Апеляційний суд Житомирської області
Справа №273/1506/17 Головуючий у 1-й інст. Новицький Є. А.
Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.
26 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
цивільну справу № 273/1506/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 23 березня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Новицького Є.А. в м. Баранівка,
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі - ПАТ КБ «Приватбанк» або банк, позивач) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - позичальник або боржник, відповідач). Просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 29 195,10 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 408,48 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 23 820,19 грн., пені в сумі 3 100 грн. та штрафу - 500 грн. (фіксованої частини) і 1 366,43 грн. (процентної складової). Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до умов кредитного договору б/н від 01 листопада 2012 року банк надав відповідачу кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник своїх зобов'язань за договором не виконала, оскільки кредит не повернула та проценти за користування не сплатила.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 23 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у сумі 24 228,67 грн., що складається із: 408,48 грн. заборгованості за тілом кредиту; 23 820,19 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. На думку ОСОБА_1 між нею та банком відсутні відносини у сфері кредитування, оскільки із позивачем кредитного договору не укладала. Вважає неприйнятним взяття судом до уваги анкети-заяви, яка не містить жодної умови, притаманної кредитному договору та не відповідає формі договору. Заява-анкета не є кредитним договором у розумінні Цивільного кодексу України, а тому вона не може бути належним та допустимим доказом у справі. Зазначає, що не підписувала жодних Умов та правил надання кредиту. Анкета-заява не містить відомостей про кредитний ліміт. Окрім того, суд не взяв до уваги той факт, що жодної виписки з карткового рахунку до матеріалів справи не долучено, а розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт використання нею коштів.
Перевіривши відповідно до положень ст.367 ЦПК України законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли та існують кредитні правовідносини, відповідач належно не виконувала договірних зобов'язань, що стало підставою для стягнення з останньої тіла кредиту та процентів за користування кредитом у сумах, які просить банк. Разом із тим, суд першої інстанції із взаємовиключним мотивуванням у повному обсязі відмовив у стягненні пені та штрафу за пропуском строку позовної давності, але одночасно зазначив при цьому, що зменшує розмір пені до суми заборгованості за кредитом.
Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції з таких мотивів.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач не підписувала 01 листопада 2012 року анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.6).
За таких обставин, підписавши заяву-анкету, ОСОБА_1 погодилася із тим, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком Договір про надання банківських послуг.
Перед укладенням договору відповідач ознайомилася із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані останній у письмовому вигляді. Своїм підписом відповідач підтвердила факт своєї згоди із умовами, правилами та тарифами, які надає банк клієнту в разі укладення відповідного правочину. Відповідач також зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
За нормами частин 1 та 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, підпис під якими не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору.
Статтею 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що при укладенні правочину сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та 01 листопада 2012 року уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна», із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки - серпень 2016 року, а доводи апеляційної скарги щодо начебто невиникненням договірних відносин спростовуються матеріалами справи та не узгоджуються із приписами цивільного законодавства. Окрім того, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, то підпис відповідача під ними не є обов'язковим, приймаючи до уваги те, що на час укладення сторонами договору були чинними Умови та Правила, затверджені наказом від 03 березня 2010 року №СП-2010-256, а доводи апеляційної скарги таких обставин не спростовують, оскільки не доведено дії інших Умов та Правил, а також Тарифів під час укладення договору.
Згідно із пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
У пунктах 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.6 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і Заяві, підписанням яких клієнт і банк укладають Договір про надання банківських послуг. Карта може бути використана держателем для оплати товарів і послуг, отримання/внесення грошових коштів у банківських установах і через банкомати, з метою інших банківських операцій, передбачених Договором.
Згідно виписок відповідач кредитною карткою користувалася (а.с.48-49,91-94).
Відповідно до розрахунку банку за тілом кредиту утворилася заборгованість у сумі 408,48 грн. Розрахунок банка по тілу кредиту відповідачем належними та допустимими доказами не спростований (а.с.4).
Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися із розрахунком заборгованості за процентами за користування кредитом, оскільки він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг.
У суді першої інстанції представник відповідача заявив про застосування позовної давності (а.с.69).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини четверта ст.267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року (частина перша ст.257 ЦК України), а для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) законом встановлюється спеціальна позовна давність - скорочена порівняно із загальною позовною давністю - один рік (зміст частин першої та другої ст.258 ЦК України).
При розгляді даного спору колегія суддів також звертає увагу на положення цивільного законодавства, які регулюють переривання перебігу позовної давності. Так, частина перша ст.264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя ст.264 ЦК України).
Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором відповідач здійснила 19 березня 2015 року (а.с.48 зворот). Такі дії свідчать про визнання відповідачем боргу. За таких обставин перебіг загальної позовної давності 19 березня 2015 року перервався та почався заново з наступного дня. Із даним позовом банк звернувся до суду 13 грудня 2017 року, тобто в межах загального строку позовної давності (20 березня 2015 року + 3 роки =20 березня 2018 року) (а.с.40).
Відповідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» позичальнику встановлено базову процентну ставку - 2,5% на місяць або 30% на рік (а.с.8). Проценти на неустойку нараховуватися не повинні. Отже, заборгованість за процентами за користування кредитом склала 575 грн. за період з 09 грудня 2012 року по 30 вересня 2017 року.
Ураховуючи вищевикладене, належить стягнути з відповідача на користь банка тіло кредиту в сумі 408,48 грн. та проценти за користування кредитом у сумі 575 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Що ж стосується пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, то за умовами договору її сума за рік, тобто у межах спеціального скороченого строку позовної давності складає 1 200 грн. Розмір пені за рік (1200 грн.) перевищив розмір дійсної шкоди (983,48 грн.), а тому в силу частини третьої ст.551 грн. апеляційний суд зменшує розмір пені до 1 000 грн.
Із огляду на вищевикладене, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.376 ЦПК України та ухвалює нове судове рішення, яким позов банка задовольняє частково, стягуючи з позичальника на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг в сумі 1 983,48 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 408,48 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 575 грн. та заборгованості за пенею - 1 000 грн.
Відносно штрафу (його фіксованої частини та процентної складової), то виходячи із умов договору пеня передбачена за несвоєчасне погашення кредиту або процентів за користування кредитом, а штраф - за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань. Відтак, за умовами даного кредитного договору штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором про надання банківських послуг, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Отже, в частині стягнення штрафу, решти процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань відмовляється.
У зв'язку з вищевикладеним змінюється розподіл судових витрат відповідно до приписів ст.141 ЦПК України. Так, вимоги банка задоволенні на 6,79 %, а тому на користь позивача стягується з відповідача судовий збір у сумі 108,64 грн., сплачений при зверненні кредитора до суду, що пропорційно задоволеним вимогам. Що ж стосується судового збору, яким була оплачена апеляційна скарга при зверненні із такою відповідача, то апеляційний суд покладає його пропорційно до відмовленої частини у сумі 2 237,04 грн. на позивача, що відповідає 93,21%.
Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 23 березня 2018 року скасувати на ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитним договором від 01 листопада 2012 року в сумі 1 983,48 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 408,48 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 575 грн. та пені - 1 000 грн.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 108,64 грн. судового збору.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 2 237,04 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 30 липня 2018 року.