25 липня 2018 року м. Київ Справа № 810/3145/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у непроведенні позивачу перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату позивачу як інваліду війни щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, передбаченої частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: у розмірі 7719,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є інвалідом ІІ групи, а відтак відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня виплачена позивачу за 2018 рік у розмірі, передбаченому чинним законодавством, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Копії зазначеної ухвали направлено сторонам рекомендованими поштовими відправленнями.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (а.с. 14, 15).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни, що підтверджується копією дубліката посвідчення серії ААВ № 004933 (а.с. 6), виданого позивачу 27.01.2016 Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради.
Судом встановлено, що 11.04.2018 відповідачем здійснено позивачу виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3265,00 грн.
04.06.2018, не погоджуючись з розміром отриманої грошової допомоги, позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради з заявою про її перерахунок у відповідності до положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII та про виплату недоотриманої суми вказаної допомоги у розмірі 7719,00 грн.
Листом від 13.06.2018 № 6466 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради повідомило позивача про відсутність правових підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги до 5 травня виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком з посиланням на статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII, положеннями якої передбачено, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 14.03.2018 № 170, а саме: у сумі 3265,00 грн.
Вважаючи бездіяльність відповідача, що виявилась у відмові здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік у сумі 7719,00 грн, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).
Так, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ (в редакції, яка діяла до 31.12.2007) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI частину п'яту зазначеної статті було викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 22.05.2008 було відновлено дію частини п'ятої статті 13 Закону № 3551-ХІІ, відповідно до якої розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи становить вісім мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII, Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII.
Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 14.03.2018 № 170 (далі - постанова № 170), яка набрала законної сили 16.03.2018, у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснювалась інвалідам війни ІІ групи у розмірі 3265,00 грн.
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним Судом України неконституційними.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Визначаючись щодо способу подолання зазначеної правової колізії, суд виходив з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 03.10.1997 № 4-зп, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, в даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03.04.2018 в адміністративній справі № 336/7845/16-а, 05.06.2018 в адміністративній справі № 161/13021/17 та 08.05.2018 в адміністративній справі № 607/7918/17.
При вирішенні даного спору судом також взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "ОСОБА_2 проти України", в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що відповідач при виплаті вказаної вище грошової допомоги діяв правомірно, у спосіб та у відповідності до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову та, як наслідок, для встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення.
Оскільки позивач в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано, судові витрати компенсації відповідачу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.
Суддя Харченко С.В.