Справа №813/2617/18
про закриття провадження в адміністративній справі
01 серпня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,
представника відповідача Піскун А.Й.,
розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали №3506 від 07.06.2018 року,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області (79044, м.Львів, вул.Сміливих, 26) до Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1) із вимогою скасувати ухвалу №3506 Львівської міської ради «Про приведення у відповідність типів та назв закладів дошкільної освіти м.Львова» від 07.06.2018 року в частині зміни типу на ясла-садок Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області (п.64 додатку ухвали №3506 «Перелік закладів дошкільної освіти м.Львова, в яких змінюється тип та назва»).
Ухвалою суду від 21.06.2018 року позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 05.07.2018 року в адміністративній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 12.07.2018 року представник відповідача подала клопотання про закриття провадження у справі, оскільки заявлені вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, в яких Львівська міська рада виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень.
Позивач явку уповноваженого представника двічі у підготовчі засідання 25.07.2018 року та 01.08.2018 року не забезпечив.
Від позивача до суду 01.08.2018 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак у задоволенні такого судом було відмовлено, позаяк клопотання не підтверджене жодними доказами та продовжено розгляд справи.
У підготовчому засіданні судом поставлено на вирішення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства України.
Представник відповідача подане клопотання підтримала та наполягала на закритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі з наступних підстав.
Положеннями статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно приписів статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України:
1) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
2) публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;
7) суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Так, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №753/7317/15 (провадження №11-238апп18).
Як зазначалось, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
За приписами статей 80-81 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Згідно ч.ч.1-2 ст.62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (стаття 327 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як вбачається з позовної заяви, предметом означеного спору є визнання протиправним та скасування ухвали Львівської міської ради №3506 від 07.06.2018 року, п.1 якої ухвалено привести у відповідність типи та назви закладів дошкільної освіти м.Львова, зокрема, у тип і назву Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2018 року, Львівський дошкільний навчальний заклад №42 Львівської міської ради Львівської області за організаційно-правовою формою є комунальною організацією (установою, закладом), засновником якого визначена Львівська міська рада.
Таким чином, вказане свідчить про те, що позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, у яких Львівська міська рада у цих правовідносинах виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень.
Прийняття зазначеним органом ухвали №3506 від 07.06.2018 року та саме здійснення перейменування Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради є етапом реалізації волі однієї із сторін стосовно управління об'єктами власності територіальної громади міста, що перебувають в управлінні Львівської міської ради, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий і такий не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, судом враховано правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року №21-2926а15, 17 лютого 2016 року №21-3987а15 та 17 травня 2016 року №21-331а16.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.
Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі - крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
За подання цього позову Львівським дошкільним навчальним закладом №42 Львівської міської ради Львівської області сплачено судовий збір в сумі 1762 гривень, згідно з квитанцією №89 від 18.06.2018 року. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути платнику.
Керуючись ст.ст.19, 21, 139, 180, 194, 205, 229, 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Клопотання представника відповідача про закриття провадження в адміністративній справі №813/2617/18 задоволити.
Закрити провадження в адміністративній справі №813/2617/18 за позовом Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали №3506 від 07.06.2018 року.
Повернути з Державного бюджету України на користь Львівського дошкільного навчального закладу №42 Львівської міської ради Львівської області (79044, м.Львів, вул.Сміливих, 26; код ЄДРПОУ 25251401) 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №89 від 18.06.2018 року.
Роз'яснити, що даний спір може бути вирішений за правилами господарського (цивільного) судочинства.
Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01 серпня 2018 року.