13 липня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Ігнатов Р.М., за участі:
особи, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в міста Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 01(один) рік.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду особа, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 скасувати та закрити провадження по справі у зв'язка з відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою ОСОБА_2 посилається на те, що суд розглянув справу за його відсутності, незважаючи на те, що ним було направлено до суду клопотання про відкладення судового слухання у зв'язку з хворобою. Просить відраховувати початок строку на апеляційне оскарження з моменту отримання копії постанови у відповідності до положень ч.2 ст.294 КУпАП, а саме з 19.03.2018, при тому, що в Єдиному реєстрі судових рішень дана постанова до цього часу була відсутня.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги ОСОБА_2 вказує, що йому не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, посилається на те, що матеріали справи не містять направлення водія на огляд, протокол про адміністративне правопорушення ним не підписувався, транспортним засобом в стані алкогольного сп?яніння не керував, натомість суд першої інстанції в порушення вимог ст.280 КУпАП не з?ясував всіх обставин справи, не допитав свідків, не врахував дані у відповідності до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, 03.12.2017 о 21:10 год., рухаючись по вул. Дарницьке шосе в м. Києві, з порушенням вимог п. 2.9. А ПДР, керував автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_2, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просилив суд її задовольнити, заслухавши пояснення ОСОБА_2 щодо фактичних обставин справи, дослідивши матеріали справи, в тому числі і витребуваний судом відеозапис з нагрудної камери поліцейського, з'ясувавши питання, які виникли під час такого дослідження, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, суд вважає апеляційні вимоги такими, які не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Першочергово судом з'ясовано питання вчасності подання існуючої апеляційної скарги.
Так, оскаржувану постанову Дарницьким районним судом міста Києва винесено 28.02.2018 за відсутності особи, яка притягується до відповідальності ? ОСОБА_2, що підтверджується змістом самої постанови та не спростовується апелянтом.
Разом з тим, як пояснив ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, 26.02.2018 він направив до Дарницького районного суду міста Києва клопотання електронною поштою про відкладення судового засідання через хворобу, призначеного на 28.02.2018, яке судом залишилось проігнорованим. Постанова суду не відображалась в Єдиному реєстрі судових рішень, а тому він самостійно звернувся до суду за копією судового рішення і отримав її лише 19.03.2018.
Отже, заслухавши пояснення ОСОБА_2 в межах даного клопотання, а також перевіривши матеріали справи в цій частині, зважаючи, на принципу доступу до правосуддя, який випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу до розгляду, поновивши йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Що стосується безпосередніх доводів апеляційного скарги, то суд керується слідуючим.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 вимог п.2.9. а) ПДР України, що вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №434814 від 03.12.2017 (а.с. 1), роздруківкою приладу &qu20;Драгер&qu),; з показником 1, 67 %о (а.с. 3), поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 4), відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, згідно якого ОСОБА_2 по вул. Дарницьке шосе в м. Києві керував автомобілем «Субару», д.н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння.
Зазначені докази є належними, допустимими та достатніми, з огляду на що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Натомість, суд критично відноситься до пояснення ОСОБА_2, наданих в судовому засіданні від 06.04.2018, згідно яких останній ввечері їхав забирати свою знайому, де на розі вул. Григоренка і Дарницького мосту його зупинили працівники поліції і через те, що він забув водійське посвідчення дома, склали відповідну постанову. Огляд він на приладі «Драгер» не проходив, про те, що на нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, не знав.
Наведені пояснення спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який підтверджує, що ОСОБА_2 було зупинено працівниками поліції 03.12.2017. Водій тривалий час не міг вимовити свого імені, прізвища та дати народження розбірливою мовою. На прохання працівників поліції надати документи, які підтверджують його право на керування транспортним засобом, останній теж не зміг цього зробити. Потім інспектор поліції запропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп?яніння з використанням спеціального технічного засобу «Драгер», на що водій погодився і пройшов його з чергової спроби за участі свідків. Поліцейський повідомив результат огляду ? 1, 67 %о, який відповідає тому, що зазначений в наявній в матеріалах справи роздруківці. Будь-яких заперечень чи незгоди з результатами алкотесту зі сторони ОСОБА_2, відеозапис не містить.
Між тим, що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення підпису апелянта, то він складений у відповідності до положень ч.3 ст.256 КУпАП, тобто за відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від його підписання.
Що стосується посилань ОСОБА_2, викладених в апеляційній скарзі, про неврахування судом при накладенні на нього адміністративного стягнення положень ч.2 ст.33 КУпАП, то суд звертає увагу останнього, що зазначені в даній статті обставини не враховуються при накладенні стягнення за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, про що вказано в змісті цієї норми. А тому, зважаючи, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП є абсолютно визначена і не передбачає альтернативи, то накладене місцевим судом адміністративне стягнення на ОСОБА_2 відповідає змісту закону.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема і щодо порушень з боку працівників поліції порядку проведення огляду, тощо, спростовуються безпосередньо дослідженим судом відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Таким чином, враховуючи, що доводи апеляційної скарги в ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, суддя апеляційного суду не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 та закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, як того просить апелянт.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018 - задовольнити, прийнявши апеляційну скаргу до розгляду.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 28.02.2018, якою ОСОБА_2 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення, ? залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Ігнатов