Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/174/2018
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
05 березня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Александрова Д.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року,
Відповідно до постанови судді Деснянськогорайонного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 320 гривень.
Як встановлено постановою судді, 25 жовтня 2017 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем Ауді, номерний знак НОМЕР_1, по вул. Бальзака в м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 - адвокат Александров Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Провадження по справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог поданої скарги, захисник посилається на те, що судом першої інстанції неповно встановлені необхідні для вирішення справи обставини, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, має місце порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, як зазначає апелянт у поданій апеляційній скарзі, поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим він вважається недійсним, а протокол про адміністративне правопорушення - недопустимим доказом вини ОСОБА_2, оскільки працівники патрульної поліції підозрювали, що водій перебував у стані алкогольного сп'яніння, та огляд проводили відповідно до норм, які передбачають огляд на стан алкогольного сп'яніння, але протокол складено начебто водій ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп'яніння, що призводить до повного нерозуміння останнім в чому його звинувачують, який огляд він має пройти та від чого захищати свої права.
При цьому захисник вказує на те, що законодавством не передбачено порядок відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, як це зазначив поліцейський у протоколі, а тому суть адміністративного правопорушення не відповідає складу адміністративного правопорушення. Невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист, адже обвинувачення йому не зрозуміле, а тому твердження судді про те, що ОСОБА_2 відмовився від проходження дійсного запропонованого йому огляду не узгоджується з матеріалами справи.
Також захисник вказує на те, що ОСОБА_2 не відстороняли від керування, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Крім цього, як зазначає апелянт складання протоколу та доказів по справі про адміністративне правопорушення відбулося з грубим порушенням норм діючого законодавства, оскільки з протоколу вбачається, що інспектором поліції були внесені додаткові записи після того, як даний протокол підписав ОСОБА_2
Показання свідків не узгоджуються з протоколом, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів.
Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та її захисника, які підтримали подану останнім апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення інспектора патрульної поліції ОСОБА_7., яка складала протокол про адміністративне правопорушення; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Купам, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зокрема, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов достатніх фактичних даних, які б дозволили спростувати достовірність та належність доказів, наявних в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 Купам, тим більше, що останній фактично не заперечував факту своєї відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, про що власноручно зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилання захисника у скарзі на те, що поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп'яніння, у зв'язку з чим цей огляд слід вважати недійсним, а протокол про адміністративне правопорушення - недопустимим доказом вини ОСОБА_2, а також на те, що невірне та нечітке формулювання суті правопорушення позбавило останнього права на захист, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 428994 від 25 жовтня 2017 року, який було складено щодо ОСОБА_2, підстави для визнання якого недопустимим доказом відсутні; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, в присутності яких ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема у лікаря-нарколога; рапортом та поясненнями в суді апеляційної інстанції інспектора патрульної поліції ОСОБА_7., які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Безпідставними слід також визнати доводи апеляційної скарги з приводу того, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки в апеляційній скарзі не наведено будь-яких об'єктивних даних, які б підтверджували наявність таких порушень, які б могли служити підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, з урахуванням того, що згідно вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, а ч. 1 ст. 130 КУпАП прямо передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Що ж стосується посилань в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортним засобом, а також на те, що інспектором поліції вносились додаткові записи до протоколу про адміністративне правопорушення після його підписання порушником, то по-перше, в матеріалах справи наявна розписка, в якій останній зобов'язується не керувати транспортним засобом протягом доби; крім того вказана обставина жодним чином не може бути пов'язана з наявністю чи відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а по-друге, твердження захисту щодо внесення змін до протоколу, крім пояснень самого ОСОБА_2, об'єктивно нічим не підтверджено, а тому воно не може служити підставою для висновку, що при оформленні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_2 були грубо порушені вимоги чинного законодавства.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 - адвоката Александрова Д.О. не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною або необґрунтованою, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, вказану скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Александрова Д.О. залишити без задоволення, а постанову судді Деснянськогорайонного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Лобанов В.А.