АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 756/730/18 Головуючий в І інстанції: Диба О.В.
апеляційне провадження № 22-ц/796/6265/2018 Доповідач Заришняк Г.М.
25 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Ткаченко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину.
В обґрунтування позову зазначала, що дитина сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, є студенткою першого курсу денного відділення факультету сходознавства Київського національного лінгвістичного університету, стипендії не отримує. Позивачкою, до досягнення дитиною повноліття, було сплачено за її навчання 28 528 грн., тому вважає, що такі витрати є додатковими і відповідач повинен сплатити на її користь їх половину, чого в добровільному порядку не робить. Посилаючись на викладене та з урахуванням збільшених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 у розмірі 14 264 грн., що становлять 50% витрат позивачки на навчання спільної дитини сторін, а також стягнути витрати на правову допомогу адвоката.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 218 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, діюча в інтересах позивачки ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.
Відповідно до п.8 ч.1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 26 листопада 1999 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який 15 грудня 2003 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 (а.с.14).
Від вказаного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилася донька - ОСОБА_4.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.03.2002року з відповідача на користь позивачки на утримання доньки було стягнуто аліменти у вигляді 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 15 березня 2002 року і до її повноліття.
Судом також встановлено, що донька сторін - ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю, позивачкою ОСОБА_2, та знаходиться на її утриманні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку правила статті 185 СК України щодо обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, не застосовуються; оплата вартості навчання неповнолітньої дитини навчальному закладі не відноситься до таких витрат, тому правові підстави для їх стягнення з відповідача відсутні. При цьому суд вважав, що спірні правовідносини регулюються нормами статті 199 СК України, якою передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Навчання дитини у вищому навчальному закладі не зумовлене розвитком особливих її здібностей чи іншими обставинами, визначеними ст. 185 СК України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що відповідно до ст. 185 СК України до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Додаткові витрати на утримання дитини мають бути викликані особливими обставинами. У зв'язку із особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, тяжка хвороба, каліцтво дитини, тощо) потрібні значні додаткові витрати, тому розмір додаткових витрат, що стягується, повинен визначатися залежно від дійсно понесених або передбачуваних витрат.
Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів. Чинним законодавством не передбачена можливість повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-1489цс17 від 13 вересня 2017 року, і яка в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати,
тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
З матеріалів справи слідує, що 11 серпня 2017 року між позивачкою ОСОБА_2 та Київським національним лінгвістичним університетом було укладено договір №64127-0104 про надання освітніх послуг, за умовами якого Університет взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивача надати освітні послуги з підготовки фахівця за першим (бакалаврським) рівнем навчання ОСОБА_4, яка на момент оплати навчання була неповнолітньою.
Згідно довідки Київського національного лінгвістичного університету від 03 жовтня 2017 року №0272/17 ОСОБА_4 є студенткою першого курсу денного відділення факультету сходознавства Київського національного лінгвістичного університету. Навчається на контрактній основі, академічну стипендію не отримує. Період навчання: 01 вересня 2017 року - 30 червня 2021 року.
На підставі квитанції № 0.0.836007291.1 від 25.08.2017 року позивачка в рамках укладеного з навчальним закладом договору сплатила 14 264 грн. за навчання дитини на першому курсі (перший семестр), а згідно квитанції № 0.0.953149719.1 від 31.01.2018 року позивачка сплатила 14264 грн. за навчання дитини на першому курсі (другий семестр). Тобто, позивачкою за перший курс навчання доньки було всього сплачено 28 528 грн.
Отже, позивачкою понесені додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки, розмір яких за період до повноліття дитини ( до 21 березня 2018 року) складає оплату вартості навчання дитини: за перший семестр в сумі 14264 грн. та частково - за три місяці навчання за другий семестр - 8558 грн.40 коп. (14264 : 5х3=8558,40), які підтверджені документально та у відповідності до вимог ст. 185 СК України повинні бути понесені й відповідачем незалежно від сплати ним аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Враховуючи викладене, висновок суду про те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми ст. 185 СК України, а застосовуються норми ст. 199 СК України є хибним, оскільки витрати на навчання було здійснено до повноліття дитини сторін, такі витрати носять характер саме додаткових витрат, пов'язаних із розвитком особливих здібностей дитини, яка на час виникнення спірних правовідносин була неповнолітньою.
Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2, з урахуванням збільшених позовних вимог, просила стягнути з відповідача додаткові витрати в розмірі 14264 грн., що становлять 50% витрат, понесених нею на навчання доньки за весь навчальний рік.
Зі справи вбачається, розмір понесених позивачкою додаткових витрат на утримання неповнолітньої доньки до повноліття дитини складає оплату вартості навчання дитини: за перший семестр в сумі 14264 грн. та частково - за три місяці навчання за другий семестр - 8558 грн.40 коп.
Разом з тим, визначаючи розмір додаткових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, крім дочки ОСОБА_5, має ще двох дітей, які також перебувають на його утриманні, а саме: дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який також навчається, й відповідач зобов'язаний їх утримувати.
Згіднодовідки за №1441 від 24 квітня 2018 року, виданої за місцем роботи відповідача ДП «Фірма Альтфатер Київ», ОСОБА_3 за період з вересня 2017 року по березень 2018 року сплачені аліменти на утримання доньки сторін ОСОБА_4 в розмірі 24 760 грн. 62 коп. та на утримання меншої доньки, ОСОБА_6, в розмірі 17 549 грн. 29 коп. (а.с.113)
Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивачкою в березні 2018 року пред'явлений позов до ОСОБА_3 в порядку ст. 199 СК України про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на навчання повнолітньої доньки в розмірі 1/5 частини від усіх доходів, починаючи з дня пред'явлення позову до суду -26.03.2018 р. (а.с.108).
Виходячи з наведеного, а також враховуючи матеріальне та сімейне становище сторін, значний розмір сплачених позивачці аліментів на утримання неповнолітньої дитини за вказаний період, наявність на утриманні відповідача ще двох дітей, та інші приведені обставини, що мають істотне значення для даної справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що матеріальне становище відповідача не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, понесених за період до досягнення дитиною повноліття,а тому вони мають бути компенсовані позивачці частково лише в розмірі 7 132 грн.
З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2, стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на неповнолітню доньку ОСОБА_4 в розмірі 7 132 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що витрати по оплаті навчання за весь навчальний рік були понесені позивачкою, коли донька сторін була ще неповнолітньою, є необґрунтованими й виходять за межі позовних вимог, оскільки правовідносини щодо утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, врегульовані ст.199 СК України, ОСОБА_2 в позовній заяві просить про стягнення понесених додаткових витрат на неповнолітню дитину у відповідності зі ст. 185 СК України, тобто з інших підстав.
Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що додаткові витрати позивачки, пов'язані з оплатою навчання дитини сторін, не викликані особливими обставинами.
Як видно з матеріалів справи, донька сторін навчається на факультеті сходознавства Київського національного лінгвістичного університету, вивчає східні мови та літературу (переклад включно) за освітньою програмою корейська мова і література та переклад, західноєвропейська мова, що свідчить про особливі та неординарні здібності дитини до вивчення іноземних мов. Для подальшого розвитку вказаних здібностей доньки позивачкою понесені значні додаткові витрати на її навчання у вищому навчальному закладі, які відповідач повинен відшкодувати у зазначеному розмірі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючої в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити частково.
РРішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, понесені додаткові витрати на дитину ОСОБА_4 в розмірі 7 132 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний зміст постанови складено 27 липня 2018 р.
Головуючий:
Судді: