Справа № 11-cc/796/3670/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
26 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, -
Цією ухвалоюзадоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 та продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 серпня 2018 року включно, із визначенням застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 528 600 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді змінити, продовжити строк тримання під вартою підозрюваному до 23.08.2018 року включно та визначити розмір застави у межах від 20 до 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що слідчим суддею при визначені розміру застави допущено порушення вимог ст. 182 КПК України через відсутність вказівок в ухвалі про виключність випадку та резонансність даної справи.
Також апелянт зазначає про те, що пред'явлена підозра є надуманою, безпідставною та грунтується на припущеннях слідчого та прокурора, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні. Додає, що фактичне незаконне заволодіння транспортним засобом відбулося без будь якої шкоди здоров'ю потерпілій, транспортний засіб на теперішній час повернутий потерпілій фактично без пошкоджень.
Стверджує, що слідчим суддею не взято до уваги майновий стан підозрюваного, відсутність будь-якого рухомого та нерухомого майна, банківських рахунків, те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні.
У підсумку автор апеляційної скарги зазначає про те, що слідчим суддею визначено підозрюваному непомірний розмір застави, без урахування його скрутного матеріального становища. Додає, що підозрюваному ОСОБА_11 застосовано заставу у розмірі 140 000 грн., з урахуванням ідентичних характеризуючи даних про особу підозрюваних.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження № 22017000000000054, відомості про яке 09.02.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 189, ч. 2 ст. 359, ч. 3 ст. 365 КК України та за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 289 КК України.
01.05.2018 о 17 год. 12 хв. ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
02.05.2018 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
03.05.2018 Шевченківським районним судом м. Києва до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29.06.2018.
Постановою першого заступника Генерального прокурора України від 22.06.2018 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до чотирьох місяців, тобто до 02.09.2018 року.
Старший слідчий в ОВС 2 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування СБУ ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 , звернулася до Шевченківського районного суду м. Києваз клопотанням про продовження щодо ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 26 червня 2018 року задоволено та продовжено щодо ОСОБА_8 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 серпня 2018 року включно, із визначенням застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 528 600 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, а саме передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у оперативних зведеннях № 120 за 30.04.2018, витягу з НАІС ДДАІ від 30.04.2018, допиті свідка ОСОБА_13 від 02.05.2018, протоколі огляду місця події від 01.05.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 01.05.2018, протоколі огляду місця події від 01.05.2018, протоколі слідчого експерименту від 01.05.2018, протоколі обшуку гаражного приміщення без номеру та інших позначень, зовні відштукатурений цементним розчином, ворота червоно-коричневого кольору, з двома створками, що розташований у другому ряду гаражного кооперативу у с. Щасливе Бориспільського району Київської області, останній наприкінці ряду (воротами розвернутий до гаражного кооперативу, а задньою стінкою - до житлового комплексу «7'я», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ) від 02.05.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 17.06.2018, протоколі обшуку транспортного засобу марки «Land Rover Range Rover Evoque», д.н.з. НОМЕР_1 від 02.05.2018, протоколі допиту потерпілої ОСОБА_16 від 01-02.05.2018, протоколі обшуку квартири АДРЕСА_3 від 01.05.2018, протоколі допиту свідка ОСОБА_17 від 01.05.2018, протоколі обшуку автомобіля «ВАЗ» від 02.05.2018, протоколі огляду місця події від 02.05.2018, протоколі обшуку автомобіля «Тойота Королла» від 02.05.2018, постанові про визнання речей речовими доказами від 02.05.2018, протоколі слідчого експерименту від 07.05.2018, протоколі огляду місця події - квартири АДРЕСА_4 , від 07.05.2018, постанові про визнання речей речовими доказами від 07.05.2018.
Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім того, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований та раніше не судимий, не спростовують висновок слідчого судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і посилання захисника на відсутність у справі цивільного позову та те, що фактичне незаконне заволодіння транспортним засобом відбулося без будь якої шкоди здоров'ю потерпілій та те, що транспортний засіб на теперішній час повернутий потерпілій фактично без пошкоджень, оскільки дані обставини не є предметом апеляційного розгляду у даному судовому засіданні, як і посилання сторони захисту на те, що іншому підозрюваному ОСОБА_11 застосовано заставу у розмірі 140 000 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 528 600 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот) гривень,виходячи з наступного.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя врахувавши обставини кримінального провадження, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, прийшов до висновку про те, що визначена судом застава, забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та буде належною гарантією того, що у разі її сплати, процесуальна поведінка підозрюваного буде належною, через побоювання втрати застави, з чим погоджується і колегія суддів.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_18 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Посилання адвоката на те, що слідчим суддею при визначені розміру застави не враховано скрутний майновий стан підозрюваного, відсутність рухомого та нерухомого майна та відсутність банківських рахунків, не можуть бути підставою для скасування ухвали, оскільки ці обставини були предметом дослідження слідчого судді та з їх урахуванням, слідчий суддя дійшов висновку, що застава саме у цьому розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисника на те, що висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, на переконання колегії суддів, є непереконливими.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодексу України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділення 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_9 , та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 серпня 2018 року включно, із визначенням застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 528 600 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4