19 липня 2018 року о/об 10 год. 58 хв.Справа № 808/3923/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Дєткові Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, код ЄДРПОУ 40302133)
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участі:
позивача - ОСОБА_1
(особа посвідчується паспортом серія НОМЕР_1 )
представника позивача - Пересипко Г.В.
(діє на підставі ордеру серія ЗП № 046155 від 15.03.2018 року)
представника відповідача - Ветушко М.Ю.
(діє на підставі довіреності № 01-09/01/0036 від 25.01.2018 року)
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати противоправним скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 27 лютого 2017 року.
- скасувати рішення департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 27 лютого 2017 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
- зобов'язати департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надіслати інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 18 грудня 2017 року позовну заяву було залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою суду від 30 січня 2018 року продовжено строк для усунення недоліків адміністративного позову до 22 лютого 2018 року.
15 лютого 2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
26 лютого 2018 року ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Татаринова Д.В. відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 22 березня 2018 року.
Ухвалою суду від 22 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 25 квітня 2018 року.
Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 25 квітня 2018 року зупинено провадження у справі до 26 червня 2018 року.
Ухвалою суду від 26 червня 2018 року продовжено зупинення провадження у справі до 19 липня 2018 року.
Ухвалою суду від 19 липня 2018 року поновлено провадження у справі.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач 12 січня 1996 року отримала ордер №49 на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_2 , та вселилась у вказану квартиру. Позивач у 2017 році вирішив зареєструватися у вищевказаній квартирі, та 25 січня 2017 року відповідачем було проведено реєстрацію. Проте на початку березня 2017 року позивач отримав від відповідача Повідомлення про скасування реєстрації місця проживання. Позивач не погоджується із такими діями відповідача та вказує, що ОСОБА_1 використала ордер за призначенням ще у 1996 році і вселилась у квартиру, а у 2017 році виконала вимоги «Правил реєстрації місця проживання» і надала ордер не для вселення в надане жиле приміщення, а виключно з метою підтвердження права на проживання у спірній квартирі. Позивач вважає, що в даному випадку дія ордеру не мала і не може мати ніяких обмежень у часі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали позов, просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№9213 від 20 березня 2018 року), у якому зазначено, що 25 січня 2017 року позивач звернувся до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з заявою про реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Документом, що підтверджує право на проживання в житлі позивачем було подано ордер від 12 січня 1996 року №49. Відповідач зазначає, що працівником Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради була здійснена реєстрація позивача на підставі поданих ним документів, проте, відповідач вважає, що працівник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради здійснив таку реєстрацію з порушеннями вимог чинного законодавства. А саме ордер дійсний протягом 30 днів, та оригінал ордеру не залишається у громадянина, а здається до відповідного підприємства, установи, організації, яка укладає з ним договір найму, який є підставою користування жилим приміщенням. Вказує, що при перевірці виявлено та встановлено, що ордер, поданий позивачем, є простроченим (недійсним), отже реєстрація місця проживання позивача була вчинена з порушенням вимог законодавства, томі підлягала скасуванню.
В судовому засіданні представник Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 19 липня 2018 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.
25 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою №281/3/04-20 про зняття з реєстрації місця проживання з АДРЕСА_4 , та 25 січня 2017 року ОСОБА_1 знято з реєстрації за вказаною адресою.
25 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради із заявою №190/3/04-16 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , - та 25 січня 2017 року позивача зареєстровано за вказаною адресою.
Судом встановлено, що разом із вищевказаними заявами позивачем до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради були також подані:
-паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 19 вересня 2007 року;
- квитанцію від 25 січня 2017 року №164 про сплату адміністративного збору у сумі 13,60 грн.;
- ордер на житлове приміщення від 12 січня 1996 року №49 Серія К за адресою: АДРЕСА_3 .
27 лютого 2017 року Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради прийнято рішення №6/3/04-33 «Про скасування зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Позивачу надіслано повідомлення про скасування реєстрації місця проживання від 27 лютого 2017 року.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до Виконавчого комітету Запорізької міської ради зі скаргою.
Запорізька міська рада надала відповідь №01/01-10/1075 від 25 липня 2017 року, в якій зазначено про відсутність в діях працівників департаменту реєстраційних послуг порушень вимог закону, а скасування реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , - відбулося відповідно до вимог чинного законодавства.
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями та рішенням Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради звернулась до суду із цим позовом.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статті 3 Закону України №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до статті 6 Закону України №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Статтею 11 Закону України №1382-IV визначено, що Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
У відповідності до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до пункту Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила №207) ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
За приписами пункту 3 Правил №207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до пункту 4 Правил №207 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до пункту 8 Правил №207 документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України “Про адміністративні послуги”.
Пунктом 18 Правил №207 встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Як було встановлено вище, та не заперечується відповідачем ОСОБА_1 звернулась до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради одночасно із заявою №281/3/04-20 про зняття з реєстрації місця проживання з АДРЕСА_4 , та 25 січня 2017 року ОСОБА_1 та із заявою №190/3/04-16 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , разом з якими було надано паспорт громадянина України, квитанцію від 25 січня 2017 року №164 про сплату адміністративного збору та ордер на житлове приміщення від 12 січня 1996 року №49 Серія К за адресою: АДРЕСА_3 .
Тобто, у відповідності до вказаних вимог Закону та Правил ОСОБА_1 надала відповідачу всі необхідні документи для реєстрації у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 .
При цьому у рішенні Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 27 лютого 2017 року №6/3/04-33 «Про скасування зняття з реєстрації місця проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », єдиною підставою для скасування зазначено про врахування пункт 69 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР", затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року №470, та відсутність позначки про продовження дії ордеру, встановлено, що ордер є недійсним.
Тобто на думку відповідача, згідно його відзиву на позовну заяву, ордер на житлове приміщення від 12 січня 1996 року №49 Серія К є недійсним внаслідок пропущення тридцятиденного строку для реєстрації та не може слугувати підставою для реєстрації місця проживання.
Такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки за приписами статті 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.
Статтею 59 Житлового кодексу України встановлені підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Відповідно до пункту 69 Постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила №470) на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток №7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.
Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.
Пункт 73 Правил №470 встановлює, що ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами, не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.
Таким чином дійсно, нормами чинного законодавства визначено, що ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів, однак враховуючи, що мета видачі ордеру є саме надання особі права на вселення у певне житлове приміщення, суд дійшов висновку, що і строки встановлені пунктом 69 Правил №470 стосуються виключно права особи скористатись ордером для вселення.
В подальшому такий ордер лише посвідчує право особи на проживання у наданому приміщенні
Встановлена ж пунктом 69 Правил №470 дійсність ордеру всього протягом 30 днів поширюється лише на строк вселення в надане житлове приміщення та закінчення цього строку жодним чином не впливає на можливість реєстрації місця проживання.
Правила № 470 регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського жилого фонду, призначених для постійного проживання.
Тобто, вимоги Правил № 470 не можуть бути застосовані відповідачем при здійснені реєстрації місця проживання позивача, оскільки порядок реєстрації встановлений Законом № 1382-IV та правилами № 207.
Судом встановлено, що ордер на житлове приміщення від 12 січня 1996 року №49 Серія К, виписаний на ім'я ОСОБА_1 є дійсним, в судовому порядку не оскаржено, доказів протилежного відповідачем не надано.
Факт проживання ОСОБА_1 з 1996 року за адресою: АДРЕСА_3 не заперечується відповідачем.
Відповідно до частини 1 статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що головним зобов'язанням держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно зі статтею 92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України. При цьому, частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
Відповідно до статті 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Враховуючи те, що, по-перше, перелік документів, необхідних для вчинення дії по реєстрації місця проживання особи є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, по-друге, позивачка надала усі передбачені чинним законодавством документи для здійснення реєстрації його місця проживання за вищевказаною адресою, по-третє, реєстрація місця проживання є фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для скасування зняття з реєстрації місця проживання та скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, всі обставини справи, а також і те, що судовим розглядом об'єктивно не було встановлено визначених законом підстав для скасування реєстрації місця проживання позивача, з огляду на те, що Конституція України гарантує, а Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає право кожного позивача на реєстрацію місця проживання за вказаною ним адресою, суд дійшов висновку, що вчинені відповідачем дії зі скасування зняття з реєстрації місця проживання та скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 є протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, код ЄДРПОУ 40302133) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовльнити.
Визнати противоправним скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 27 лютого 2017 року.
Скасувати рішення департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 6/3/04-33 від 27 лютого 2017 року про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
Зобов'язати департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради надіслати інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (69000, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, код ЄДРПОУ 40302133) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 1280 гривень 00 копійок.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі 24 липня 2018 року.
Суддя Д.В. Татаринов