Іменем України
Справа № 1-241/08
08 липня 2008 року, Подільський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді Ноздрякова С.В.;
При секретарі - Мовчан С.В. ;
За участю прокурора - Усік В.П.;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу по обвинуваченню
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта середня спеціальна, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 164 Кримінального кодексу України,
Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.1998 р. ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 01.07.1998 р. по досягненню сином повноліття.
Незважаючи на це, ОСОБА_1, тривалий час не бажав і не мав наміру про працевлаштування через районний центр зайнятості. Знаючи про рішення суду, на протязі тривалого часу не сплачував аліменти та ніякої допомоги на утримання сина не надавав незважаючи на попередження виконавчої служби про сплату аліментів, чим злісно ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого в нього утворилась заборгованість по виплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на суму 27600, 23 гривень.
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_1, вину свою у скоєнні злочину визнав повністю, та показав, що дійсно він є зобов'язаним по сплаті аліментів на користь колишньої дружини для утримання доньки, але не мав змогу їх виплачувати оскільки не міг знайти роботу яка б приносила дохід достатній для забезпечення життя не тільки його життя, але й на виплату аліментів.
Відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ні кім не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною їх позиція є добровільною та істинною
, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову.
Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що своїми навмисними діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати, встановлений рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), ОСОБА_1 скоїв злочин передбачений ч.1 ст. 164 КК України.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 164 КК України, що злочин передбачений ч.1 ст. 164 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу винного.
Пом'якшуючою покарання обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, щодо ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.
Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст. 67 КК України, в діях ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 за ч.1 ст. 164 КК України до громадських робіт.
Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення підсудної та запобігання вчинення нею нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 120 (сто двадцять) годин.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити засудженому без змін - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.