 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Згідно з п. 266.5.1. ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.( п. 266.6.1.)
Відповідно до п. 266.7.1.ст. 266 ПК України Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Так, відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав ОСОБА_3 (НОМЕР_1) на праві приватної власності належить будинок розташований в Харківській області, Дергачівському районі в с. Черкаська Лозова, площею 634,5 кв.м., що перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі.
Отже, база оподаткування (загальна площа) житлової нерухомості, що перебуває у власності позивача складає 634,5кв.м.
Відповідно до Рішення Черкасько Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області № 18 від 06.02.2015р. "Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" встановлено ставку податку з 01.01.2015р для фізичних і юридичних осіб, втому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 0, 5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.
Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за вказану житлову нерухомість складає:
У 2016 році мінімальна заробітна плата становила 1378 грн.- 0,5%(6,89)
Отже, розрахунок суми податку за 2016 рік становить : 634,5кв.м* 6,89(ставка податку 0,5%) + 25000 (за перевищення 500 кв.м.) = 29 371,70
У зв'язку з вищенаведеним, відповідно до ст.266 Головне управління ДФС у Харківській області було сформовано та направлено гр. ОСОБА_3 податкове повідомлення-рішення від 21.11.2017 року №301714-13 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 29 371,70 грн.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що відповідно до Рішення Черкасько Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області № 18 від 06.02.2015р. пунктом 3 звільнено від оподаткування об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус інвалідів 1 та 2 груп, а ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, оскільки на підтвердження вказаної обставини представником позивача надано до суду копію пенсійного посвідчення позивачки виданого 15.02.1996р., оригінал якого був досліджений в судовому засіданні, в якому вказано, що пенсія призначена по інвалідності 2 групи, однак не надано доказів, що на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення ОСОБА_3 мала статус інваліда 2 групи, крім того вказані обставини не були повідомлені податковому органу.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні та міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Органи місцевого самоврядування відповідно до ПК України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених ПКУ ( ч. 1 ст. 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Положеннями ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 10 ПК України визначено перелік місцевих податків, до якого належить і податок на майно (п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України). До складу податку на майно входить: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок, плата за землю (ст. 265 ПКУ).
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Пунктом 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За приписами пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, (п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України).
При нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік діють ставки, встановлені рішенням Черкасько-Лозівської сільської ради № 18 від 06.02.2015 р. «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до норм ПК України та території Черкасько-Лозівської сільської ради» (з 01.01.2016 р.) - а саме для об'єктів житлової нерухомості у розмірі 0,5 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016 р. (1378 грн.), що і було враховано відповідачем при здійсненні розрахунку податкових зобов'язань позивача по податку на нерухоме майно за 2016 рік.
Рішення (або окремі його положення) № 18 від 06.02.2015 р. у встановленому законом порядку не скасовано, не визнано недійсним, його застосування для розрахунку грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом 2016 року є правомірним. При цьому, застосування рішення № 3 від 20.01.2016р. можливо лише з початку нового бюджетного періоду з урахуванням його положень, а саме: з 01.01.2017 р.
Щодо посилання представника позивача, як на підставу для скасування спірного рішення відповідача відсутність прізвища, ініціалів керівника та печатки податкового органу на податковому повідомленні - рішенні від 21.11.2017р. № 301714-13, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.42.1. ст. 42 ПК України Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. (п. 58.1. ст. 58 ПК України)
Оглянувши вказане податкове повідомлення - рішення, суд зазначає, що воно відповідає формі, яка встановлена Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 № 1204, містить всі необхідні реквізити, має підпис керівника ГУДФС у Харківській області. На думку суду відсутність прізвища, ініціалів керівника та печатки не впливають на його суть та не свідчать про його незаконність.
Довід позивача про винесення оскарженого рішення поза межами передбаченого закону строку суд вважає неспроможним, оскільки п. 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Суд не знаходить підстав для кваліфікації указаного строку як присікального.
Відтак, сплив цього строку не звільняє платника від виконання податкового обов'язку (оскільки відповідна норма у національному законодавстві України відсутня) і не припиняє повноважень контролюючих органів на винесення податкових повідомлень - рішень (адже відповідне застереження також відсутнє).
На спірні правовідносини за своєю правовою суттю та призначенням не можуть бути поширені наслідки спливу строку у 1095 днів, зазначені ст. 102 Податкового кодексу України, адже фізична особа-громадянин не подає податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Разом із тим, незважаючи на це, законодавець у п. 266.10.3 ст. 266 Податкового кодексу України запровадив спеціальне правило, за яким податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Таким чином, довід платника про збіг визначеного п. 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України строку не сприймається судом як підстава для скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення, оскільки законом прямо передбачено інший строк, протягом якого контролюючі органи мають повноваження на визначення платнику податків податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: протягом 1095 днів від 30 червня року, наступного за тим, стосовно якого обчислюється податок.
Підсумовуючи викладене вище, суд відмічає, що позивач є власником об'єктів нерухомого майна, котрі підпадають під визначення об'єкта справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, спору відносно площі цих об'єктів не існує, спору відносно місця дислокації цих об'єктів не існує, рішення органу місцевого самоврядування, котрим у спірних правовідносинах керувався контролюючий орган, може бути застосовано до правовідносин 2016 р.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним, в зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 (61204, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Пушкінська, б.46) про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 20.07.2018 р.
Суддя Рубан В.В.