Справа № 11-cc/796/3514/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 , погоджене начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури генеральної прокуратури України ОСОБА_11 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 41 день, тобто до 13 год. 30 хв. 02 серпня 2018 року, із визначенням застави у межах 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 2 643 000 (два мільйони шістсот сорок три тисячі) гривень, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодністровськ Сокирянського району Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про відсутність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення та вказує, що матеріали не містять обгрунтування того, яким чином ОСОБА_9 здійснював організацію заволодіння чужим майном, керував підготовкою чи вчинення злочину, забезпечував фінансування чи організовував приховування злочинної діяльності організованої групи. Додає про відсутність доказів відношення підозрюваного до вчинення інкримінованих дій.
Також захисник зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний не переховується. Додає, що органом досудового розслідування не надано доказів наявності стійких ділових та партнерських стосунків підозрюваного з представниками бізнес-структур і того, що вони можуть вплинути на орган досудового розслідування, як і не надано доказу розміру прибутків підозрюваного.
Крім того, апелянт вказує про відсутність приводів стверджувати про те, що у членів сімї підозрюваного наявна можливість сплатити заставу, оскільки ринкова вартість належного сім'ї підозрюваного майна є недостатньою для її сплати.
У підсумку автор апеляційної скарги зазначає про те, що слідчим суддею не враховано наявність у ОСОБА_9 постійного місця проживання та незадовільний стан здоров'я підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 22013000000000287, відомості про яке 25.11.2013 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 та ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом заволодіння службовими особами Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України, ДП «Державна інвестиційна компанія» за попередньою змовою із службовими особами ТОВ «ТД «Борисфен», ТОВ «Боржава резорт» грошовими коштами у загальній сумі 259, 2 млн. гривень.
21.06.2018 о 13 год. 30 хв. ОСОБА_9 затримано в порядку п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України.
21.06.2018 о 15 год. 55 хв. ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Старший детектив Національного бюро Першого відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 , за погодженням із начальником шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури генеральної прокуратури України ОСОБА_11 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року задоволено та застосовано щодоОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 41 день, тобто до 13 год. 30 хв. 02 серпня 2018 року, із визначенням застави у межах 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 2 643 000 (два мільйони шістсот сорок три тисячі) гривень.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, а саме передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні детектива.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_9 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у копіях договорів позики від 25.12.2012, 04.10.2013 та 29.01.2014 між ТОВ «ТД «Борисфен» та ДП «ДІК», копіях договорів застави майнових прав від 25.12.2012 та 04.10.2013 між ТОВ «ТД «Борисфен» та ДП «ДІК», копії договору застави майнових прав від 29.01.2012 між ТОВ «ТД «Борисфен» та ДП «ДІК», копіях договорів поставки між ТОВ «ТД «Борисфен» та ТОВ «Квік-сервіс» і ТОВ «БК «Прикарпаття» від 25.12.2012, 10.06.2013 та 13.01.2014, показаннях свідка ОСОБА_12 , показаннях свідка ОСОБА_13 , показаннях ОСОБА_14 , показаннях ОСОБА_15 , показаннях свідка ОСОБА_16 , показаннях свідка ОСОБА_17 , показаннях свідка ОСОБА_18 , показаннях свідка ОСОБА_19 , показаннях свідка ОСОБА_20 , показаннях свідка ОСОБА_21 , показаннях свідка ОСОБА_22 , показаннях свідка ОСОБА_23 , показаннях свідка ОСОБА_24 , показаннях свідка ОСОБА_25 , відомостях, отриманих під час тимчасового доступу до речей і документів в Київській філії АТ «Місто банк», відомостях, отриманих під час тимчасового доступу до речей і документів в ПАТ «Український банк реконструкцій та розвитку», показаннях свідка ОСОБА_26 , показаннях свідка ОСОБА_27 .
Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.
Посилання захисника на те, що матеріали не містять обгрунтування того, яким чином ОСОБА_9 здійснював організацію заволодіння чужим майном, керував підготовкою чи вчинення злочину, забезпечував фінансування чи організовував приховування злочинної діяльності організованої групи, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи апеляційної скарги з приводу відсутності доказів відношення підозрюваного до вчинення інкримінованих дій.
Крім того, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 .
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність детективом та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання детектива, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_9 на свободу.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_9 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Що стосується тверджень захисника про наявність у підозрюваного постійного місця проживання, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи захисника стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_9 заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для скасування застосованого запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, а запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Посилання апелянта на відсутність доказів стійких ділових та партнерських стосунків підозрюваного з представниками бізнес-структур і їх впливу на орган досудового розслідування, були враховані слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення відповідно до положень ст. 178 КПК України, тому не свідчать про помилковість прийнятого судового рішення.
Крім того, твердження апелянта про те, що органом досудового розслідування не надано доказу розміру прибутків підозрюваного, те, що у членів сім'ї підозрюваного відсутня можливість сплати застави через недостатню ринкову вартістю майна, не ґрунтується на вимогах закону, оскільки розмір застави не має визначатись з огляду на ринкову вартість майна, яке перебуває у власності інших осіб, зокрема тих, які перебувають у родинних стосунках з підозрюваним.
Крім того, визначений слідчим суддею розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_9 та таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисника на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, на переконання колегії суддів, є непереконливими.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального кодексу України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро Першого відділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 та застосовано щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 41 день, тобто до 13 год. 30 хв. 02 серпня 2018 року, із визначенням застави у межах 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 2 643 000 (два мільйони шістсот сорок три тисячі) гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4