19 липня 2018 року м. Житомир справа № 806/2358/18
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Бойко Т.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Летушева М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і компенсацію втрати частини доходів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.01.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення із списків військової частини, 30.01.2018 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась.
Вказує, що звертався до посадових осіб відповідача із заявою про проведення індексації грошового забезпечення, однак, станом на момент подання позовної заяви позивачу індексація грошового забезпечення не проводилась та виплачувалась.
Зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача у позивача також є право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з дня звільнення по день фактичної виплати індексації.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву вих. №3870 від 12.06.2018, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. (а.с. 19-20)
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.07.2017 о 10:00.
Позивачем в порядку ч.2 ст.261 КАС України подано до відділу документального забезпечення суду заперечення на відзив. (а.с.31-32)
В судове засідання призначене на 19.07.2017 о 10:00 прибули позивач та представник відповідача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. №3870 від 12.06.2018 (а.с. 19-20).
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді старшого офіцера відділення морально-психологічного забезпечення управлінні військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) №3 від 05.01.2018 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №30 від 31.01.2018 позивача з 31 січня 2018 року виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення (а.с.10).
Встановлено та не заперечується позивач звертався із заявою до відповідача щодо виплачених сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу включно, однак, на момент судового розгляду позивачу індексація грошового забезпечення не проводилась та виплачувалась.
Відповідно до відзиву на позовну заяву та наданих представником відповідача пояснень, відповідач на підтвердження правомірності не виплати індексації грошового забезпечення посилається на положення статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" згідно яких індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, що також підтверджується роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17.
За твердженнями відповідача, у межах наявного фінансового ресурсу, який був у 2016-2017 роках в Міністерстві оборони України, можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016 - 2017 роках не було. Згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України 08.08.2017 №78/0/66-17, механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю. (а.с. 14)
Вважаючи, що він має право на виплату сум індексації грошового забезпечення, на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з дня звільнення (виключення зі списків) по день фактичної виплати індексації, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність обставин, передбачених статтею 4 цього Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Суд не приймає до уваги доводів відповідача, викладених в оскаржуваній відмові в частині наявності роз'яснень в щодо не нарахування, не виплати індексації грошового забезпечення та зазначає наступне.
Військова частина НОМЕР_1 має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на роз'яснення Міністерства соціальної політики України 08.08.2017 №78/0/66-17 як на підставу для не проведення та не виплати індексації грошового забезпечення позивача.
Що стосується посилання представника відповідача на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, то суд зазначає наступне.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Враховуючи вищевикладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.01.2018, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу - 31 січня 2018 року.
Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та виплати компенсації втрати частини доходів суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У даному випадку мало місце виключення позивача зі списку особового складу без проведення остаточного розрахунку, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення.
При розгляді даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, а тому для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Як встановлено судом, при звільненні з військової служби позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення.
Для проведення розрахунків належної до стягнення суми суд має встановити розмір недоплаченої суми та визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника. Водночас, у матеріалах справи відсутні розрахунки суми недоплаченої індексації грошового забезпечення.
Нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому після набрання даним рішенням законної сили та його виконання відповідачем, позивач не позбавлений права звернутись з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення ч.2 ст. 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявними у матеріалах справи доказами спростовано правомірність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і компенсацію втрати частини доходів - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 31 січня 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу - 31 січня 2018 року.
У решті заявлених вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складене: 01 серпня 2018 року.
Головуючий суддя О.Г. Попова