15 травня 2018 року м.Київ № 810/1656/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 18.01.2017.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач вважає, що при здійсненні нею підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування та одночасне перебування її на пенсії за віком, звільняє її від сплати єдиного внеску.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином, а також подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Також 14.05.2018 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує та вважає, що спірна вимога буда винесена відповідно до чинного законодавства.
Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Керуючись приписами даної статті суд, вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В01 № 319049.
Як вбачається з матеріалів справи позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується Свідоцтвом платника податку серії Б № 769672.
Відповідно до посвідчення серії В-І № 768080 від 28.02.1994 позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю і належить до потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії.
Також ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що призначена у відповідності до положень ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із зниженням пенсійного віку з врахуванням ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи” як особа, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю і відноситься до категорії 4, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААБ № 355306 від 15.04.2003.
Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС Київської області 18.01.2017 було винесено податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7859/1, відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вважаючи вказану податкову вимогу такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України № 2464 особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, ст. 4 Закону № 2464 виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058) визначене поняття “пенсія” - як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови її призначення за віком визначені ст. 26 зазначеного Закону.
Відповідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Абзацом 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсій, щомісячного грошового утримання, зокрема, й відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія, щомісячного довічного грошового утримання за її вибором.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788) визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі ст. 15 Закону № 1788 умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Разом з тим, абзацом 1 ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII (надалі - Закон № 796) визначено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Суд зазначає, що ст. 26 Закону № 1058 та ст. 12 Закону № 1788 для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком. Відповідно до ст. 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058.
Таким чином, особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України № 796-XII, є пенсіонерами за віком і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України № 1058.
Отже, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Так, зокрема, такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 15.04.2015 (справа № 21-25а14), від 20.05.2014 (справа №21-149а14) та від 24.03.2015 (справа №21-103а15).
Отже, з урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що положення п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464 в повному обсязі розповсюджуються на осіб, які набули права на пенсію за віком в порядку, передбаченому ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи”, що в свою чергу, свідчить про те, що позивач є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно приписів ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Враховуючи, що позивач на підставі п. 4 ст. 4 Закону № 2464 звільнений від сплати єдиного внеску, як пенсіонер за віком, суд дійшов висновку про відсутність підстав для формування відповідачем вимог, оскільки борг зі сплати єдиного внеску у позивача відсутній.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятої оскаржуваної податкової вимоги від 18.01.2017 № Ф-7859/1.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. (квитанція № 29 від 27.03.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ф" № 7859/1 від 18.01.2017 Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційни номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об"єднаної державної податкової інпекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39468482).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.