23 липня 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва Васильєва М.А.,
за участю:
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп.,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що керував транспортним засобом «Вольво» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Пухівській, 2 в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з прийнятою постановою неможливо погодитись, оскільки вона не відповідає вимогам закону, порушено норми процесуального права, а тому є такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає про те, що під час його зупинки працівниками поліції він їхав з роботи, де працював зі зварювальним апаратом у зв'язку з чим і виникло почервоніння шкіри обличчя.
Крім того, ОСОБА_1 вказує, що в протоколі зазначено однією з ознак наркотичного сп'яніння - зіниці очей не реагують на світло, проте, час складання протоколу - 10 год. 17 хв., тобто в світлий час доби, а тому не зрозуміло, яким чином працівники поліції перевіряли реакцію зіниць очей на світло в світлий час доби.
Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що під час зупинки працівники поліції запитали в нього, чи він вживав щось, на що він відповів, що нічого не вживав, а працівники поліції запропонували йому відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки він поспішав. Тобто апелянт наголошує на тому, що працівники поліції скористались його правовою необізнаністю та склали на нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 приймав участь в судових засіданнях, проте, в подальшому повідомлявся в установленому законом порядку, однак до суду не з'явився, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення апеляційного розгляду до суду від нього не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, надані під час апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції, який надійшов на запит апеляційного суду з Управління патрульної поліції в м. Києві, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом першої інстанції, є обґрунтованим та підтверджуються наявними у справі та дослідженими судом першої інстанції доказами в їх сукупності.
Так, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що був зупинений працівниками поліції, які в подальшому висловились про те, що він перебуває в стані наркотичного сп'яніння, оскільки в нього були червоні очі. Працівники поліції запропонували йому проїхати до медичного закладу для визначення стану сп'яніння. В подальшому працівники поліції повідомили йому, що він може відмовитись від проходження огляду, але потрібно знайти людину, щоб сіла за кермо його (ОСОБА_1.) автомобіля. Як пояснив ОСОБА_1, працівники поліції запропонували йому два варіанти: експертизу і відмовитись від проходження огляду. Він відмовився, оскільки поспішав. Чи було таке зафіксовано на відео - йому невідомо.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду встановлено наступне.
Як вбачається з протоколу серії БД № 092556 від 23 грудня 2017 року, який складений на ОСОБА_1 про те, що 23 грудня 2017 року о 10 год. 10 хв. в м. Києві водій керував автомобілем НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння (почервоніння шкіряного покриву обличчя, звужені зіниці очей, які не реагують на світло), від огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку у лікаря нарколога водій відмовився в присутності свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, зо що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, ОСОБА_1 в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності пояснив, що відмовився від проходження експертизи у зв'язку з поганим самопочуттям, але в графі підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - розписався, та отримав тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_3 (ас. 1).
З письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що водій ОСОБА_1 в їх присутності відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога та за допомогою приладу «ДРАГЕР» для визначення стану сп'яніння, про що свідки засвідчили власними підписами (ас. 3).
За клопотанням ОСОБА_1 до апеляційного суду викликались свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також працівники поліції, з одночасним наданням відеозапису з нагрудного відео-реєстратора інспектора патрульної поліції.
До апеляційного суду свідки, як і інспектори Управління патрульної поліції м. Києва на неодноразові виклики до суду не з'явились, однак надійшли пояснення від свідка ОСОБА_3, а також надійшов відеозапис з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції.
З письмових пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що він перебуває у відрядженні за межами м. Києва, а тому взяти участь в судовому засіданні не виявляється можливим. По даній справі був свідком відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, освідування на стан сп'яніння, більше добавити та повідомити суду нічого (ас. 24).
З переглянутого відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції, вбачається, що інспектором патрульної поліції в присутності двох свідків запропоновано водію ОСОБА_1 пройти медичний огляду у лікаря нарколога, у зв'язку з підозрою, що водій перебуває у стані наркотичного сп'яніння, на що водій відмовляється, та будь-яких пояснень більше не надає.
Оцінюючи та аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції доходить наступного висновку.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735, передбачені порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у працівників поліції виникли об'єктивні сумніви щодо перебування ОСОБА_1 в певному стані, а саме в стані наркотичного сп'яніння, про що і вказано було працівниками поліції із зазначенням певних ознак.
Окрім того, під час апеляційного розгляду, після перегляду відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у лікаря нарколога, а тому доводи, які викладені в апеляційній скарзі щодо того, що працівники поліції запропонували йому відмовитись від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки він поспішав, є необґрунтованими, та спростовуються наявними у справі доказами.
Також, доводи ОСОБА_1 про те, що під час його зупинки працівниками поліції він їхав з роботи, де працював зі зварювальним апаратом, у зв'язку з чим і виникло почервоніння шкіри обличчя, є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не підтверджено факт того, що він напередодні події працював із зварювальним апаратом.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що працівниками поліції дотримані вимоги закону при виявленні ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 та подальшої відмови останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному заклад, та при оформленні протоколу про адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є вмотивованим та ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з таким висновком погоджується й суд апеляційної інстанції.
Зважаючи на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, доводи ОСОБА_1 про те, що місцевий суд порушив норми процесуального права, а постанова не відповідає вимогам закону та є такою, що підлягає скасуванню, є безпідставними.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності підтверджується наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови місцевого суду, яка є законною, вмотивовано, такою, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352 грн. 40 коп. - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва