ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 липня 2018 року справа №826/7342/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі по тексту - позивач, ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова")
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач)
про1) визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по стягненню з розрахункових рахунків відкритих в установах банків кошти за ЗВП 48388918 та рішенню суду, які вчинялись з 01 січня 2017 року по дату винесення рішення року; 2) визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по перерахунку коштів, як стягнення виконавчого збору, які було перераховано з 01 січня 2017 року по ЗВП 48388918 та іншими виконавчими провадженнями, які виконувались та знаходились в ЗВП 48388918; 3) зобов'язання відповідача повернути стягнуті кошти відповідно до платіжної вимоги від 16 лютого 2017 року, яку отримано установами банків 07 березня 2017 року та іншими платіжними вимогами, які направлялися в установи банків після 01 січня 2017 року, які вчинено за ЗВП 48388918 та іншими виконавчими провадженнями, які виконуватись; 4) визнання протиправними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по ненаданню чіткої вмотивованої відповіді в строк, передбачений чинним законодавством на заяви від 21 лютого 2017 року; 5) зобов'язати відповідача не вчиняти виконавчих дій за ЗВП 48388918 та іншими виконавчими провадженнями, які входили до ЗВП 48388918
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що дії відповідача по стягненню з розрахункових рахунків відкритих в установах банків кошти за зведеним виконавчим провадження та рішенням суду, а також по перерахунку коштів, як стягнення виконавчого збору є протиправними, оскільки відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 27 та пункту 16 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" зведене виконавче провадження щодо стягнення з ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" грошових коштів підлягає закінченню, а виконавчий збір не стягується у зв'язку із врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Крім того, позивач зазначає про не надання відповідачем відповіді на заяву ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7342/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач подав заперечення на позовну заяву, у якому зазначив, що позивача повідомлено у відповіді від 28 березня 2017 року №№4748-0-33-17, 5668-0-33-17, 5667-0-33-17, 4746-0-33-17, 5513-0-33-17, 4746-0-33-17 про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту у зв'язку із застосуванням Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
В судовому засіданні 15 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження ВП №48388918, у тому числі про стягнення з позивача заборгованості на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" заборгованості, а також постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
З метою виконання рішень на кошти боржника - ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", накладено арешт.
Наявні у справі докази підтверджують, що згідно із відповідними постановами державного виконавця, зокрема від 04 серпня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 01 квітня 2016 року, 04 жовтня 2016 року, стягнено із боржника суми виконавчого збору.
На думку позивача, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов'язаний закінчити виконавче провадження по стягненню із ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" коштів та виконавчого збору та не може вчиняти виконавчі дії за зведеним виконавчим провадженням та іншими виконавчими провадженнями, що входять до його складу, з урахуванням норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Як свідчать обставини справи, виконавчий збір стягнено на підставі постанов про стягнення виконавчого збору, що прийняті до набрання чинності нової редакції Закону України "Про виконавче провадження" (05 жовтня 2016 року).
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (чинного на момент прийняття постанов про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Такими чином, виконавчий збір - це міра відповідальності за невиконання божником рішення у встановлений строк.
Правомірність прийняття державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору, зокрема від 04 серпня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 01 квітня 2016 року, 04 жовтня 2016 року ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" не заперечується та не є предметом даного спору.
Разом з тим, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" у новій редакції.
Так, пункт 6 частини п'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у новій редакції встановлює, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Наведене свідчить, що виконавчий збір згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" у новій редакції, не стягується, але лише за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
За визначенням статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"
взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;
договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):
кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;
кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, водопостачання, водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 січня 2016 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах);
постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України";
процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;
реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Аналіз зазначених правових норм свідчить, що врегулювання відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованості здійснюється у вигляді зменшення, списання та/або реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
При цьому такі заходи вживаються виключно у відношенні до підприємств, включених до відповідного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, та щодо заборгованості, яка відповідає визначенню статті 1 згаданого Закону.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд встановив, що ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 травня 2017 року №127 на суму нарахувань зі сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 року, у розмірі 521 378,72 грн.
Отже, позивача залучено до участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення на суму неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних у розмірі 521 378,72 грн.
Проте, суд звертає увагу, що позивач не обґрунтовує, якої саме суми стосуються вимоги та, що суми у зведеному виконавчому провадженні ВП №48388918 стосуються саме суми у розмірі 521 378,72 грн. Так, наприклад у зведеному виконавчому провадженні ВП №48388918 здійснюється примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2014 року №904/5208/14 про стягнення із позивача заборгованості у розмірі 19 191 820,32 грн.
Разом з тим, докази, які б підтверджували здійснення у відношенні позивача врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у вигляді зменшення, списання та/або реструктуризації заборгованості шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості, яка є предметом примусового виконання у зведеному виконавчому провадженні ВП №48388918, у справі відсутні.
Крім того, як підтверджують наявні у справі копії платіжних доручень від 10 березня 2017 року №№1081, 1082, 1083, 1084, від 06 квітня 2017 року №1687, від 10 квітня 2017 року №1711від 19 квітня 2017 року №1848, від 20 квітня 2017 року №1904, від 03 травня 2017 року №2129, від 12 травня 2017 року №№2297, 2298, виконавчий збір згідно з постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 04 серпня 2015 року, 06 листопада 2015 року, 01 квітня 2016 року, 04 жовтня 2016 року стягнено до включення ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (24 травня 2017 року).
Враховуючи викладене, на думку суду, у межах спірних правовідносин пункт 6 частини п'ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягає застосуванню.
Що стосується посилання позивач на пункт 16 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з яким виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, суд звертає увагу, що вказана норма Закону також не підлягає застосуванню, оскільки у справі відсутні докази, що підтверджують погашення, списання неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, у відношенні ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".
З таких підстав суд вважає, що дії державного виконавця по стягненню з позивача коштів у межах зведеного виконавчого провадження ВП 48388918 та перерахунку коштів, як стягнення виконавчого збору, узгоджуються із нормами Закону України "Про виконавче провадження", що спростовує твердження позивача про протиправність дій відповідача та вказує на відсутність підстав для повернення стягнених коштів і задоволення позову у цій частині.
В частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. по ненаданню чіткої вмотивованої відповіді в строк, передбачений чинним законодавством, на заяву ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року від 21 лютого 2017 року, суд керується наступним.
Наявні у справі копії матеріалів виконавчого провадження свідчать, що 21 лютого 2017 року представник позивача Мамаєв Д.Ю. подав до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення та зупинення провадження, та зняття арештів з розрахункових рахунків та майна (вхідний №4748-0-33-17 від 21 лютого 2017 року), у якому просив закінчити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року №904/7819/15 та зняти арешт з розрахункових рахунків.
Позивач стверджує, що відповідач не надав відповіді на заяву ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року.
Відповідач зазначив, що надав відповідь на вказану заяву у листі від 28 березня 2017 року №№4748-0-33-17, 5668-0-33-17, 5667-0-33-17, 4746-0-33-17, 5513-0-33-17, 4746-0-33-17, на підтвердження чого надав суду копію відповідного листа.
Однак, зі змісту листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28 березня 2017 року №№4748-0-33-17, 5668-0-33-17, 5667-0-33-17, 4746-0-33-17, 5513-0-33-17, 4746-0-33-17 не вбачається, що він наданий у відповідь на заяву ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року. Крім того, відповідач не надав доказів направлення вказаного листа на адресу позивача або вручення уповноваженому представнику.
Стаття 40 Конституції України встановлює, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суд звертає увагу, що не має спеціального закону, який би регулював питання розгляду органами державної влади звернень юридичних осіб.
Частина сьома статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З урахуванням того, що подібні правовідносини щодо практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб регулюються Законом України "Про звернення громадян", суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин за аналогією відповідні норми Закону України "Про звернення громадян".
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно частини першої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлюється, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Застосовуючи за аналогією наведені норми Закону України "Про звернення громадян", суд приходить до висновку, що звернення юридичних осіб, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням заявника про результати розгляду.
Таким чином, відповідач зобов'язаний розглянути звернення позивача протягом одного місяця та письмово повідомити про результати розгляду, як визначено у Законі України "Про звернення громадян".
Разом з тим, відповідач фактично не розглянув заяву ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року по суті поставлених у ній питань. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що не розгляд відповідачем заяви ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року та не повідомлення про результати її розгляду вказує на порушення норм Конституцією України та Закону України "Про звернення громадян".
Водночас позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково, оскільки поведінка відповідача носить пасивний характер та є протиправною бездіяльністю, а не діями; крім того, на вказану заяву мав надавати саме відповідач, а не державний виконавець Нещадим І.С., оскільки звернення адресоване Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність дій у виконавчому провадженні вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; однак, не доведено дотримання вимог законодавства при розгляді звернення позивача, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
В частині дотримання позивачем строку звернення до суду та клопотання відповідачів і третіх осіб про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення з адміністративним позовом, суд зазначає про наступне.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина перша статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) передбачає, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідач зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки його представник ознайомився із матеріалами виконавчого провадження ще 21 березня 2017 року.
Разом з тим, суд звертає увагу, що на момент ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження не було листа відповідача від 28 березня 2017 року №№4748-0-33-17, 5668-0-33-17, 5667-0-33-17, 4746-0-33-17, 5513-0-33-17, 4746-0-33-17, у якому позивач повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту у зв'язку із застосуванням Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Крім того, як встановлено вище, відповідач не надав доказів направлення вказаного листа на адресу позивача або вручення його уповноваженому представнику, а тому позивач розраховував на вжиття відповідних заходів у позасудовому порядку та не міг вважати своє право порушеним.
Доказів того, що позивач дізнався про порушення свого права поза межами строку звернення до адміністративного суду, у справі відсутні.
Таким чином, на думку суду, адміністративний позов у межах спірних правовідносин подано з дотриманням строку звернення, встановленого частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1; ідентифікаційний код 14308268) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) щодо не надання відповіді на заяву Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" від 21 лютого 2017 року (вхідний №4748-0-33-17 від 21 лютого 2017 року).
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 800,00 грн. (вісімсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов