19 липня 2018 року № 810/2967/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить:
- скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.02.2018 року №603374/НОМЕР_1;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21.11.2017 № 330.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані рішення порушують його права та норми чинного законодавства, оскільки посилання відповідача на невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах не відповідають дійсності та спростовуються наданими документами. Зазначені документи та пояснення не були розглянуті та досліджені відповідачем при прийнятті рішення, що є підставою для визнання їх необґрунтованими та протиправними.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 закрито підготовче провадження.
Представники сторін надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності відповідно до ч. 7 ст. 181 КАС України.
На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, має статус платника податку на додану вартість та є платником податку на загальних підставах.
Основним видом діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля, зокрема, гумовотехнічними виробами ( Код 46.90).
Так, 05.01.2015 року позивачем укладений Договір поставки № 1 про постачання гумовотехнічних виробів (код УКТ ЗЕД 4010) з ТОВ «ОСОБА_2 РОСЬ».
Марка товару та кількість постачання визначались сторонами у видаткових накладних.
Відповідно до видаткової накладної від 16.11.2017 № 367 до цього Договору сторони здійснили господарську операцію з постачання гумовотехнічних виробів (стрічки конвеєрної з вулканізованої гуми, армована текстильним матеріалом 400х3Рх3/1) на користь позивача в інтересах наступного споживача в кількості 100 пог.м.
Отже, позивач, здійснюючи у подальшому свою господарську діяльність на поставку конвеєрної стрічки наступному споживачу по укладеному раніше контракту, мав укладений договір на поставку продукції у необхідній кількості.
Зокрема, 21.11.2017 з ПП «ТЕРМОПОЛІС» було погоджено Рахунок-фактуру №6819 до договору поставки від 18.02.2014 № 135.
Відповідно до умов рахунку від 21.11.2017 № 6819 до договору поставки від 18.02.2017 № 135 позивач зобов'язався поставити 20 пог.метрів стрічки конвеєрної з вулканізованої гуми, армованої текстильним матеріалом 400х3Рх3/1, загальною вартістю 5534,88 грн. з ПДВ для визначених Покупцем вантажоодержувачів.
За видатковою накладною №5561 на користь ПП «ТЕРМОПОЛІС» ФОП ОСОБА_1 постановлено 22 листопада 2017 року 20 пог.метрів стрічки конвеєрної з вулканізованої гуми, армованої текстильним матеріалом 400х3Рх3/1, загальною вартістю 5534,88 грн. з ПДВ, яке відповідно до рахунку - фактури № 6819 від 21.11.2017 оплачено 21 листопада 2017 року ПП «ТЕРМОПОЛІС» на загальну суму 5534,88 грн. (виписка по рахунку за 21.11.2017 на суму 5534,88грн.).
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно до п.201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Отже, за фактом відвантаження товару ФОП ОСОБА_1 21 листопада 2017 року складено та направлено 15 грудня 2017 року на реєстрацію податкову накладну від 21.11.2017 № 330 із зазначенням всіх необхідних реквізитів для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Через автоматизовану систему «Єдине вікно подання електронних документів» ДФС України, версія 2.2.15.3, позивачем була отримана Квитанції від 1 грудня 2017 року, якою повідомлено, що податкова накладна доставлена до центрального рівня ДПС України, однак її реєстрація зупинена у відповідності до п.201.16 ст. 201 ПК України.
Виявлені помилки: відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06,2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 2701... Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України ФОП ОСОБА_1 було направлено на адресу ДФС Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена повідомлення від 21.02.2018р. № 2 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій ПН/РК, копії договору поставки з покупцем ПП «ТЕРМОПОЛІС» № 135 від 18.02.2014 року, договору оренди складських приміщень № 1 від 04.05.2016 р., платіжного доручення № 5005 від 21.11.2017 р., банківської виписки від 21.11.2017 р., рахунку № 6819 від 21.11.2017 р.,видаткової наладної № 5561 від 22.11.2017 р., договору поставки з ПП «ОСОБА_2 РОСЬ» № 1 від 05.01.2015 р., видаткової накладної № 367 від 16.11.2017 р., платіжного доручення № 6152 від 29.08.2017 р., банківської виписки від 29.08.2017 р. Отже, було надало усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій до податкової накладної № 330 від 21 листопада 2017р., яких було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 330 від 21.11.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, платником податків було вжито всіх заходів та надано усі необхідні достатні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій за податковою накладною від 21.11.2017 №330.
Однак, рішенням комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 603374/НОМЕР_1 від 27.02.2018 року відмовлено в реєстрації податкової накладної.
Своє рішення відповідач мотивував наступним: - відповідно до пп.201.16.3 п.201.16 статті 201 розділу V ПК України - на підставі надання платником податків копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
Додатково повідомлялося, що прийняте рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку.
Позивачем 07.03.2018 подано скаргу до ДФС України на оскаржуване рішення, однак рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 16.03.2018 № 27779/НОМЕР_1 відмовлено у задоволенні скарги позивача.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ДФС, звернувся до суду за захистом своїх інтересів.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням Державної фіскальної служби України, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини та вимоги законодавства, діючого на час виникнення цих правовідносин.
Пунктом 201.10. статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відповідно до п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246 (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки з питань відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту) та з інших питань.
Пунктом 13 Порядку № 1246 визначено, що за результатами зазначених перевірок формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно п. 74.2. статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.п. 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (підпункт 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України).
Зазначена комісія приймає рішення про:
реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів.
Постановою КМУ від 29.03.2017 № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" встановлено вичерпний перелік підстав для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Як слідує з позовної заяви, позивач посилався на відсутність в оскаржуваному Рішенні обґрунтувань, на підставі яких Комісією відмовлено в реєстрації ПН. Зазначений факт унеможливлює та фактично позбавляє позивача права не тільки надати документи, підтверджуючі його господарську діяльність, але і належним чином оскаржити рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної.
З матеріалів справи слідує, що оскаржувані рішення Комісії ДФС про відмову в реєстрації ПН не містять жодної конкретної/ інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття таких рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що орган влади зобов'язаний "виправдати" свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Вмотивоване рішення дає можливість його оскаржити та отримати перегляд в судовому порядку.
Оскаржувані позивачем Рішення Комісії ДФС є актами індивідуальної дії.
Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Дана позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 01.12.2009 року № 09/236, а тому суд вважає, що оскаржуване Рішення ДФС України є нечітким та незрозумілим, не тільки для платника податків, а й для інших суб'єктів правовідносин та суду.
Суд дійшов висновку, що оскаржуване Рішення є необґрунтованим, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.
У той же час, з рішення контролюючого органу не зрозуміло, чому не враховані пояснення позивача, не надана оцінка направленим документам та відсутнє посилання на норми Закону, якими відповідач обґрунтовує своє рішення.
Оскільки суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийняте не у спосіб, визначений законом, відтак, воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 21.11.2017 № 330 в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктами 2, 3 та 4 частини 1 статті 5 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
З огляду на висновок суду щодо протиправності оскаржуваного рішення, а також те, що вказаним рішенням порушено право позивача на отримання податкового кредиту, вказана вимога також підлягає задоволенню.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, якими мотивовані його заперечення, і не довів правомірності свого рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у розмірі 1762, 00 грн.(платіжне доручення від 06.06.2018 № 4597).
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 1 762, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 27.02.2018 № 603374/НОМЕР_1.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ФОП ОСОБА_1 від 21.11.2017 № 330.
Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань (код ЄДРПОУ 39292197) на користь ФОП ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.