№33/796/1134/2018 Постанова винесена суддею Броновицькою О.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
10 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 рокуОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 23 грудня 2017 року в 22 год. 48 хв. по вул. Цвєтаєвої, 1 в м. Києві ОСОБА_2 керував автомобілем Seat Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що йому стало відомо, що 23.12.2017 року працівниками поліції було зупинено автомобіль Seat Ibiza, державний номерний знак НОМЕР_1, який ні у його власності, ні у користуванні не перебуває, за порушення водієм порядку використання освітлювальних приладів у темну пору доби в умовах недостатньої видимості, за що винесено постанову за ч. 2 ст. 122 КУпАП, одночасно з якою складено протокол за ч. 1 т. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2
Проте, на той момент за кермом автомобіля перебував не ОСОБА_2, а його брат - ОСОБА_4, але в процесі оформлення матеріалів працівниками поліції помилково було зазначено ОСОБА_2 замість ОСОБА_4, а зауваження останнього щодо неправильної ідентифікації його особи залишено без уваги.
В подальшому матеріали провадження були передані для розгляду до суду, проте судом першої інстанції його не було повідомлено про дату та час проведення судового засідання 25.01.2018 року, за результатами якого винесена оскаржувана постанова, з грубим порушенням вимог ст.ст. 245, 268 КУпАП, оскільки за відсутності даних щодо його належного повідомлення про день та час розгляду справи, справу розглянуто без його участі, що позбавило його можливості реалізувати свої права, зокрема - давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо.
Також апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, оскільки він не був присутній при розгляді справи в суді, а копію постанови отримав поштою лише 08.02.2018 року, тобто вже після спливу строку на її оскарження.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис, наданий Управлінням патрульної поліції м. Києва, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Цих вимог закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 суддя місцевого суду не дотримався, внаслідок чого суд прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, під час її розгляду було допущено порушення норм процесуального закону. ОСОБА_2 не був належним чином сповіщений про місце і час розгляду справи, а отже не був присутнім у засіданні суду першої інстанції.
Однак при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_2 отримав можливість для реалізації своїх прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та скористався нею.
Крім того, розглянувши справу щодо ОСОБА_2 без дотримання вищевказаних вимог процесуального закону, зокрема, і без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а відтак і не з'ясувавши відношення такої особи до правопорушення, суддя у постанові наявність в діях ОСОБА_2 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, обґрунтував протоколом про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.12.2017 року, за яким ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, але належним чином не перевірив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та не дав їм належної оцінки, що призвело до неповноти з'ясування фактичних обставин справи.
Між тим, переглядаючи справу в межах поданої апеляційної скарги, вважаю, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх та належних доказів на підтвердження факту порушення саме ОСОБА_2 п. 2.9 «а» ПДР України, яким передбачена заборона щодо керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Так, за поясненнями ОСОБА_2, наданими ним у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, в день події, за обставинами якої відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, він не керував автомобілем, а ним керував його брат ОСОБА_4, у якого перебували його документи, в т.ч. на належний йому автомобіль «Мазда», які він передав брату пакетом, разом з посвідченням водія, для того, щоб він поставив його автомобіль «Мазда» на ремонт.
Такі пояснення ОСОБА_2 повністю узгоджуються з поясненнями допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що в день події він їхав на автомобілі Сеат Ібіца додому та по вул. Цвєтаєвої в м. Києві був зупинений працівниками поліції, так як у нього не працювало ближнє світло фар. Він передав всі документи працівникам поліції, а останні запідозрили, що він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та запропонували пройти огляд на «Драгері», однак він відмовився. Тоді його привезли в лікарню, де він пройшов огляд. В подальшому працівники поліції почали складати протокол на ОСОБА_2, на що він обурився та почав вказувати, що він ОСОБА_4, але його ніхто не хотів слухати. Він мав при собі паспорт та військовий квиток на своє ім'я, а також техпаспорти на автомобілі Сеат та Мазда, і посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2, які останній йому в тому числі передав, щоб поставити автомобіль Мазда на ремонт.
Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, з якого вбачається, що на місці зупинки працівниками поліції транспортного засобу ОСОБА_2 не був присутній, а перебував саме ОСОБА_4, який і проходив огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, та вказував як працівникам поліції, так і при огляді лікарем, що він ОСОБА_4, надаючи при цьому свій паспорт. Між тим, працівники поліції запропонували йому в подальшому звернутися до Управління патрульної поліції, щоб встановити, хто повинен бути зазначений у протоколі, як правопорушник.
Проте, жодних даних, які б підтверджували факт того, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, у матеріалах справи не має.
При цьому, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Керування ж транспортним засобом слід розуміти як виконання
функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під
час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Однак, матеріалами справи не підтверджується та обставина, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, дані у протоколі про адміністративне правопорушення не можуть бути визнані допустимими доказами, адже не підтверджуються дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, що дає підстави витлумачити всі сумніви на користь ОСОБА_2 та відкинути їх.
За таких обставин, оскільки допустимі докази винуватості ОСОБА_2у вчиненні правопорушення відсутні, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,суддя, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.