30 липня 2018 року (16 год. 28 хв.)Справа № 808/1768/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул. Олександрівська, буд. 11, ЄДРПОУ НОМЕР_1)
до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул.. Перемоги, буд. 14, ЄДРПОУ 41699983)
про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату №Ф-148 від 08.02.2018
У травні 2018 року ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просила визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску від 08.02.2018 №Ф-148 у сумі 13 807 грн.25 коп.
14.06. 2018 позивачем був поданий уточнений адміністративний позов, в якому позовні вимоги не змінювалися, а лише уточнювалися підстави з яких позов підлягає задоволенню.
18.06.2018 Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 18.07.2018.
18.07.2018 відкладалося судове засідання на 30.07.2018.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є пенсіонером за вислугою років та знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а відтак, у відповідності до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підпадає під категорію осіб, звільнених від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, зазначає, що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2014 року по справі № 08/606/14 , яка була залишена без змін судом апеляційної інстанції, позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі та скасована вимога Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про сплату недоїмки від 16.12.2013 р. № Ф-290-У на підставі того, що законодавець відносить до осіб, які можуть бути звільнені від сплати за себе єдиного внеску, всіх осіб, які отримують пенсію за віком, незалежно від того, чи призначена вона на загальних підставах, чи є пільговою та призначена із зниженням пенсійного віку. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та посилається на те, що положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стосовно позивача застосовуватись не можуть, адже їй призначено пенсію не за віком, а за вислугою років, в той час, як право на отримання пенсії за віком особа набуває лише при досягнення 60-річного віку. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість позовної заяви суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.8).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10.03.2009 року, що підтверджується свідоцтвом Серії В03 №118721, позивачем було обрано спрощену систему оподаткування другої групи.
Відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» складено вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 08.02.2018 №Ф-148 у сумі 13 807 грн.25 коп.
Як пояснив у судовому засіданні відповідач та вбачається з облікової картки позивача сума 13 807 грн.25 коп. яка зазначена у вимозі про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 08.02.2018 №Ф-148 була нарахована за період з 19.10.2015 по 31.01.2018 (як зазначено в вимозі). До 19.10.2015 у позивача відсутня заборгованість по єдиному внеску, що також можна встановити з облікової картки позивача.
Отримавши вказану вимогу, позивач подала до Відповідача заяву про скасування вимоги про сплату боргу . Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України від 28.03.2018 № 4440/к/99-9911-02-02-25 скарга позивача була залишена без задоволення, а вимога про сплату недоїмки залишена без змін.
Незгода Позивача з діями Відповідача щодо винесення вищенаведеної вимоги і її скасування було предметом судового розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно частини 8 статті 9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за приписами якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Види державних пенсій, які призначаються за Законом України "Про пенсійне забезпечення" визначені ст.2 цього Закону.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлені види державних пенсій, а саме за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до Розділ II Закону України "Про пенсійне забезпечення" чітко передбачено, що пенсія за віком призначається: чоловікам - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінкам - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років ( ст.12); пенсії за віком на пільгових умовах( призначається відповідно до ст. 13); особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії (призначається відповідно до ст. 14); пенсії громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи( призначається відповідно до ст. 15); пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських( призначається відповідно до ст. 16); пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства( призначається відповідно до ст. 17); пенсії за віком окремим категоріям громадян, а саме особи, хворі на гіпофізарний нанізм (ліліпути), і диспропорційні карлики мають право на пенсію за віком ( призначається відповідно до ст. 18).
Окремо в Розділ II Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, кому саме призначаються пенсія за вислугою років.
Відповідно до стаття 51 зазначеного Закону пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Перелік працівників, які мають право на пенсію за вислугу років зазначений у Статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналіз вище наведених норм, свідчить про те, що пенсія за віком та пенсія за вислугою років не є тотожними. Кожна із пенсій призначається різним категоріям громадян та мають різні умови для їх призначення.
Враховуючи те, що позивачу призначена пенсія за вислугою років, а ні за віком, тому суд робить висновок, що законодавець не відносить до осіб, які отримують пенсію за віком, до звільнених від сплати єдиного внеску, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позивач отримує пенсію за вислугою років, про що зазначено у пенсійному посвідченні, яке видане 23 квітня 2008 року.
Доказів, які б свідчили про укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, до суду не надавалися.
Таким чином, з огляду на положення ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд не погоджується з доводами позивача про те, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати на користь позивача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (70417, Запорізька область, Запорізький район, селище Сонячне, вул.. Олександрівська, буд. 11, ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 14, ЄДРПОУ 41699983) про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату №Ф-148 від 08.02.2018- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний тест рішення виготовлено 01.08.2018.
Суддя О.В.Конишева