20 липня 2018 року справа № 823/1966/18
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гайдаш В.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 (особисто),
представника позивача - ОСОБА_2 (за ордером),
представника третьої особи- ОСОБА_3 (за довіреністю),
розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18001, далі - позивач) з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області (вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, 18036, далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Міністерство внутрішніх справ України протиправно відмовило позивачу у нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової допомоги, через те, що позивачем після первинного встановлення інвалідності із втратою ступеня працездатності без установлення інвалідності установлено другу групу інвалідності у строк понад два роки, оскільки, Закон України «Про міліцію» та Порядок №850 не містить обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності після первинного встановлення втрати працездатності.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених вище.
Відповідач в судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, надіслав до суду письмовий відзив на позов в якому зазначив, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що після первинного встановлення йому інвалідності із втратою ступеня працездатності без установлення інвалідності установлено позивачу другу групу інвалідності у строк понад два роки.
Представник третьої особи в судовому засідання просив суд в задоволені позову відмовити, у зв'язку з тим, що після первинного встановлення йому інвалідності із втратою ступеня працездатності без установлення інвалідності установлено позивачу другу групу інвалідності у строк понад два роки.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та 22.11.2001 Черкаською міжрайонною офтальмо-травматологічною медико-соціальною експертною комісією встановлено 10% втрати працездатності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до виписки з акта серії 12 ААА №869879 медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу із 26.09.2017 ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків.
За наслідками розгляду заяви позивача про отримання одноразової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області складено висновок про призначення позивачу даної одноразової грошової допомоги, однак Департаментом фінансів Міністерства внутрішніх справ України листом від 30.03.2017 року №15/2-1125 повідомило ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області про повернення матеріалів позивача з тих підстав, що з дати первинного огляду МСЕК минуло більше 2 років, тому останній не має права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України від 13.02.2015 № 208-УІП «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (надалі - Порядок №850), що набрала чинності 31.10.2015.
Отже, на момент встановлення позивачу за результатами повторного огляду МСЕК 80% втрати працездатності та II групи інвалідності, а також на момент звернення позивача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, був чинний вказаний Порядок.
Таким чином, до спірних відносин належить застосувати норми даного Порядку №850.
Пунктом 1 Порядку №850 встановлено, що даний порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Пунктом 3 Порядку № 850 визначені окремі підстави, які надають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, однією із яких є установлення працівникові міліції інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. При цьому розмір такої допомоги залежить від встановленої групи інвалідності.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 22.11.2001 відбувся первинний огляд МСЕК позивача із встановленням йому 10% втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ та відповідно до виписки з акту серії 12 ААА №869879 медико-соціальною експертною комісією встановлено позивачу із 26.09.2017 ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків
Таким чином, після 26.09.2017 у позивача виникли нові підстави, які згідно вимог Порядку №850 надають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, яка передбачена для ІІ групи - 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Відмовляючи у призначені та виплаті такої допомоги відповідач керується лише положеннями п. 4 Порядку №850, якими передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, в даному випадку відповідач вважає, що оскільки повторний огляд МСЕК із встановленням позивачу ІІ групи інвалідності відбувся більш ніж через 2 роки після первинного огляду МСЕК, яким позивачу встановлено 10% втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, а тому останній не має правових підстав для отримання грошової допомоги в більшому розмірі.
Із такими доводами відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. При цьому вимоги щодо виплати грошової допомоги можуть бути пред'явлені протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (пункти 2, 13 Порядку №850).
Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності. Тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.
Таким чином, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, є вказана у виписці з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №869879 дата встановлення інвалідності, а саме - 26.09.2017, тому саме від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.
Наведена правова позиція узгоджується із рішеннями Верховного Суду, викладену у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16 та від 13 лютого 2018 року у справі № 806/845/16.
Суд звертає увагу на те, що положення п. 4 Порядку №850, на які посилається відповідач, не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Тобто, у випадку коли між первинним встановленням втрати працездатності без встановлення інвалідності та встановленням групи інвалідності не пройшло два роки, особі виплачується грошова допомога із урахуванням раніше проведеної виплати. У випадку ж, коли група інвалідності встановлена за спливом двох років від первинного встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності, особа набуває повного права на отримання грошової допомоги у відповідному більшому розмірі без будь-яких відрахувань різниць між попередніми виплатами.
Жодних обмежень щодо неможливості призначення та виплати позивачу за наявності встановлених для цього підстав нової грошової допомоги за наслідком встановлення ІІ групи інвалідності як Порядок №850 так і положення інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання, не передбачають. Винятком із цього правила є встановлення обставин, передбачених п. 14 Порядку №850, однак таких по відношенню до позивача виявлено не було.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні йому грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, а відтак є підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 .
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.А. Гайдаш
Рішення складено у повному обсязі 30.07.2018.