справа №2а-1543-1/09
28 грудня 2009року Святошинський районний суд м.Києва
в складі головуючого-судді Мазур І. І.В.
при секретарі Пархоменко Я.О.
з участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва, Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві про зобов"язання здійснити нарахування недоплаченої пенсії,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва щодо нарахування і виплаті несплаченої їй пенсії як інваліду 2 групи на підставі ч.4 ст.54, ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 1.09.2006р. по теперешній час незаконною.
Зобов"язати відповідача Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва перерахувати, а співвідповідача Управління по нарахуванню та виплаті пенсій Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві нарахувати і виплатити матеріальну шкоду недоплату до пенсії згідно ст.268 ч.3 ЦК України та Рішень Конституційного суду України з 1.09.2006р. по 1.09.2009р. на її користь 118901грн.48коп.
Зобов"язати відповідача перерахувати, а співвідповідача нарахувати і виплатити індексацію внаслідок інфляції, яка відбулася в Україні та рішень Конституційного суду України за 2006-2009роки на її користь суму у розмірі 53795грн.17коп.
Зобов"язати відповідача перерахувати, а співвідповідача нарахувати і виплатити нанесену моральну шкоду згідно ст.268 ч.3 ЦК України з 1.01.2006р. по 1.09.2009р. у розмірі 172695грн.65коп.
Зобов"язати відповідача з 1.10.2009р. робити перерахунок призначеної їй пенсії згідно ст.50, ч.4 ст.54 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
В обгрунтування позовних вимог посилається на ті підстави, що вона є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, 1 категорії, інвалід 2 групи у зв"язку з захворюванням, яке пов"язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 цього Закону розмір пенсії для інвалідів 2 групи, визначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ч.1 ст.50 цього Закону інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки зазначена пенсія їй виплачується у меншому розмірі, ніж передбачено вказаним законом, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на його необгрунтованість, просили суд застосувати строк позовної давності, розглядати справу у відсутність їх представника.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , на охорону їхнього життя і здоров"я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 /а.с.19/
Згідно довідки МСЕК від 2.06.2008р. позивачці встановлено другу групу інвалідності безстроково, пов"язаної з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з визначенням 80% втрати працездатності. /а.с.22/ Вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації ян інвалід 2 групи та має статус постраждалого внаслідок ЧАЕС 1 категорії.
Відповідно до ст.49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 цього Закону розмір пенсії для інвалідів 2 групи, визначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ч.1 ст.50 цього Закону інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002року №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. (категорія 1), та з 2.08.2006р. є інвалідом 2 групи у зв"язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, остання має право на отримання державної пенсії та щомісячно додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі встановленому вказаним Законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції україни, закону україни, міжнародному договору, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткових пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , за основу розрахунку пенсії та щомісячної додаткової допомоги за шкоду, заподіяної здоров"ю, береться мінімальна пенсія за віком.
Суд вважає, що положення частини3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даного мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов"язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов"язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов"язання містяться у законодавчому акті, який загально не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v.Home Office ( Cace 41/74 van Duyn v. Home Office ), суд вважає за можливе застосувати частину 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю.
Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
За таких підстав бездіяльність Управління пенсійного фонду України Святошинському району м.Києва , що полягає у відмові здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та додаткової пенсії та привести їх розмір у відповіднсть з Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправною.
Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, які , якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб"єкта владних повноважень за результатами його скарги або рішення, дії або бездіяльність суб"єкта владних повноважень.
В судовому засіданні позивачка не заперечувала того факту, що про порушення її права вона знала ще в 2006р., проте до суду не зверталася.
З огляду на те, що позивачкою був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановлений ст.99 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги в частині перерахування та стягнення недоотриманої пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, за період з 1.09.2006р. по 31.08.2008р. слід відмовити.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008р. положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом Україхни рішення про їх неконституційність.
Таким чином, ОСОБА_1 підлягали виплаті розміри основної та додаткової пенсій передбачених ст.ст.50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1.09.2008р. по 31.12.2008р. виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням індексу інфляції та раніше проведених виплат. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов"язання відповідачів нарахувати і виплатити матеріальний збиток у зв"язку з недоплатою і у розмірі, визначеному останнім з урахуванням індексу інфляції не узгоджуються з положеннями КАС України та нормами матеріального права. Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008р. "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" до об"єктів індексації не відносяться додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно зобов"язання подальшого проведення нарахування та виплати пенсії не може бути задоволена, оскільки суд не вправі наперед вирішувати питання про право, яке ще відповідачем не порушено.
Вимоги позивачки в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки факт заподіяння їй моральної шкоди, протиправність дій відповідачів та вина останній у їїх заподіянні, а також наявність причинно-наслідкового зв"язку між ними судом не встановлені, належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Керуючись ч.1 ст.46 Конституції України, ст.48 Закону україни "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , ст.ст.9,69-71,86, 94, 99, 100, 158-163 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо нарахування та виплаті пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 за період з 1.09.2008р. по 31.12.2008р. та з 1.01.2009р. по 31.12.2009р. у розмірі меншому ніж передбачено ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.
Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"яю , яка згідно ст.50 вказаного Закону повинна становити 75% мінімальної пенсії за віком, з 1.09.2008р. по 31.12.2008р. та з 1.01.2009р. по 31.12.2009р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення на відповідний рік, з урахуванням індексу інфляції та раніше проведених виплат.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстнації протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя