ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 липня 2018 року №826/8824/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., здійснюючи відкритий судовий розгляд адміністративної справи
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
прозобов'язання вчинити дії,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - Безсмертної М.В.,
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві виключити з інтегрованої картки платника податків ІС "Податковий блок" відомості про відсутність заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по сплаті єдиного податку в сумі 139 893, 35 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16, яка набрала законної сили 03.11.2016, було скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.11.2015 №3226-23, та підтверджено факт виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн., яке було сплачено згідно платіжного доручення від 29.09.2015 №1, однак, відповідач протиправно залишив в інтегрованій картці позивача ІС «Податковий блок» відомості про заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 139 893, 35 грн..
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що кошти, сплачені позивачем відповідно до квитанції №1 від 29.09.2015 через публічне акціонерне товариство «Унікомбанк» - відсутні, крім того, Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не передбачає механізм виключення з інтегрованої картки платника відомостей щодо заборгованості позивача.
Позивач надав суду відповідь на відзив Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій наголосив, що відповідачем залишено поза увагою той факт, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16 було підтверджено факт виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн. згідно з платіжним дорученням від 29.09.2015 №1. Таким чином, позивач не повинен нести надмірну відповідальність у вигляді повторної сплати єдиного податку.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Під час судового розгляду справи, розгляд справи відкладався відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16, яка набрала законної сили 03.11.2016, скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.11.2015 №3226-23, та підтверджено факт виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн., відповідно до платіжного доручення від 29.09.2015 №1.
На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві із листом від 23.02.2017, в якому просив відповідача виключити з облікових баз даних Державної фіскальної служби України відомості щодо його заборгованості зі сплати єдиного податку.
Листом від 30.03.3017 №4088/К/26-51-17-41 відповідач повідомив позивача про те, що незважаючи причину несплати податкових зобов'язань Податковий кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або боргу, а податковий орган, відповідно, - від стягнення такого боргу. Додатково позивача було повідомлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16, податкову вимогу від 26.11.2015 №3226-23 та рішення від 28.12.2015 №10432/к/26-51-23-31 було скасовано, але відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом не погашено.
Не погоджуючись з позицією відповідача, викладеною в листі від 30.03.3017 №4088/К/26-51-17-41 позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у відповідь на яку отримав лист від 21.04.2017 №2812/К/26-15-17-01-26, де зазначено, що лист Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 30.03.3017 №4088/К/26-5І-17-4І не є рішенням контролюючого органу, а тому не підлягає розгляду згідно зі статтею 56 Податкового кодексу України, крім того, зазначено, що резолютивна частина постанови від 31.08.2016 №826/2301/16 не містить інформації щодо виключення даних з інтегрованої картки платника ІС «Податковий блок» про заборгованість зі сплати єдиного податку у сумі 139 893,35 грн., та поінформовано позивача про подальше застосування заходів стягнення податкового боргу.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись із зазначеною позицією відповідача, щодо відмови у виключенні відомостей про заборгованість з інтегрованої картки платника податків, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом, вважається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
За змістом статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З контексту наведених норм права вбачається, що податкова вимога формується виключно у зв'язку з несплатою платником податків у встановлений законом строк узгодженої суми грошового зобов'язання, що набула статусу податкового боргу.
При цьому, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Так, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).
Як зазначено вище, позивачем було використано своє право, передбачене приписами статті 56 Податкового кодексу України та оскаржено податкову вимогу від 26.11.2015 №3226-23 до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16 скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 26.11.2015 №3226-23 та підтверджено факт виконання ОСОБА_1 свого зобов'язання зі сплати єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн., відповідно до платіжного доручення від 29.09.2015 №1.
Так, в абзаці 8 сторінки 5 постанови зазначено «З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про те, що факт подання до установи банку платіжного доручення від 29.09.2015 № 1 на перерахування суми коштів в рахунок оплати єдиного податку, яке було одержано банком 29.09.2015, свідчить про те, що обов'язок ОСОБА_1 щодо сплати податку в сумі 166 462 грн. припинився до 29.09.2015 відповідно, у зв'язку з чим у контролюючого органу не було підстав для формування вимоги про сплату боргу».
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16 в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 03.11.2017 відповідно до довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2017 №826/2301/16/13203/16.
Так, суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.
Враховуючи наведене, суд не бере до уваги твердження відповідача, що кошти, сплачені ОСОБА_1 відповідно до квитанції від 29.09.2015 №1 відсутні, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, іншої податкової вимоги відповідачем не складалось, що дає підстави вважати, що висновок щодо наявності непогашеної заборгованості у позивача було зроблено лише на підставі податкової вимоги від 26.11.2015 №3226-23, яку було визнано протиправною та скасовано судовим рішенням, іншого відповідачем під час судового розгляду справи не доведено.
Крім того, суд зазначає, що під час судового розгляду справи відповідач не надав суду доказів щодо реалізації приписів пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України і застосування за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду відповідної відповідальності до банку, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2016 №826/2301/16 було встановлено, що переказ коштів відповідно до платіжного доручення від 29.09.2015 №1 не було зараховано з вини публічного акціонерного товариства «Укрінбанк».
Разом з тим, твердження відповідача щодо відсутності механізму виключення з інтегрованої картки платника відомостей щодо заборгованості позивача також не беруться судом до уваги з огляду на наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено «Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Порядок).
Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Органу ДФС, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.
Тобто, картка облікового рахунку - це документ, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми податку, яка вже фактично сплачена, але в картці зазначена як наявна заборгованість порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу.
Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ані позивачем, ані відповідачем не було обґрунтовано суму зазначеної заборгованості саме в розмірі 139 893, 35 грн., адже відповідно до податкової вимоги від 26.11.2015 №3226-23 заборгованість позивача складала 166 462, 00 грн., проте, як встановлено вище, обов'язок щодо її сплати припинився ще 29.09.2016, про наявність іншої податкової вимоги сторонами вказано не було, наявність заборгованості в розмірі 139 893, 35 грн. відповідачем не обґрунтовано, як і не надано доказів щодо її відсутності з боку позивача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, шляхом зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відобразити в інтегрованій картці платника податків ІС «Податковий блок» відомості про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн. відповідно до платіжного доручення від 29.09.2015 №1.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України».
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відобразити в інтегрованій картці платника податків ІС «Податковий блок» відомості про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного податку в сумі 166 462, 00 грн. відповідно до платіжного доручення від 29.09.2015 №1.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 39479227) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 120, 00 грн. (одна тисяча сто двадцять гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 30.07.2018.
Суддя Літвінова А.В.