Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 липня 2018 р. Справа№805/4976/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство «Український науково-дослідний інститут скла» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - УПФ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30 жовтня 2017 року вона звернулася до УПФ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням від 29 січня 2018 року відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу, оскільки не зараховано період роботи з 25.06.1986 року по 31.12.1988 рік на посаді «муфельника» в Науково-дослідницькому інституті Костянтинівського заводу «Автоскло» та з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік на посаді віджигальника скловиробів у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла», у зв'язку з відсутністю оригінала довідки про пільговий стаж та суперечливими записами в трудовій книжці.
На думку позивача, УПФ протиправно не зарахувало до стажу вищевказані періоди роботи, оскільки в неї наявні відповідні записи у трудовій книжці та інші підтверджуючи документи.
Позивач вважає рішення УПФ про відмову у призначенні пенсії протиправним, оскільки воно прийнято із порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.
Виходячи з наведеного, позивач просить: скасувати рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.01.2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії та зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням періодів роботи з 25.06.1986 року по 31.12.1988 рік на посаді «муфельника» в Науково-дослідницькому інституті Костянтинівського заводу «Автоскло» та з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік на посаді віджигальника скловиробів у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
26 липня 2018 року, у зв'язку з вибуттям Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, суд допустив правонаступника у даній справі Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про що постановлена відповідна ухвала.
26 липня 2018 року від представника УПФ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік на посаді віджигальника скловиробів у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла», у зв'язку з відсутністю оригінала довідки про пільговий стаж та суперечливими записами в трудовій книжці.
ОСОБА_2 представник УПФ зазначив, що 03.01.2018 року управлінням зроблено запит № 158/03/0746 на ім'я ліквідатора ДП «Український науково-дослідницький інститут скла» ОСОБА_3 щодо отримання згоди на проведення позапланової перевірки достовірності та правильності наданих позивачем пільгових довідок. Згоду на час прийняття спірного рішення не отримано.
Окрім того, представник УПФ у відзиві зазначив, що підприємством не надано гарантійного листа підприємства, що суперечить вимогам пунктів 6, 7 постанови КМУ від 18.07.2007 року № 937 рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій. Виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, адреса місця проживання (реєстрації): вул. Пригородна, 81, м. Костянтинівка, Донецька область, про що свідчить копія паспорту (а.с. 7-9).
30 жовтня 2017 року позивач звернувся до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 5487 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 28).
До вказаної заяви було додано: копія трудової книжки серії БТ-ІІ № 1445233; копія паспорту та РНОКПП; копія диплома серії Д №161743 від 11.07.1984 року; копія свідоцтва про народження дитини серія VII-НО № 299957; копія довідки уточнюючого характеру від 30.10.2017 року без номеру; копія довідки від 30.10.2017 року без номеру; довідка про стаж від 27.10.2017 року № 08/4352; довідка про заробітну плату № 4 від 30.10.2017 року; копія свідоцтва про народження заявниці серія VII-УР № 0104201 від 22.02.1966 року.
29 січня 2018 року Костянтинівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пільгової пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу (а.с. 10-12).
Рішення про відмову у призначенні пенсії вмотивовано тим, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік на посаді віджигальника скловиробів у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла», у зв'язку з відсутністю оригінала довідки про пільговий стаж та суперечливими записами в трудовій книжці.
03.01.2018 року управлінням зроблено запит № 158/03/0746 на ім'я ліквідатора ДП «Український науково-дослідницький інститут скла» ОСОБА_3 щодо отримання згоди на проведення позапланової перевірки достовірності та правильності наданих позивачем пільгових довідок. Згоду на час прийняття спірного рішення не отримано.
За таких обставин управління дійшло висновку про наявність у позивача страхового стажу: 21 рік 6 місяців 5 днів, у тому числі пільгового стажу по Списку № 2 - 0 років 0 місяців 0 днів.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача, як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства та порушує її конституційні права.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ОСОБА_2 № 1058-IV).
У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_4 України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - ОСОБА_2 № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
ОСОБА_2 гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_4 України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.
Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом ОСОБА_4 України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом ОСОБА_4 України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (частина 2 вказаної статті).
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_4 України.
Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки № 1, 2 затверджені постановою ОСОБА_4 ОСОБА_4 СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету ОСОБА_4 СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 11 березня 1994 року № 162.
Вищевказаними постановами професії «муфельника» та «віджигальника скловиробів» віднесено до Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до записів у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 25.06.1986 року по 31.12.1988 рік працювала на посаді «муфельника» в Науково-дослідницькому інституті Костянтинівського заводу «Автоскло» та з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік на посаді віджигальника скловиробів у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла» (а.с. 13-14).
Вищевстановлені обставини також підтверджуються довідкою про підтвердження наявності трудового стажу при призначенні пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Костянтинівським заводом «Автоскло» імені ОСОБА_5» за № 40/12 від 21 жовтня 2010 року та підписаною ліквідатором, яка свідчить, що позивач працювала повний робочий день у Костянтинівському державному підприємстві завод «Автоскло ім. К.Т. Бондарева» у період з 25 червня 1986 року по 31 грудня 1988 року за професією «муфельника», що передбачена Списком № 2, розділ ХІХ, підстава постанова Кабінету ОСОБА_4 України 1173 від 22 серпня 1956 року. Підстава для видачі - особова картка обліку Ф Т-2, табелі обліку робочого часу (а.с. 16).
Відповідно до довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою ДП «Український науково-дослідницький інститут скла» 30 жовтня 2017 року та підписано ліквідатором, позивач з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік працювала на посаді «віджигальника скловиробів» у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла», що передбачена Списком № 2, розділ ХVІІІ, на підставі постанови Кабінету ОСОБА_4 України № 162 від 11 березня 1994 року та атестована на підприємстві відповідно до Наказу № 116 від 25.07.1994 року. Підстава для видачі - наказ по особовому складу (а.с. 18).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 2, що надає їй можливість включення вищевказаних періодів роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі справа № 233/2084/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Що стосується посилання відповідача, як на обґрунтування законності свого рішення, на ту обставину, що управлення 03.01.2018 року зробило запит № 158/03/0746 на ім'я ліквідатора ДП «Український науково-дослідницький інститут скла» ОСОБА_3 щодо отримання згоди на проведення позапланової перевірки достовірності та правильності наданих позивачем пільгових довідок, згоду на яку не отримано, суд зазначає наступне.
Чинним законодавством відповідачу надано право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати (стаття 64 Закону №1058-V).
Разом з тим, відповідач має право та зобов'язаний його реалізувати у випадку обґрунтованих сумнівів щодо достовірності нарахованих сум. Як зазначало раніше, архівна довідка №295 відповідає вимогам чинного законодавства та містить всі необхідні посилання на особові рахунки, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату.
Стаття 1 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод», у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Пічкур проти України” (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Суханов та Ільченко проти України” (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: “перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою” (параграф 30). Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31). Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки “на умовах, передбачених законом”, а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення “законів”. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Європейська соціальна хартія (переглянута), яка набрала чинності для України 01 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Сторони визнають метою своєї політики, яку вони запроваджуватимуть усіма відповідними засобами як національного, так i міжнародного характеру, досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися такі права та принципи: Кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правління Пенсійного фонду України затвердило Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (Постанова Пенсійний фонд № 22-1 від 25.11.2005).
У відповідності до пункту 1.6. вказаного Порядку, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно із пунктом 1.7. Порядку, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
У відповідності до пункту 4.2. Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 4.3. Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 5487 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 30 жовтня 2017 року (а.с. 28).
Запит щодо проведення перевірки достовірності та правильності наданих позивачем пільгових довідок направлено лише 03.01.2018 року. Тобто, більш ніж через два місяця після звернення позивача.
Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що при вирішення питання про необхідність перевірки документів, поданих позивачем для оформлення пенсії, відповідач не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки оскаржуване втручання (спірне рішення) не відповідало вимозі законності і було свавільним. Тобто, відповідач використав повноваження без тої мети, з якою ці повноваження надані.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності оригіналу довідки, оскільки: по-перше, оскаржуване рішення не містить будь-якої конкретизації стосовно того, яка саме довідка відсутня; по-друге, в матеріалах справи наявні довідки про підтвердження наявності трудового стажу при призначенні пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, архівні довідки, довідки про заробітну плату позивача для обчислення пенсії, які засвідченні печаткою Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із відміткою «згідно з оригіналом. Тобто, в силу статей 72-75, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, є належними, достовірними та допустимими доказами в адміністративній справі.
Таким чином, оскаржуване рішення, в цій частині, є необґрунтованим, та прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Суд критично ставиться до посилань представника відповідача, як на ознаку необґрунтованості позовних вимог, щодо відсутності гарантійного листа підприємства, яке необхідно для прийняття рішення про призначення пенсії, оскільки така обставина не була зазначена відповідачем у рішенні, як підсака для відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 Більш того, в оскаржуваному рішенні взагалі відсутні будь-які посилання щодо гарантійного листа підприємства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що рішення Костянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 29.01.2018 року про відмову позивачу у призначенні пільгової пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Рекомендаціями Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі «ОСОБА_5 та інші проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію є формою втручання у повноваження.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.10.2017 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі справа № 233/2084/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 вказаної статті).
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, суд вважає необхідним стягнути зі сторін судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство «Український науково-дослідний інститут скла» про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 29 січня 2018 року про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року № 5487 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільгового стажу роботи з 25.06.1986 року по 31.12.1988 рік на посаді «муфельника» в Науково-дослідницькому інституті Костянтинівського заводу «Автоскло» та з 01.01.1989 року по 25.07.1999 рік на посаді віджигальника скловиробів у державному підприємстві «Український науково-дослідницький інститут скла».
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Ціолковського, 25, м. Костянтинівка, Донецька область, 85113; код ЄДРПОУ 42171400) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Лазарєв В.В.