про залишення позовної заяви без руху
30 липня 2018 р. № 1440/1800/18
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Устинов І. А., ознайомившись
з позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54055
доВиконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001
провизнання протиправним та скасування рішення № 512,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 512.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Позивачем дані вимоги не дотримані.
Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що даний адміністративний позов надійшов на адресу суду електронною поштою, підписаний від імені позивача, але доказів того, що підпис вказаний в позовній заяві є підписом саме ОСОБА_1 до суду не надано.
Виходячи зі змісту адміністративного позову та його вимог, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" він є звільнений від сплати судового збору.
Так, згідно ч.3 ст.22 вказаного вище Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Проте, вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 17 ст.1 Закону "Про захист прав споживачів" визначено термін послуга, що являє собою діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Пунктом 22 ст.1 даного Закону визначено термін споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Крім того, статтею 1-1 визначено, що відповідний Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів (ст.2 Закону).
Отже, з аналізу вищенаведених норм випливає, що позовні вимоги ОСОБА_1 викладені не в рамках Закону України "Про захист прав споживачів", а в рамках Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, виходячи з позовних вимог та з матеріалів адміністративного позову, суд приходить до висновку про те, що позивачем не дотримано вимог ст.161 КАС України, а саме до позовної заяви не надано документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Спеціальним законом, що визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір".
Згідно до ч. 2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою передбачено сплату судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1762,00 грн.
Тому позивачу слід подати суду докази сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. на реквізити Миколаївського окружного адміністративного суду: отримувач коштів УК у м.Миколаїв/м.Миколаїв/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37992781, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 34312206084007, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївської області.
Згідно з ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Позивачу, у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду позовну заяву у відповідності до вимог ст. 160, ст. 161 КАС України, докази сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Устинов