Справа № 11-cc/796/3690/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
24 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
підозрюваного ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та продовжено строк тримання під вартою до 29 липня 2018 року включно, в межах строку досудового розслідування, щодо
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ст. 340, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_10 строку тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянти вказують на те, що слідчі дії, які, на думку сторони обвинувачення, необхідно виконати у справі, виконані до моменту постановлення оскаржуваного судового рішення. Додають про необґрунтованість у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення та відсутність доказів причетності ОСОБА_11 до організації викрадення, побиття потерпілих та скоєння умисного вбивства ОСОБА_12 та інших злочинів, про які йдеться у підозрі.
Також захисники вказують, що надані до клопотання матеріали не містять фактичних даних про те, де, коли та за яких обставин саме ОСОБА_13 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Крім того, сторона захисту зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні будь-яких ризиків, передбачених ст.177 КПК України та додає, що жодного виклику-повідомлення про необхідність з'явитися до прокуратури за місцем постійного проживання ОСОБА_14 не надходило.
Захисники стверджують, що без дозволу суду, за місцем постійного проживання підозрюваного, було незаконно затримано останнього, повідомлено про підозру, доставлено до суду та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У підсумку апелянти зазначають, що ОСОБА_13 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, добру репутацію, на його утриманні знаходиться мати похилого віку, донька та дружина, ОСОБА_13 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працював, позитивно характеризується, має незадовільний стан здоров'я.
Автори апеляційної скарги просять поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Вказують, що повний текст ухвали отримано апелянтами 03.07.2018 року. Апеляційна скарга подана до суду 05.07.2018 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу захисників і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисників, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Клопотання захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, оскільки, на переконання колегії суддів, цей строк пропущений з поважних причин.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 12014110100000089, відомості про яке 22.01.2014 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ст. 340, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, за фактами участі у злочинній організації створеній з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів та викрадення в ніч з 20 на 21 січня 2014 з приміщення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва, розташованої по вул. Шовковичній, 39/1 в м. Києві, учасників акцій протесту «Євромайдану» ОСОБА_15 і ОСОБА_12 , їх катування, а також умисного вбивства останнього.
26.04.2018 у ході розслідування кримінального провадження винесено повідомлення про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ст. 340, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2017 ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою заступника Генерального прокурора України від 21.09.2017 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, а саме до 29.01.2018.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.09.2017 ОСОБА_16 продовжено строк тримання під вартою до 19.11.2017 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2017 ОСОБА_16 продовжено строк тримання під вартою до 12.01.2018 включно.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.01.2018 ОСОБА_16 продовжено строк тримання під вартою до 11.03.2018 включно.
Постановою заступника Генерального прокурора України від 03.01.2018 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 10 місяців, а саме до 29.05.2018.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2018 ОСОБА_16 продовжено строк тримання під вартою до 04.05.2018 включно.
Постановою заступника Генерального прокурора України від 25.04.2018 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 12 місяців, а саме до 29.07.2018.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.05.2018 ОСОБА_16 продовжено строк тримання під вартою до 01.07.2018.
Прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_14 строку тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року задоволено та продовжено строк тримання під вартою до 29 липня 2018 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27, ст. 340, ч. 3 ст. 27, п.п. 3, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_14 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_14 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Твердження апелянта про відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_17 інкримінованих кримінальних правопорушеннях, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у заяві ОСОБА_18 про викрадення ОСОБА_12 від 22.01.2014, заяві ОСОБА_19 про викрадення ОСОБА_15 від 21.01.2014, показаннях свідка ОСОБА_20 , протоколі впізнання за участю свідка ОСОБА_20 , протоколі впізнання за участю свідка ОСОБА_21 , протоколі одночасного допиту ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , протоколі огляду диску від 26.07.2017, матеріалах тимчасового доступу до даних оператора мобільного зв'язку «Київстар», які містять відомості про телефонні з'єднання та локалізацію мобільного терміналу ОСОБА_20 за номером НОМЕР_1 , матеріалах тимчасового доступу до даних оператора мобільного зв'язку «МТС», які містять відомості про телефонні з'єднання та локалізацію мобільного терміналу ОСОБА_20 за номером НОМЕР_2 , журналі вилученому в ході обшуку в офісі ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_3 , протоколі огляду відеозапису. На якому зафіксовано рух автомобілів із Олександріївської клінічної лікарні м. Києва, показаннях свідка ОСОБА_23 , показаннях свідка ОСОБА_24 , показаннях потерпілого ОСОБА_15 , показаннях свідка ОСОБА_25 , показаннях підозрюваного ОСОБА_26 , протоколі пред'явлення фотознімків для впізнання, протоколі пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками, висновках судово-медичних експертиз.
Крім того, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, апелянтом не надано доказів на підтвердження зазначених обставин, з огляду на засади змагальності сторін, проте стороною обвинувачення обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень.
Посилання апелянтів на відсутність у матеріалах провадження доказів причетності ОСОБА_11 до організації викрадення, побиття потерпілих та скоєння умисного вбивства ОСОБА_12 та інших злочинів, про які йдеться у підозрі, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи апеляційної скарги з приводу того, що надані до клопотання матеріали не містять фактичних даних про те, де, коли та за яких обставин саме ОСОБА_13 вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Крім того, факт заперечення наявності обґрунтованої підозри не є визначеною законом підставою для її спростування. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України та є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ст.ст. 22, 26 КПК України).
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання прокурора, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_13 на свободу.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_13 , та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Що стосується тверджень захисників про те, що ОСОБА_13 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, добру репутацію, на його утриманні знаходиться мати похилого віку, донька та дружина, ОСОБА_13 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працював, позитивно характеризується, то дані обставини не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Доводи захисників стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного ОСОБА_14 заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для скасування застосованого запобіжного заходу, оскільки відсутні відомості медичного характеру про неможливість перебування підозрюваного в умовах слідчого ізолятора, а запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Твердження захисників про те, що слідчі дії, які на думку сторони обвинувачення, необхідно виконати у справі, виконані до моменту постановлення ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими, оскільки, відповідно до матеріалів провадження, клопотання прокурора про продовження строк утримання підозрюваного ОСОБА_10 під вартою подано до Печерського районного суду м. Києва 26.06.2018 року (а.с. 1-25 т. 1), в той час як, після виконання всіх необхідних процесуальних та слідчих дій, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до суду для розгляду по суті 23.07.2018 року, що підтверджується наданим прокурором у судовому засіданні супровідним листом.
Посилання сторони захисту на незаконність затримання підозрюваного, незаконне повідомлення його про підозру, доставлення до суду та застосування запобіжного заходу, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.
Крім того, апеляційна скарга не містить конкретного переліку порушень при затриманні підозрюваного, а лише містить посилання на незаконність затримання особи, тоді як положення ч. 5 ст. 132 КПК України вимагають доведення обставин, на які посилається сторона, що у цьому випадку не мало місця.
Посилання сторони захисту на те, що на адресу постійного місця проживання підозрюваного не надходили виклики про необхідність з'явитися до прокуратури, не свідчать про помилковість прийнятого слідчим суддею рішення, оскільки ці доводи не підтверджені доказами, тоді як слідчим вчинялись дії на встановлення місцезнаходження ОСОБА_10 .
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку із чим посилання захисників на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, на переконання колегії суддів, є непереконливими.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисників, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити захисникам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та продовжено щодо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 29 липня 2018 року включно, в межах строку досудового розслідування, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4