12 липня 2018 року м.Київ № 810/1315/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представників сторін:
від позивача - Неділько Л.М.,
від відповідачів - Кучинський О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 12-рс;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 87;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 40;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.18 № 81;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2018 № 82.
- поновити ОСОБА_1 на роботі (військовій службі) у званні старшини на посаді головного сержанта-командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно- технічної роти у військовій частині НОМЕР_1 ;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі (військовій службі) у званні старшини на посаді головного сержанта-командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти у військовій частині НОМЕР_1 ;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць 8901,41 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь грошового забезпечення в межах суми стягнення недоплати за лютий місяць 2018 року 1275,01 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 12-рс від 22.02.2018 його було звільнено у запас за підпунктом "е" через службову невідповідність.
Позивач зазначає, що підставою для прийняття вказаного наказу слугували три накази про результати службового розслідування.
Звільнення з вказаних підстав позивач вважає незаконним, зазначає, що всі три накази стосуються дисциплінарних стягнень, які у свою чергу є безпідставними та прийняті у короткий проміжок часу. При цьому, позивач звертає увагу суду, що за більше ніж 22 роки служби він не мав жодних зауважень щодо порушення дисципліни, у той час як за останній місяць, військовою частиною НОМЕР_1 зафіксовано було цілих три порушення, які і стали підставою для його звільнення.
В обґрунтування доводів щодо безпідставності цих наказів про результати службового розслідування, позивач вказує, що перше порушення військової дисципліни стосується встановлення факту відсутності його на службі 17.01.2018 без поважних причин. Проте, у акті службового розслідування від 21.02.2018 (із посиланням на пояснення командира ремонтно-технічної роти ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 ) вказується про те, що він запізнився на службу, а саме був відсутній на ранковому шикуванні о 08.00 год. та прибув на службу лише о 10.15 год.
Позивач стверджує, що зафіксовані у акті службового розслідування обставини не відповідають дійсності, оскільки 17.01.2018 він прибув на службу о 07.45 год. Та о 10.30 відлучився зі служби з поважної причини, про що повідомив командира ремонтно-технічної роти ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 .
Таким чином, позивач переконаний, що в цей день його безпідставно та неправомірно відсторонили від зброї та несення служби в добовому наряді.
Друге порушення ним військової дисципліни, на думку позивача, також стосується його відсутності на ранковому шикуванні 18.01.2018. Проте, позивач зазначає, що дана обставина є надуманою, оскільки 18.01.2018 він прибув до військової частини о 06.00 год. У свою чергу, о 07.30 він отримав наказ керівництва їхати в ВЧ НОМЕР_2 ремонтувати закріплений за ним автомобіль. Виконуючи цей наказ він перебував у ВЧ НОМЕР_2 до 17.00 год.
Таким чином, позивач стверджує, що відповідного порушення він не вчиняв.
Щодо третього порушення ним дисципліни, позивач вказує, що воно ґрунтується на матеріалах службового розслідування по факту призведення ним несправності службового автомобіля. Проте позивач категорично не погоджується з такими висновками, та стверджує, що відповідний автомобіль перебуває в експлуатації 31 рік та вказані в Акті службового розслідування несправності цього автомобіля є типовими для старих автомобілів. Разом з цим, позивач звертав увагу суду, що у пункті 5 Акту технічного стану даного автомобіля Комісією було відзначено, що причин дострокового зносу або пошкоджень не має.
Крім того, позивач акцентував увагу суду, що всі документи службового розслідування були складені без його відома, будь яких пояснень щодо обставин зафіксованих в матеріалах службового розслідування він також не надавав.
Позивач стверджує, що відповідачем не доведено його вини у вчиненні дисциплінарних правопорушень, оскільки службове розслідування проведено поверхнево, а висновок службового розслідування ґрунтується на фактах, які не мають доказового підтвердження.
Таким чином, позивач наголошував, що накази про результати службового розслідування та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, які у подальшому стали підставою для прийняття наказу про звільнення його зі служби через службову невідповідність є протиправними, а тому мають бути скасовані.
Разом з цим, позивач також зазначив, що відповідно до норм чинного законодавства, на його думку, звільненню через службову невідповідність повинно передувати повідомлення про неповну службову відповідність, з відповідним терміном для виправлення поведінки.
Крім того, позивач звертав увагу суду, що сам наказ про його звільнення з військової служби через службову невідповідність був прийнятий з умисним порушенням процедури притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Так, позивач стверджує, що відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України, за фактом виявлення правопорушення (без встановлення особи правопорушника) призначається службова перевірка, за результатами якої може бути призначене службове розслідування, яке у свою чергу, має бути завершене протягом місяця з дня його призначення.
Позивач акцентував увагу суду, що лише за наслідками цього розслідування та встановлення факту порушення військовослужбовцем військової дисципліни приймається рішення про накладення на винну у правопорушенні особу дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач наголошував, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту Збройних сил України звільненню через службову невідповідність повинно передувати повідомлення про неповну службову відповідність з наданням шестимісячного терміну для виправлення своєї поведінки.
З огляду на зазначене позивач стверджує, що він виконував свої службові обов'язки по утриманню майна у належному стані, а призначення службового розслідування, замість службової перевірки, оперативність та швидкість його проведення, неповідомлення про результати, абсурдність викладених звинувачень та висновків, а також інші обставини справи є, на думку позивача, підтвердженням умисних та протиправних дій спрямованих виключно на його швидке та безпідставне звільнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.
11.06.2018 відповідачем було надано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідно до змісту якого, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначає, що за результатом проведення відповідних службових розслідувань було встановлено та доведено вину позивача у невиконанні (неналежному виконанні) ним своїх службових обов'язків. У свою чергу, встановлення факту невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків відповідно до приписів Дисциплінарного статуту Збройних сил України є підставою для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, відповідач стверджує, що командиром військової частини НОМЕР_1 з урахуванням обставин вчинення винною особою правопорушення, ступінь вини та попередню поведінку порушника було фактично виконано свій обов'язок та притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності.
Відповідач також зауважив, що твердження позивача про поверхневе та упереджене проведення службового розслідування не підтверджуються доказами та обґрунтовані лише його суб'єктивними поглядами.
Так, відповідач стверджує, що відповідно до положень Дисциплінарного статуту Збройних сил України службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Крім цього, службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Звертав увагу суду, що службове розслідування не призначається у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг та якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
У свою чергу, відповідач зазначає, що відносно позивача було проведено два службових розслідування: перше - по факту відсутності його на військовій службі, друге - по факту несправності закріпленої за ним автомобільної техніки. При цьому, в обох випадках наявний факт невиконання службових обов'язків позивачем. З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що Військовою частиною не було допущено порушення вимог Порядку щодо призначення службового розслідування, оскільки ці службові розслідування призначалися для уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини позивача.
Разом з цим, відповідач також звертав увагу суду, що позивач не був ознайомлений з жодним із оскаржуваних наказів, оскільки самостійно відмовився від ознайомлення із цими документами.
Таким чином, відповідач вважає, що приймаючи оскаржувані рішення, він діяв у межах та у спосіб, встановлений законодавством.
У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 12-рс, від 22.02.18 № 87, від 22.02.18 № 40 в частині, що стосується саме його особи. Разом з цим, позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебував військовій службі у Збройних силах України з 27.05.1997 року.
28.05.2014 між Міністерством оборони України в особі Командира бригади в/ч НОМЕР_1 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 було укладено черговий контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України строком на 5 років.
З 26.11.2016 позивач маючи військове звання «старшина» займав посаду головного сержанта-командира відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 .
Як вбачається з матеріалів справи 17.01.2018 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ № 19 «Про призначення службового розслідування».
Зі змісту вказаного наказу вбачається, що 17.01.2018 під час ранкового шикування командиром ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність на військовій службі головного сержанта - командира ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 старшини військової служби за контрактом ОСОБА_1 .
Таким чином, з метою з'ясування причин та умов даного порушення військової дисципліни командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ ТВО заступника командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення капітану ОСОБА_3 провести службове розслідування по факту відсутності на службі без поважних причин військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_1 та надати матеріали розслідування 07.02.2018.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 56 від 06.02.2018 термін вказаного службового розслідування було продовжено до 26.02.2018.
21.02.2018 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було затверджено Акт службового розслідування по факту відсутності на службі без поважних причин головного сержанта - командира відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_1 .
Зі змісту вказаного Акта вбачається, що в ході проведення розслідування, на підставі наданих письмових пояснень та документів, встановлено, що 17 січня 2018 року о 08.00 год. під час ранкового шикування і перевірки підлеглого особового складу командир ремонтно-технічної роти майор ОСОБА_2 виявив відсутність у строю старшини ОСОБА_1 . Близько 08.10 майор ОСОБА_2 зателефонував підлеглому військовослужбовцю з метою з'ясування місця його знаходження та причини запізнення на військову службу, але на телефонні дзвінки старшина ОСОБА_1 не відповідав та на військовій службі з'явився о 10 год. 15 хв.
В Акті службового розслідування також вказується про те, що свої дії старшина ОСОБА_1 пояснювати відмовився.
З огляду на вказані обставини, офіцер відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку, що старшина ОСОБА_1 запізнився на військову службу через особисту недисциплінованість та безвідповідальність, тобто без поважних причин, чим порушив військову дисципліну та розпорядок дня, а саме: статті 11,12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та статтю 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
На підставі зазначеного, відповідальною особою було запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням статі 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
При цьому, як вбачається із вказаного Акта службового розслідування всі обставини по факту вчинення позивачем відповідного порушення були встановлені виключно на підставі пояснень майора ОСОБА_2 (які також наявні у матеріалах справи).
Разом із цим, судом встановлено, що інших доказів, на підтвердження вчинення позивачем цього порушення дисципліни, крім пояснень майора ОСОБА_2 та складеної ним же довідки про те, що ОСОБА_1 відмовився дати пояснення по факту відсутності на службі без поважних причин 17.01.2018 матеріали службового розслідування не містять, суду також інші докази відповідачем не надавались. У свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що інші докази (крім тих, що містяться в матеріалах службового розслідування) відсутні.
21.02.2018 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 81 «Про результати службового розслідування» відповідно до якого вирішено за порушення вимог пункту 2 статті 11, статті 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, пунктів 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ старшині ОСОБА_1 оголосити «ДОГАНУ».
Судом також встановлено, що 16.02.2017 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ № 80 «Про призначення службового розслідування» по факту незадовільного стану автомобільної техніки (а саме: несправність автомобільного базового шасі Урал - 4320 в/н НОМЕР_3 зі змонтованим обладнанням КС-2573-2 № 8802443), що призвело до не виконання плану тактико-стройового заняття з ремонтно-технічною ротою військової частини НОМЕР_1 .
21.02.2018 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було затверджено Акт службового розслідування, проведеного на виконання наказу № 80 від 16.02.2017.
Як вбачається зі змісту цього Акта метою проведення розслідування було встановлення обставин і передумов виникнення несправності АБШ УРАЛ-4320 в/н НОМЕР_3 .
У ході даного службового розслідування було встановлено, що 14.02.2018 під час проведення практичної частини тактико-стройового заняття з ремонтно-технічною ротою військової частини НОМЕР_1 біло виявлено несправність автомобільного базового шасі Урал - 4320 в/н НОМЕР_3 зі змонтованим у ньому обладнанням автокран КС-2573-2 № 8802443.
При прийомі в ремонт АБШ УРАЛ-4320 в/н НОМЕР_3 було встановлено, що несправності виникли с причини недоливу води з системи охолодження двигуна.
На підставі даних журналу реєстрації виходу та повернення машин управління військової частини НОМЕР_1 , перевіркою було встановлено, що останній раз експлуатація автомобільного базового шасі УРАЛ-4320 військовий номер НОМЕР_3 здійснювалась 27.11.2017 водієм машини - старшиною ОСОБА_1 . В Акті службового розслідування також зазначено, що факт використання машини також підтверджується шляховим листом № 8565 від 21.11.2017, записом в книзі обліку видачі ключів від замків запалювання автомобільної техніки управління військової частини НОМЕР_1 , записом в книзі інструктажу водіїв та старших машин військової частини НОМЕР_1 . Проте, запис, що свідчить про злив води з системи охолодження двигуна автомобільного базового шасі УРАЛ-4320 військовий номер НОМЕР_3 в книзі контролю за зливом води з автомобільної техніки військової частини НОМЕР_1 , відсутній.
В Акті вказується, що з даного приводу старшина ОСОБА_1 давати пояснення відмовився.
Таким чином, за результатом проведення даного службового розслідування було встановлено, що причинами та передумовами виходу з ладу АБШ УРАЛ-4320 військовий номер НОМЕР_3 стала недбалість та особиста безвідподальність старшини ОСОБА_1 до експлуатації військової техніки в осінньо-зимовий період, а саме не було належним чином виконані заходи при постановці техніки в парк після рейсу.
З огляду на встановлені службовим розслідуванням обставини заступник командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення дійшов висновку, що своїми діями старшина ОСОБА_1 , як водій, порушив вимоги статті 31 Настанови з автомобільної служби, яка зобов'язує його відповідати за збереження машини, її справність та готовність до використання вимоги статті 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яка зобов'язує його постійно утримувати в порядку та справності озброєння, техніку і майно відділення.
На підставі викладеного, заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення було запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності, з урахуванням статі 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ за порушення вимог статей 126 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2018 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було видано наказ № 82 «Про результати службового розслідування» відповідно до пункту 2 якого, вирішено за порушення вимог статті 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та порушення правил експлуатації, що призвело до виходу з ладу техніки старшину ОСОБА_1 розглунити на атестаційній комісії на предмет подальшого проходження служби.
Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2018 № 87, 22.02.2018 було проведено засідання атестаційної комісії військової частини НОМЕР_1 на якому розглядався, зокрема, головний сержант - командир відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 старшина ОСОБА_1 на предмет відповідності займаній посаді та подальшого проходження військової служби.
За результатами всебічного вивчення професійних та особистих якостей ОСОБА_1 , з урахуванням його попередньої поведінки, атестаційною комісією було запропоновано звільнити його з військової служби за службовою невідповідністю за порушення вимог статей 11, 12, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 12-рс від 22.02.2018 (параграф 2) було вирішено звільнити з військової служби у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність)6 старшину ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог пункту 1 частини 8 цієї ж статті цього самого закону.
Разом з цим, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 87 від 22.02.2018, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 12-рс від 22.02.2018, рапорту про сдачу справ та посади від 22.02.2018 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ № 40 наступного змісту: «Старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №12 - рс від “22” лютого 2018 року з військової служби у запас за пунктом "е", - (через службову невідповідність), частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу, та з урахуванням пункту 1 частини 8 цієї ж статті, з “22” лютого 2018 року припинити дію контракту про проходження військової служби. Вважати, що справи та посаду здав, і направити для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.
З “22” лютого 2018 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Щорічна основна відпустка за 2018 рік не надавалась. Грошова допомога на оздоровлення за 2018 рік не виплачувалась. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” виплатити грошову компенсацію за 4 (чотири) доби невикористаної щорічної відпустки за 2018 рік. Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2018 рік у сумі 5321 ( п'ять тисяч гриста двадцять одна) гривня 95 копійок. Матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 за 2018 рік не нараховувалась.
Позбавити виплати надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 %, виплати премії в розмірі 503% посадового окладу та грошової винагороди в розмірі 60% місячного грошового забезпечення за прослужений період - з “01” по “22” лютого 2018 року.
Вислуга років у Збройних Силах на “22” лютого 2018 року становить: календарна - 22 роки 02 місяці 24 дні, пільгова - 22 роки 07 місяців 10 днів.
Постійним або службовим житлом не забезпечувався.
За результатами вивчення морально-ділових якостей та з метою комплектування оперативного резерву першої черги зарахувати до оперативного резерву №1, з призначенням на посаду головного сержанта - командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , (ВОС-754975А/182). Адреса проживання: військова частина НОМЕР_1 , м.Васильків Київської області, контактний телефон: НОМЕР_4 .
Не погоджуючись із вказаним Наказом про звільнення, а також підставами цього звільнення, а саме притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 11, 12, 126 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Як встановлено судом, позивач перебував на військовій службі у Збройних силах України з 27.05.1997 року.
Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначено Законом України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII.
Приписами статті 2 цього Закону визначено, що правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.
Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод (стаття 11 Закону № 1934-XII).
У свою чергу, загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженому Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут ЗСУ).
Військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (пункт 9 розділу І Статату ЗСУ).
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (стаття 19 Статуту ЗСУ).
Водночас, приписи статті 11 Статуту ЗСУ визначають, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (стаття 12 Статуту ЗСУ).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту ЗСУ).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 12 Статуту ЗСУ).
Згідно с приписами статті 26 Статуту ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Положеннями статей 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, яка грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна досягається зокрема, шляхом, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів та зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
Положеннями статті 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
У свою чергу, приписами статті 45 цього статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно з приписами статей 84, 85 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
Так, відповідно до статей 47, 84 - 88 Дисциплінарного статуту ЗСУ Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військово зобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або допустили правопорушення, під час проходження ними зборів.
Пунктом 1 розділу І цього Порядку визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду.
Службове розслідування може також проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування) (пункт 1,3 розділу ІІІ Порядку).
Відповідно до вимог пункту 1 розділу IV Порядку особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Розділом V Порядку передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Командир (начальник), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає акт та матеріали службового розслідування.
За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту (пункти 1, 2, 3 розділу VІ Порядку).
Аналогічні правові норми закріплені і у Дисциплінарному статуті ЗСУ.
Так, положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з вимогами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
У свою чергу, приписами статті 51 цього статуту встановлено, що на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби) можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; е) пониження в посаді; є) пониження у військовому званні на один ступінь; ж) пониження у військовому званні на один ступінь з переведенням на нижчу посаду; з) позбавлення сержантського (старшинського) звання; и) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Зі змісту абзацу 2 статті 86 вбачається, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця (стаття 96 Дисциплінарного статуту).
Як було встановлено судом 17.01.2018 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ № 19 «Про призначення службового розслідування» по факту відсутності без поважних причин головного сержанта - командира відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_1 .
За результатом проведеного розслідування офіцер відділення морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 дійшов висновку, що старшина ОСОБА_1 запізнився на військову службу через особисту недисциплінованість та безвідповідальність, тобто без поважних причин, чим порушив військову дисципліну та розпорядок дня, а саме: статті 11, 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та статтю 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Вказані обставини стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення йому догани про що 21.02.2018 ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було видано відповідний наказ № 81 «Про результати службового розслідування».
Водночас, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що викладені в Акті службового розслідування обставини та висновки посадової особи є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності.
Так, зокрема, судом встановлено, що факт відсутності у строю старшини ОСОБА_1 під час ранкового шикування та разом з цим відсутності на службі 17.01.2018 з 08.10 по 10 год. 15 хв. посадовими особами відповідача не було зафіксовано належним чином (шляхом складення відповідного акта, доповідної записки або відображення в табелі обліку робочого часу та інше). У свою чергу, відповідні висновки про запізнення позивача на військову службу через особисту недисциплінованість та безвідповідальність (тобто без поважних причин) та про порушення останнім військової дисципліни, а також розпорядку дня ґрунтуються виключно на поясненнях командира ремонтно-технічної роти.
Суд зазначає, що оскільки встановлення факту відсутності працівника (військовослужбовця) на роботі без поважаних причин є порушенням трудової (військової) дисципліни, що у свою чергу є підставою для притягнення винної особи до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани або звільнення, з метою недопущення порушення законних прав та інтересів працівника (військовослужбовця), відповідний факт обов'язково повинен бути підтверджений належними доказами.
Разом з цим, суд звертає увагу, що обов'язковою умовою для притягнення працівника (військовослужбовця) є встановлення факту відсутності останнього на роботі (службі) без поважних на те причин.
Водночас, під час судового розгляду справи позивач пояснив, що 17.01.2018 він прибув на службу о 07 год. 45 хв. Разом з цим, він також повідомив свого безпосереднього керівника - командира ремонтно-технічної роти, що він має поважну причину відлучитись зі служби для того щоб допомогти дружині добратись до лікарні, оскільки остання внаслідок травмування опорно-рухового апарату не могла самостійно пересуватись. Позивач у ході судового розгляду справи звертав увагу суду, що про проведення службового розслідування йому не повідомлялося, а тому будь-яких пояснень по даному факту він не надавав та не міг надавати.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що дружина позивача перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 11.12.2017 по 18.12.2017 у зв'язку із травмуванням заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглоба, про що 17.01.2018 отримала виписку із медичної карти.
У свою чергу, представник відповідача під час судового розгляду справи вказаних доводів позивача не спростував, та жодних доказів на підтвердження факту відсутності без поважних причин головного сержанта - командира відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 старшини ОСОБА_1 суду не надав.
При цьому, суд звертає увагу, що у пункті 8 розділу ІІІ Порядку зазначено, що особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Разом з цим, приписами частини 4 статті 5 Дисциплінарного статуту встановлено, що діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності висновків викладених у Акті службового розслідування від 21.02.2018.
За наведених обставин та враховуючи, що саме висновки Акта службового розслідування від 21.08.2018 (які визнані судом необгрунтованими та безпідставними) стали підставою для прийняття ТВО командира військової частини НОМЕР_1 було наказу № 81 від 21.02.2018 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення йому догани, суд дійшов висновку, що вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, судом також встановлено, що 16.02.2017 командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ № 80 «Про призначення службового розслідування» по факту незадовільного стану автомобільної техніки (а саме: несправність автомобільного базового шасі Урал - 4320 в/н НОМЕР_3 зі змонтованим обладнанням КС-2573-2 № 8802443), що призвело до не виконання плану тактико-стройового заняття з ремонтно-технічною ротою військової частини НОМЕР_1 .
Отже, як вбачається зі змісту вказаного наказу, пояснень сторін та підтверджується матеріалами справи, що на момент призначення відповідного розслідування особу правопорушника встановлено не було.
З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що відповідно до положень розділу VІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, що з метою перевірки інформації про факт правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, а також якщо особу правопорушника не встановлено, але виявлено факт правопорушення, проводиться службова перевірка.
Під час службової перевірки встановлюються: особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни; обставини (час, місце, спосіб, наслідки тощо) правопорушення або порушення виконавської дисципліни; не виконані або неналежно виконані військовослужбовцем розпорядження, доручення, вказівки начальників, службові обов'язки.
У разі необхідності уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного правопорушення, за фактом якого проведено службову перевірку, та ступеня вини військовослужбовця за результатами службової перевірки може бути проведено службове розслідування.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстав для призначення службового розслідування не було.
Отже, висновки викладені в Акті службового розслідування про те, що причинами та передумовами виходу з ладу АБШ УРАЛ-4320 військовий номер НОМЕР_3 стала недбалість та особиста безвідподальність старшини ОСОБА_1 до експлуатації військової техніки в осінньо-зимовий період, а саме не було належним чином виконані заходи при постановці техніки в парк після рейсу не можуть бути належною підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки відповідачем було не дотримано законодавчо визначених вимог щодо процедури встановлення обставин по факту незадовільного стану автомобільної техніки (а саме: несправність автомобільного базового шасі Урал - 4320 в/н НОМЕР_3 зі змонтованим обладнанням КС-2573-2 № 8802443), що призвело до не виконання плану тактико-стройового заняття з ремонтно-технічною ротою військової частини НОМЕР_1 .
Оскільки службове розслідування було проведено із порушенням визначеної законодавством процедури, суд дійшов висновку, що підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та прийняття відповідного наказу № 82 «Про результати службового розслідування» від 21.02.2018 - були вітсутні.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що прийнятий 21.02.2018 наказ № 82 «Про результати службового розслідування» відповідно до пункту 2 якого, вирішено за порушення вимог статті 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та порушення правил експлуатації, що призвело до виходу з ладу техніки старшину ОСОБА_1 розглунити на атестаційній комісії на предмет подальшого проходження служби є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання щодо правомірності інших оскаржуваних позивачем наказів, суд зазначає про таке.
Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2018 № 87, 22.02.2018 було проведено засідання атестаційної комісії військової частини НОМЕР_1 на якому розглядався, зокрема, головний сержант - командир відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 старшина ОСОБА_1 на предмет відповідності займаній посаді та подальшого проходження військової служби.
За результатами всебічного вивчення професійних та особистих якостей ОСОБА_1 , з урахуванням його попередньої поведінки, атестаційною комісією було запропоновано звільнити його з військової служби за службовою невідповідністю за порушення вимог статей 11, 12, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 12-рс від 22.02.2018 (параграф 2) було вирішено звільнити з військової служби у запас за підпунктом «е» (через службову невідповідність) 6 старшину ОСОБА_1 , головного сержанта - командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно-технічної роти відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог пункту 1 частини 8 цієї ж статті цього самого закону.
Водночас, як було встановлено судом, підстави для вирішення питання на предмет відповідності займаній посаді та подальшого проходження військової служби старшиною ОСОБА_1 - були відсутні.
Разом з цим, суд також зауважує, що відповідно до приписів статей 5, 46 Дисциплінарного статуту з рішення зборів є рекомендаційними для командирів.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Проте, як встановлено судом під час розгляду справи відповідачем не було дотримано вказаних вимог законодавства.
Так, зокрема, командиром не було взято до уваги, що за період служби ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно. Належний рівень професіоналізму позивача підтверджується і наявними у справі документами, а також його тривалим досвідом служби у ЗСУ (понад 21 рік).
При цьому, судом встановлено, що за весь час перебування на службі у ЗСУ дисциплінарні стягнення у позивача були відсутні.
Разом з цим, будь-які інші документи, які б могли характеризувати позивача як некомпетентного спеціаліста комісія та командир не досліджували, а відповідачами під час судового розгляду справи суду не надано.
Суд також акцентує увагу, що вказана відповідачем мотивація щодо службової невідповідності позивача є лише суб'єктивною думкою посадових осіб, оскільки не містить жодного обґрунтування та підтвердження реальними фактами та доказами. При цьому, відповідні доводи мають оціночний характер та повністю спростовуються наявними у справі доказами.
Водночас, суд наголошує, оскільки оскаржувані рішення мають наслідком звільнення особи зі служби через службову невідповідність, такі рішення повинні бути мотивованими, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Проте з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, неможливо встановити, яким саме критеріям та з яких причин не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність
Крім того, суд враховує, що як вбачається з аналізу приписів статті 102 Дисциплінарного Статуту звільненню з військової служби повинно передувати попередження про неповну службову відповідність (яке застосовується одноразово і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право) та встановлення, що протягом шести місяців (після накладення цього стягнення) військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов'язку і стягнення не відіграло своєї ролі. При цьому, суд зауважує, що навіть при наявності всіх вказаних обставин командир має право прийняти рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду.
Отже, вказаною нормою та приписами статті 51 Дисциплінарного статуту визначені дисциплінарні стягнення, які надають можливость в той чи інший спосіб залишення особи на службі і вже як крайній захід - звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
У той же час, вивчені судом матеріали, характеризують позивача виключно з позитивного боку та свідчать про його достатній професійний рівень та досвід.
Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 87 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби за службовою невідповідністю та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 12-рс в частині звільнення ОСОБА_1 у запас за підпунктом "е" через службову невідповідність є необгрунтованими та такими, що прийняті за відсутності перебачених законодавством підстав, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.
Разом з цим, суд зазначає, що як було встановлено судом, наказ № 40 від 22.02.2018 прийнято на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 87 від 22.02.2018 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 12-рс від 22.02.2018, які у свою чергу, визнані судом протиправними. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку що цей наказ (№ 40 від 22.02.2018) в частині, що стосується ОСОБА_1 є також протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць 8901,41 грн., а також грошового забезпечення в межах суми стягнення недоплати за лютий місяць 2018 року 1275,01 грн., суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено зі служби у ЗСУ, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.
Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про доходи, виданої в/ч НОМЕР_1 06.06.2018 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 28.08.2018 становить 16248,80 грн.
При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за січень-лютий 2018 року складає 38 робочих днів.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 427,20 грн. (162248,80 грн./38).
Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 95 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 23.02.2018 по дату призначення Ленька на посаду головного сержанта-командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно- технічної роти у військовій частині НОМЕР_1 , а саме по 11.07.2018.
Отже, оскільки кількість днів вимушеного прогулу складає 95 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 40622, 00 грн. ((162248,80 грн./38) х 95).
Водночас, позивачем не було заявлено вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а лише недоплати за лютий місяць 2018 року 1275,01 грн.
У свою чергу, відповідно до вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Проте, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на зазначене, з метою забезпечення повного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2016 року по 11 липня 2018 року включно у розмірі 40622 грн. 00 коп.
Крім того, положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
За наведених обставин, та враховуючи, що розмір заробітної плати позивача за один місяць становить 8124,40 грн. суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаної вимоги позивача, яка підлягає задоволенню.
За змістом частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Всупереч викладеним положенням відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача у зв'язку з його невідповідностю займаній посаді, надано не було.
Разом з тим, під час судового розгляду справи судом встановлено, що прийняттю відповідачем протиправного наказу про звільнення позивача з посади через службову невідповідність передували накази про результати службового розслідування, законодавчих передумов для прийняття яких не існувало.
Суд зазначає, що діючи всупереч задекларованим у законодавстві принципам відкритості, прозорості та верховенства права, відповідач, своїми протиправними діями, що виразились у прийнятті необґрунтованих наказів, порушив засади правового порядку визначеному Основним законом держави, а також принцип верховенства права.
З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно пункту 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 у званні старшини на посаді головного сержанта-командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно- технічної роти у військовій частині НОМЕР_1 допустити до негайного виконання.
Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-247, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 12-рс в частині звільнення ОСОБА_1 у запас за підпунктом "е" через службову невідповідність.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 87 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби за службовою невідповідністю.
4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.02.18 № 40 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
5. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.18 № 81.
6. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2018 № 82.
7. Поновити у званні старшини на посаді головного сержанта-командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно- технічної роти у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
8. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення у званні старшини на посаді головного сержанта-командира відділення ремонтного відділення ремонтного взводу ремонтно- технічної роти у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
9. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 23 лютого 2018 року по 11 липня 2018 року включно у розмірі 40622 (сорок тисяч шістсот двадцять дві) грн. 00 коп.
10. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 8124 (вісім тисяч сто двадцять чотири) грн. 40 коп.
11. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 липня 2018 року