31 липня 2018 року м. Київ № 810/1488/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації,
третя особа Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації,
про визнання протиправною та незаконною відмову, та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Департамент) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради (далі - Управління), в якому просить суд:
- визнати протиправною і незаконною відмову Київської обласної державної адміністрації (Департамент соціального захисту населення) в наданні ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;
- зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію (Департамент соціального захисту населення) надати ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2017 року він звернувся до Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації з заявою про заміну посвідчення потерпілого від ЧАЕС 4 категорії на посвідчення потерпілого від ЧАЕС 1 категорії внаслідок встановлення у нього факту захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та визначення другої групи інвалідності.
Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації листом від 30.06.2017 № 3011 відмовило позивачу в оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Не погодившись з відмовою Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації позивач оскаржив дії Управління до Ірпінського міського суду Київської області.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2017 по справ № 367/4567/17 визнано відмову Управління протиправною та зобов'язано оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі позивачу посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4.
Виконавим комітетом Бучанської міської ради, було виконано вимоги постанови Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2017 по справ № 367/4567/17 та направлено відповідні документи до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Листом (рішення) Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 02.03.2018 № 556/02-59 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Зазначене рішення позивач вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, присвоюється категорія 1.
Разом з цим, позивач звертав увагу суду, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Позивачем зазначено, що він подав всі визначені законодавством документи для отримання відповідного посвідчення та дотримав процедуру його отримання.
За наведених обставин, позивач стверджує, що рішення відповідача про відмову визнати його постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі відповідного посвідчення є протиправним.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2018 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання, призначене на 22.05.2018 позивач не прибув.
Проте, 05.05.2018 до суду надійшла заява позива про розгляд справи без його участі.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи уповноважений представник відповідача у судове засідання також не прибув (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113328276452).
В той же час, 11.05.2018 представником відповідача було поданодо до суду пояснення по справі в яких зазначено, що причинний зв'язок захворювання з наслідками Чорнобильської катастрофи було встановлено позивачу як потерпілому від Чорнобильської катастрофи, на підставі посвідчення четвертої категорії.
При цьому, відповідач зауважив, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії та відповідне посвідчення діє на час постійного проживання або роботи чи постійного навчання у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Водночас, на підставі Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (від 28.12.2014 року № 76-VІІІ), який набрав чинності 01.01.2015 було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю.
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що з 01.01.2015 позивач не проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Разом з цим, відповідач звертає увагу суду, що довідка до акту огляду МСЕК була видана позивачу вже після 01.01.2015.
За наведених обставин, відповідач стверджує, що правові підстави для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідного посвідчення - відсутні.
Враховуючи викладене, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Також представник відповідача у вказаних поясненнях просив суд розглядати справу без участі представника Департаменту.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник третьої особи в судове засідання не прибу, жодних пояснень щодо предмету спору суду не надав (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0113328276436).
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
09.11.1993 ОСОБА_1 отримав посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках серії НОМЕР_1 (категорія 4).
16.03.2017 позивач отримала довідку до Акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0769794, відповідно до якої з 16.06.2017 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності по захворюванню пов'язаному з впливом аварії на ЧАЕС.
Як стверджує позивач, у червні 2017 року він керуючись приписами статті 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" звернувся до Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації з заявою про заміну посвідчення потерпілого від ЧАЕС 4 категорії на посвідчення потерпілого від ЧАЕС 1 категорії внаслідок встановлення у нього факту захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та визначення другої групи інвалідності.
Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації листом від 30.06.2017 № 3011 відмовило позивачу в оформленні подання до Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Не погодившись з відмовою Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації позивач оскаржив дії Управління до Ірпінського міського суду Київської області.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2017 по справ № 367/4567/17 визнано відмову Управління протиправною та зобов'язано оформити та направити подання до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації для видачі позивачу посвідчення постраждалого першої категорії із числа постраждалих категорії 4.
Виконавим комітетом Бучанської міської ради, було виконано вимоги постанови Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2017 по справ № 367/4567/17 та направлено відповідні документи до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Листом (рішення) Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 02.03.2018 № 556/02-59 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Вказану відмову відповідач обґрунтував тим, що, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII виключено абзац п'ятий частини другої статті Закону України "Про правовий режим територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а також виключено визначені категорії зон радіоактивного забруднення та компенсації і пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4 значений Закон .
Також відповідач у листі від 02.03.2018 № 556/02-59 зазначає, що позивач не проживає на території забрудненої зони та до потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не належить, а наявне у нього посвідчення потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи категорії 4 фактично втратило чинність та підлягає вилученню.
За наведених обставин та враховуючи, що причинний зв'язок захворювання та інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи позивачу було встановлено після набуття чинності вказаного Закону про внесення змін (від 28.12.2014 року № 76-VIII), тобто за відсутності статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, Департамент дійшов висновку про відсутність на даний час правових підстав для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі йому відповідного посвідчення.
Крім того, зазначено, що Департамент прикладає значних зусиль, щоб на законодавчому рівні виправити ситуацію, яка склалась, що дасть позивачу можливість скористатись своїми правами.
Вважаючи, незаконною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської облдержадміністрації щодо визнання ОСОБА_1 статусу постраждалої особи внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії із видачею відповідного посвідчення, позивач звернулась за захистом своїх прав та інтересів до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.
Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Судом встановлено, що отримане 09.11.1993 та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_1 є діючим довічно.
Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).
За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.
Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.
Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв'язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.
Разом з цим, суд наголошує, що вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому, суд звертає увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.
Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
У свою чергу, зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема категорії - 1, є одночасна сукупність таких умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) - наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.
Таким чином, посилання державних органів на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.
У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону № 796 видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Аналогічна правова позиція закріплена приписами пункту 10 Порядку № 51 де зазначено, що видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Отже, видача посвідчень потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі 1 категорії у даному випадку належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації.
При цьому, суд звертає увагу, що Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом державної адміністрації, діє на підставі Положення про Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 05.02.2013 № 43 та відповідно до пункту 34 цього Положення серед повноважень цього органу є, зокрема, виконання таких функцій, як організація та координація роботи, пов'язаної з визначенням статусу осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в даному випадку саме Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації є уповноваженим органом для видачі посвідчення особи постраждалої від Чорнобільської катастрофи категорії 1.
Разом з цим, суд зауважує, що підставою для видачі відповідного посвідчення є подання місцевого органу виконавчої влади за місцем проживання цієї особи. В даному випадку таким органом є Бучанська міська державна адміністрація (Управління соціального захисту населення).
Як встановлено судом, на підставі постанови Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2017 по справ № 367/4567/17 Виконавим комітетом Бучанської міської ради направлено відповідні документи до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.
Водночас, Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації було відмовлено позивачу у встановленні йому статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І з видачею відповідного посвідчення.
Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, останній роз'яснив ОСОБА_1, що на момент отримання довідки МСЕК від 16.03.2017 АВ № 0769794 вона вже не проживала на території забрудненої зони, а тому потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії не належить, наявне у неї посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 серія НОМЕР_1 від 09.11.1993 фактично втратило чинність у зв'язку з чим правові підстави для віднесення її до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі їй відповідного посвідчення - відсутні.
Судом встановлено, що вказані доводи відповідача не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Отже, враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1, суд дійшов висновку, що відмова Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, викладена у листі від 02.03.2018 № 556/02-59, у визнанні ОСОБА_1 постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з наведених у вказаному листі підстав є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Київської обласної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії І та видати йому відповідне посвідчення, суд зазначає про таке.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Разом з тим, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.
Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
З огляду на зазначене, позовна вимога щодо зобов'язаня Київської обласної державної адміністрації (Департамент соціального захисту населення) надати ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення - задоволенню не підлягає.
Водночас, суд враховує, що відмова відповідача у наданні ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з видачею відповідного посвідчення мотивована єдиною підставою, яка, у свою чергу, визнана судом у цій справі протиправною, а тому будь-які інші перешкоди для наданні позивачу відповідного статусу та посвідчення відсутні.
У свою чергу, суд звертає увагу, що як вже зазначалось, видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (стаття 65 Закону № 796-XII). Проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивачем не було заявлено позовних вимог щодо зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання відповідної районних державних адміністрацій.
Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
У свою чергу, приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Виконавчого комітета Бучанської міської ради (Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації) щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та видати ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Необхідність здійснення правосуддя саме на підставі принципу верховенства права (а не законності) закріплена також в статті 129 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції відносно відсутності у осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою після 01.01.2015.
У свою чергу, на підставі наявних у справі доказів та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачем доведено суду його законне право на отримання посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у рішенні суд також вирішує питання щодо судових витрат.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI про судовий збір відноситься до категорії осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях - судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 77, 90, 205, 242 - 246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_1 статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
3. Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації розглянути подання Виконавчого комітета Бучанської міської ради (Управління соціального захисту населення Бучанської міської державної адміністрації) та видати ОСОБА_1 посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.