10.2.4
Іменем України
24 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1377/18
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,
за участю
секретаря судового засідання Якимчук В.В.,
та
представників сторін:
від позивача - не прибув,
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
21 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1В.) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Відповідач, Біловодське ОУПФ України Луганської області), з такими вимогами:
- визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови Позивачу у врахуванні до загального стажу роботи період роботи позивача з 27.08.1987 по 24.03.1996;
- зобов'язати відповідача врахувати до загального стажу позивача період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 та призначити позивачу пенсію за віком з дня заяви з 27.11.2017.
Ухвалою суду від 25.05.2018 відкрито провадження в зазначеній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 1-2).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач у 2017 році досягла пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 27.11.2017 звернулась до Біловодського ОУПФ України Луганської області про призначення пенсії, на що 12.12.2017 отримала письмове повідомлення Відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком посилаючись на брак загального пенсійного стажу для призначення пенсії за віком, оскільки не враховано період роботи з 27.08.1987 по 14.03.1996 на Ворошиловградському домобудівному комбінаті № 1 у зв'язку із розбіжностями в записах трудової книжки.
12.04.2018 Позивач звернулась до Відповідача з письмовою заявою з проханням повернутися до розгляду питання призначення пенсії за віком з урахуванням довідок, виданих архівним управлінням адміністрації міста Луганська, однак листом Відповідач відмовив прийнятті до уваги довідок, оскільки вони видані органами, які є непідконтрольними українській владі.
З посиланням на норми чинного законодавства, зазначає, що уточнюючи довідки не підміняють трудову книжку та вимагаються лише в визначених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Вважає, що не співпадіння назви підприємства при прийнятті на роботу та при звільненні з неї у зв'язку з його реорганізацією є такою вадою, яка може вплинути на соціальний захист гарантований державою. Тому вважає відмову Відповідача у призначенні пенсії за віком неправомірною, та такою, що порушує його права та інтереси.
Відповідач позовні вимоги не визнав про що подав заперечення (а.с. 41).
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Позивач звернулась за призначенням пенсії 27.11.2017, за результатами розгляду наданих документів у відповідності до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Загальний стаж роботи складає 14 років 09 місяців 04 дні, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До загального стажу роботи за записами трудової книжки не враховано період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 на Ворошиловградському домобудівному комбінаті № 1 (Луганський домобудівний комбінат) та період роботи з 03.03.2003 по 17.04.2003 про перебування в Луганському центрі зайнятості в зв'язку з розбіжностями в записах трудової книжки. Також зазначив, що при наданні додаткових документів, підтверджуючих стаж роботи на даних підприємствах, питання призначення пенсії за віком буде повернуте до розгляду.
Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою від 10.07.2018 відкладено розгляд справи, визнано явку позивача в судове засідання обов'язковою (а.с. 67).
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 112), надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 114).
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 113), причини не прибуття суду не повідомив.
З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.
Стосовно вимог щодо зобов'язання Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати до загального стажу Позивача період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 та призначити позивачу пенсію за віком з дня заяви з 27.11.2017, суд зазначає наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 6-8).
У трудовій книжці Позивача від 04.10.1976 (а.с. 14-15) наявні такі записи щодо роботи у спірний період:
- 27.08.1987 прийнята на роботу в Ворошиловградський домобудівельний комбінат по переводу з Ворошиловградського взуттєвого об'єднання, відповідно договору, формувальником 2 розряду в цех КПД-2 (запис № 9);
- 08.09.1987- переведена в СУ мотористом 2 розряду (запис № 10);
- 01.01.1988 присвоєна професія транспортувальника 2 розряду (запис № 11);
- 01.05.1988 присвоєний третій розряд моториста (запис № 12);
- 05.06.1990 Ворошиловградський ДБК перейменований в Луганський домобудівний комбінат (запис № 13);
- 19.01.1991 переведена мотористом 3 розряду (запис № 14);
- 01.02.1993 назначена бригадиром мотористів підземної галереї (запис № 15);
- за результатами атестації робочих місць по умовам труда підтверджено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 підстава наказ від 30.09.1994 №41 (запис № 16);
- 24.03.1996 звільнена за власним бажанням (запис № 17);
- 03.03.2003 Луганський міський центр зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно з пунктом 2 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 20);
- 17.04.2003 припинено виплату допомоги по безробіттю згідно з підпунктом 10 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 21, далі - Закон № 1533).
27 листопада 2017 року Позивач звернулась до Відповідача із заявою про призначення пенсії, до якої додала довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про місце проживання, паспорт, трудову книжку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб (а.с. 71, 73).
Листом від 12.12.2017 № 3870/03-18 Відповідач відмовив Позивачу в призначенні пенсії (а.с. 13).
Відмову обґрунтував тим, що загальний стаж роботи складає 14 років 09 місяців 04 дні, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До загального стажу роботи за записами трудової книжки не враховано період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 на Ворошиловградському домобудівному комбінаті № 1 (Луганський домобудівний комбінат) в зв'язку з розбіжностями в записах трудової книжки. Також зазначив, що при наданні додаткових документів, підтверджуючих стаж роботи на даних підприємствах, питання призначення пенсії за віком буде повернуте до розгляду.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.
На момент первісного звернення 27.11.2017 Позивачу виповнилось повних 58 років.
Таким чином, на час звернення про призначення пенсій Позивач досягла віку, встановленого Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідний записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 листопада 2005 року за № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, організацій незалежно від форм власності до оформлення документів та перевіряти обґрунтованість їх видачі (ділі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 4.2 Порядку № 22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 1.4 зазначеної Інструкції особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку. Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України (далі Збройні Сили України та інші війська) та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав учасниць СНД, пред'являють військовий квиток. Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.
Приписами пункту 1.5 Інструкції № 58 визначено, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Так, пунктами 2, 3, 4 Постанови КМ України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.
Трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно з пунктом 2.2 зазначеної Інструкції, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників).
Відповідно до пункту. 2.12 Інструкції № 58 2.14. У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Приписами пункту 2.15 Інструкції визначено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з пунктом 2.26 Інструкції № 58 Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
З урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що запис про перейменування підприємства був здійснений у встановленому порядку та не може бути перешкодою для зарахування спірного періоду до стажу який дає право на пенсію.
Відповідач відмовляючи у призначенні пенсії Позивачу зазначив про наявність розбіжностей в записах трудової книжки при не зарахуванні періодів роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 на Ворошиловградському домобудівному комбінаті № 1 (Луганський домобудівний комбінат) та з 03.03.2003 по 17.04.2003 про перебування в Луганському центрі зайнятості, однак не зазначив в чому саме полягають ці розбіжності.
На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України у наданих до суду запереченнях Відповідач жодним чином не зазначив детальні підстави відмови в призначенні пенсії.
В порядку визначеному пунктом 2.15 Інструкції в трудовій книжці Позивача зроблені записи про прийняття її на роботу до Ворошиловградського домобудівного комбінату № 1, про перейменування Ворошиловградського домобудівного комбінату № 1 в Луганський домобудівний комбінат (а.с. 14-15). Зазначений запис Відповідачем не спростований та безпідставно не прийнятий.
Таким чином, суд вважає доводи Відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу Позивача спірних періодів з невідомих підстав взагалі безпідставними.
Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до вищезазначених вимог законодавства відповідальність за ведення та некоректне ведення трудових книжок несе підприємство, з огляду на вищевикладене Позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок.
Оскільки страховий стаж роботи підтверджений записами у трудовій книжці, суд вважає неправомірною відмову Відповідача в зарахуванні вищенаведених періоду роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 на Ворошиловградському домобудівному комбінаті № 1 (Луганський домобудівний комбінат) до загального трудового стажу Позивача.
Суд зазначає, що за положеннями статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, право Позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що предмет і мета Конвенції як інституту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (рішення у справі «Ковач проти України», «Мельников проти України», «Швидко проти України»).
Отже, суд оцінює фактичні обставини справи з урахуванням прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене суд зазначає, що дії Відповідача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 на Ворошиловградському домобудівному комбінаті № 1 (Луганський домобудівний комбінат) є протиправними, та такими, що порушують права та свободи Позивача.
Відповідно до пункту 4.1 Постанови № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Біловодським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалось, відмова була викладена Відповідачем у листі від 12.12.2017 № 3870/03-18.
Відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис..
Згідно із статтею 21 Закону № 1533 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
03.03.2003 Луганський міський центр зайнятості розпочато виплату допомоги по безробіттю згідно з пунктом 2 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (запис № 20 у трудовій книжці Позивача).
Листом від 12.12.2017 № 3870/03-18 та заперечення Відповідача не містять інформації щодо прийнятого рішення відносно запису в трудовій книжці № 20.
Щодо архівних довідок від 01 грудня 2017 року № 03-14/5600, № 03-14/5601, які видані та засвідчені печатками архівного управління адміністрації міста Луганська «Луганської народної республіки», суд зазначає таке.
12.04.2018 (отримано 13.04.2018) Позивач звернулась до Відповідача із заявою про повернення до розгляду питання призначення пенсії за віком з урахуванням архівних довідок, виданих Архівним управлінням адміністрації міста Луганська від 01.12.2017 № 03-14/5601, від 01.12.2017 № 03-14/5600 (а.с. 21).
Листом від 27.04.2018 № 79/М-14 Відповідач з посиланням на постанову КМУ від 07.11.2014 № 595 повідомив про неможливість взяти до розрахунку пенсії довідки з територій, які непідконтрольні українській владі (а.с. 19).
Враховуючи наявний штамп Відповідача про отримання 13.04.2018 заяви Позивача від 12.04.2018, суд дійшов висновку, що зазначена заява була направлена поштою та Відповідач був позбавлений можливості роз'яснити Позивачу порядок звернення та надання документів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Оскільки архівні довідки від 01 грудня 2017 року № 03-14/5600, № 03-14/5601 видані та засвідчені підприємством, яке не було створено у порядку, передбаченому законами України, суд не приймає ці документи як належний та допустимий доказ.
Разом з тим, суд зазначає, що Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через захоплення незаконними озброєними формуваннями території м. Луганська Луганської області.
На даний час відсутні юридичні домовленості які-б дозволяли визнати довідки невідомої архівної установи. Тому в даному випадку практика Європейського суду з прав людини не може бути застосована.
Згідно із пунктом 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Таким чином, відповідаючи листами на заяви Позивача про призначення та перерахунок пенсії Відповідач допустив протиправну бездіяльність не прийнявши рішення про призначенні (перерахунок) або відмову в призначені (перерахунку) пенсії.
Що стосується обраного Позивачем способу захисту порушеного права в іншій частині позовних вимог, суд зазначає таке.
Так, позивач просить суд зобов'язання Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області врахувати до загального стажу Позивача період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 та призначити Позивачу пенсію за віком з дня заяви з 27.11.2017.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії. Повноваження територіального органу Пенсійного фонду у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, є дискреційними. Відповідно суд не повноважний втручатися до таких повноважень і не може підміняти територіальний орган Пенсійного фонду, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав Позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатом заяв Позивача, зобов'язати Відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2017 про призначення пенсії за віком, зарахувати до загального стажу період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 та призначити пенсію з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з 27 листопада 2017 року.
Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Суд критично оцінює посилання Позивача на пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, оскільки в розумінні вимог статей 74, 91, 94 КАС України вони не є належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне присудити на користь Позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: м.Луганськ, кв. ОльховськийАДРЕСА_1, місце фактичного мешкання: 92820, Луганська область, с. Семикозівка, вул. Овочева, 4, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92801, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77, код ЄДРПОУ: 41247269) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяв ОСОБА_1 від 27 листопада 2017 року, 12 квітня 2018 року.
Визнати неправомірними дії Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні до загального стажу роботи періоду роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996.
Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.08.1987 по 24.03.1996 та призначити пенсію ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з 27 листопада 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: м. Луганськ, кв. ОльховськийАДРЕСА_1, місце фактичного мешкання: 92820, Луганська область, с. Семикозівка, вул. Овочева, буд. 4, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 92801, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77, код ЄДРПОУ: 41247269) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2018 року.
Суддя ОСОБА_4