10.2.4
Іменем України
01 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1537/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, Лисичанської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,-
04.06.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в м.Лисичанську Луганської області, треті особи - Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, Лисичанська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 06.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст.160, 161 КАС України.
Позивачем 20.06.2018 на виконання ухвали надано суду уточнений адміністративний позов.
Ухвалою суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі УПФУ в м.Лисичанську або відповідач 1), Лисичанської міської ради (далі відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення.
В обґрунтування пред'явленого позову позивачем зазначено наступне.
Позивач з 2006 року здобув право на отримання пенсії за віком та є внутрішньо переміщеною особою на підставі довідки від 05.01.2018 № НОМЕР_1. З 01.12.2017 позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Лисичанську за матеріалами електронної пенсійної справи.
19.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м.Лисичанську за поновленням виплати пенсії, призупиненої з 01.12.2017 та отримав відповідь про те, що на підставі витягу з протоколу № 79-1 від 22.01.2018 рішенням засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради виплата пенсії припинена згідно п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2017 № 365, у зв'язку з відсутністю за місцем проживання. Позивач не згодний з прийнятим рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат та припинення виплати йому пенсії УПФУ в м.Лисичанську, та просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність УПФУ в м.Лисичанську Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1;
- зобов'язати УФПУ в м.Лисичанську поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з листопада 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради про відмову в призначенні (відновленні) пенсії ОСОБА_1 протокол від 22.01.2018 № 79-1 та від 26.03.2018 № 87-1, допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення виплати пенсії у межах за один місяць та розглянути справу за його відсутності.
Від представника позивача до початку розгляду справи по суті надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала у повному обсязі.
Представник 1 відповідача 12.07.2018 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне (а.с.56-57).
02.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з особистою заявою про взяття на облік макету пенсійної справи.
06.12.2014 позивача взято на облік в управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області.
Згідно Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 02.11.2017, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Лисичанської міської ради соціального захисту населення.
Згідно витягу з протоколу № 79-1 від 22.01.2018 позивачу відмовлено в поновлені виплаті пенсії згідно з п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого ПКМУ №365 від 08.03.2016, у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання.
Для перевірки фактичного місця реєстрації за довідкою внутрішньо перемішені особи, з особистою заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську позивач ОСОБА_1 знов звернувся 19.02.2018.
Згідно витягу з протоколу № 87-1 від 26.03.2018 позивачу також відмовлене в поновлені виплати пенсії згідно з п. 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою КМУ №365 від 08.03.2016, у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання .
З урахуванням вищезазначеного виплату позивачу було призупинено з 01.12.2017, згідно списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб.
Орган Пенсійного фонду України призначає (відновлює) пенсію тільки на підставі рішення комісії.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове держава пенсійне страхування» № 1058-ІУ від 15.04.2016 (далі - Закон № 1058) пенсія виплачується за фактичним місцем проживання пенсіонера в межах України.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 «Про порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі електронного листа Головного управління ПФУ в Луганській області від 25.02.2016 №1566/02-02 інформацією, що надана СБУ для опрацювання.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України « Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Інші права внутрішньо переміщеної особи та її обов'язки) внутрішньо переміщена особа зобов'язана дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства.
Вище перераховані положення законодавства України є чинними, неконституційними не визнавалися.
В останнє ОСОБА_1 отримав пенсію в листопаді 2017 року у розмірі 6308,54 грн.
Таким чином, управління діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене, управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та необгрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Від представника 2-го відповідача - Лисичанської міської ради 17.07.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне (а.с.76-78).
Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 356, повноваження щодо створення міської комісії належить виконавчому органу міської ради.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду, сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради та інше. Відповідно до ст. 11 вищезазначеного Закону виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Враховуючи те, що згідно ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчого комітету належить координація діяльності відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, саме виконавчим комітетом Лисичанської міської ради на виконання п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 створена міська комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджено її основний та резервний склад (рішення виконкому від 01.07.2016 № 263). Виконавчий комітет є юридичною особою.
Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів. Повноваження міської ради визначені ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». З питання відмови у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 будь якого рішення радою не приймалось і для обговорення на засідання не виносилось.
Крім того, механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначається Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.
Відповідно до вимог пунктів 7-13 цього Порядку для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власного ініціативою, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
За результатами проведення перевірки складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.
У разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.
Відповідно до Порядку, рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати приймається виключно комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореною виконавчим комітетом Лисичанської міської ради (далі - Комісія) на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування.
На запит управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську від 20.02.2018 № 1206/02-33 спеціалістами УПСЗН була здійснена перевірка за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 зі складанням акту № 711 від 14.03.2018 - факт проживання не підтверджено, фізичну ідентифікацію позивач не проходив.
Міською комісією прийнято рішення про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з п. 13 Порядку, у зв'язку з відсутністю за фактичним місцем проживання (протокол засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 26.03.2018 №87-1).
Враховуючи вищевикладене просить суд відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника Лисичанської міської ради Луганської області.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).
Відповідно до інформації зазначеної у посвідченні № НОМЕР_2 позивачу призначено пенсію за віком довічно (а.с.8).
Згідно довідки від 05.01.2018 № НОМЕР_1 ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо - переміщена особа, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).
02.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м.Лисичанську із заявою про взяття на облік пенсійної справи. З 01.12.2014 позивача взято на облік у УПФУ в м.Лисичанську, як внутрішньо переміщену особу (а.с.61, 70).
Позивач звернувся до УПФУ в м.Лисичанську із заявою про поновлення виплати пенсії, призупиненої з 01.12.2017, на що отримав відповідь УПФУ в м.Лисичанську від 28.03.2018 за № 64/Д-7 про те, що на підставі витягу з протоколу № 79-1 від 22.01.2018 рішенням засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради, виплата пенсії ОСОБА_1 призупинена відповідно до п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, у зв'язку із відсутністю за місцем проживання. Одночасно даним листом повідомлено, що позивач 19.02.2018 повторно звернувся до УПФУ в м.Лисичанську із заявою для перевірки фактичного місця реєстрації, у зв'язку із чим управлінням внесений до списку від 20.02.2018 № 205 для перевірки фактичного місця проживання згідно вимог постанови КМУ № 365 (а.с.9).
У подальшому, протоколом № 87-1 від 26.03.2018 позивачу також було відмовлено в поновленні виплати пенсії згідно п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, у зв'язку із відсутністю за фактичним місцем проживання.
З урахуванням вищезазначеного, позивачу з 01.12.2017 призупинено виплату пенсії згідно списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб.
Спірним питанням у даній справі є правомірність дій УПФУ в м.Лисичанську щодо припинення виплати пенсії позивачу на підставі не підтвердження його місця перебування, а також рішень засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради про відмову у призначенні пенсії позвачу.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".
Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сімї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сімї.
Як вбачається з матеріалів справи, актами обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 7672 від 27.12.2017, № 211 від 17.01.2018 та № 711 від 14.04.2018 встановлено, що ОСОБА_1 на момент перевірки був відсутній за фактичною адресою проживання (а.с.83, 88-89).
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.
Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про загальнообовязкове дерджавне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною першою сттаті 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058).
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.
Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
На теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання пенсійних виплат не вносилися.
05.11.2014 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.
Відповідно до постанови КМУ від 01.10.2014 № 509 пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
УПФУ в м.Лисичанську рішення про припинення виплати пенсії відносно позивача ОСОБА_1 суду не надано.
Натомість, із витягів протоколів засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради від 22.01.2018 № 79-1 та від 26.03.2018 № 87-1 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні (відновленні) пенсії згідно пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, у зв'язку із відсутністю за місцем проживання (а.с.67-68).
Зазначені протоколи слугували підставою для призупинення виплати пенсії позивачу з 01.12.2017 УПФУ в м.Лисичанську Луганської області.
Відповідно до пункту 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінуту Міністрів України від 08.06.2016 № 365. для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.
До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.
Пунктом 13 зазначеного Порядку встановлено, що Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.
Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду (пункт 16 Порядку).
Матеріалами справи встановлено, що довідка № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видана ОСОБА_1 05.01.2018 та є дійсною на час розгляду справи. Рішення про скасування дії вказаної довідки УПСЗН Лисичанської міської ради не приймалось, що також підтверджено листом УПСЗН від 12.07.2018 № 7520 (а.с.50).
За наведених обставин та виходячи з пріоритетності норм суд застосовує вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не приймає до уваги доводи відповідачів щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів.
Відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу виплати пенсії.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.02.2018 по справі № 263/7763/17.
До того ж суд зауважує, що станом на час розгляду справи набрала законної сили постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.06.2017 у справі № 826/12123/16, якою визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальниї виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів Укроаїни від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п.1 постанови Кабінету миіністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку щодо протиправності рішень (протоколів) засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради від 22.01.2018 № 79-1 та від 26.03.2018 № 87-1 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) виплати пенсії згідно пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.
Суд зауважує, що матерілами справи підтверджено, що ОСОБА_1 виплата пенсії припинена УПФУ в м.Лисичанську з 01.12.2017. Оскільки судом встановлено відсутніть підстав для припинення виплати пенсії позивачу, відповідно виплата пенсії позивачу повинна бути поновлена з моменту її припинення, а саме з 01.12.2017.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права в частині визнання протиправною бездіяльності УПФУ в м.Лисичанську Луганської області суд зазначає наступне.
Під поняттям «дія» слід розуміти активну поведінку суб'єкта. Поняття «бездіяльність» передбачає пасивну поведінку, за якої суб'єкт утримується від вчинення дій, які він повинен вчинити.
В даному випадку відповідач 1 допустив протиправні дії шляхом припинення виплати пенсії позивачу.
Тому суд вважає що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є саме визнання протиправними дій УПФУ в м.Лисичанську Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання поновити виплату пенсії з 01.12.2017 із здійсненням виплати заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01.12.2017.
В силу норм пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості позивачу за час затримки пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Ухвалою суду від 25.06.2018 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання адміністративного позову до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, Лисичанської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення до ухвалення судового рішення у справі.
Позивачем фактично заявлено дві вимоги немайнового характеру, тобто при зверненні до Луганського окружного адміністративного суд позивач повинен був би сплатити судовий збір у сумі 1409,60 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виключно щодо способу захисту порушеного права позивача, при цьому судом фактично задоволено позовні вимоги позивача, тому на рахунок Державного бюджету України суд вважає за необхідне стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень у сумі 704,80 грн. з управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області та у сумі 704,80 грн. з Лисичанської міської ради Луганської області.
Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, Лисичанської міської ради Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування рішення,- задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01 грудня 2017.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2017 із здійсненням виплати заборгованості за час затримки виплати, починаючи з 01.12.2017 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення (протоколи) засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисичанської міської ради Луганської області від 22.01.2018 № 79-1 та від 26.03.2018 № 87-1 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні (відновленні) виплати пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати заборгованості ОСОБА_1 за час затримки пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганській області (код ЄДРПОУ 21792407, вул. ім.В.Сосюри, 347, м.Лисичанськ, Луганська область, 93113) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лисичанської міської ради Луганській області (код ЄДРПОУ 26522196, вул. ім. М.Грушевського, м.Лисичанськ, Луганська область,93100) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106) суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя ОСОБА_2