Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/1113/2017
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
15 березня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою суддя стягнув з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 352 грн. 40 коп.
Як встановлено постановою судді, 22 грудня 2017 року об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, рухаючись по вулиці Щусєва біля будинку № 42 в місті Києві, керував транспортним засобом марки «Ford», модель «Fiesta», номерний знак НОМЕР_1, в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2018 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування вимог поданої скарги, скаржник посилається на те, що оскаржувану постанову прийнято не у відповідності до вимог чинного законодавства України, зокрема, судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не доведено та всебічно не обґрунтовано їх у своєму рішенні, не надано належну оцінку всім доказам, на яких має ґрунтуватись судове рішення при повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, висновки суду не відповідають обставинам справи, при прийнятті судом рішення, були порушені норми процесуального та матеріального права, в тому числі право скаржника на судовий захист порушених прав, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути скасоване судом апеляційної інстанції, а провадження закрите.
Як зазначає апелянт у своїй скарзі, в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому порядку не направляв його, ОСОБА_2, до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, внаслідок чого він був позбавлений можливості пройти відповідний огляд, у встановленому законом порядку.
Також скаржник зазначає про те, що під час проходження медичного огляду він не заперечував вживання марихуани в особистих оздоровчих цілях, однак вживав її в зовсім малих кількостях та за декілька днів до керування транспортним засобом 22.12.2017 року. Не будучи експертом в медицині, він, ОСОБА_2, аж ніяк не міг передбачити, що в його організмі можуть бути залишки, так званих канабіноїдів, а тому вважає, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, безпосередньо на момент керування транспортним засобом.
Відтак, як вважає ОСОБА_2, ним фактично не було порушено вимог п. 2.9 «а» ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Крім того, апелянт просить звернути увагу на те, що суд, без належних на те підстав, не задовольнив його клопотання, проігнорував його доводи та прохання щодо залучення свідків для надання пояснень щодо його фізичного стану в момент складання протоколу, з метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, чим порушив норми процесуального права, а також, безпосередньо його права на справедливий суд, що передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку судді щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Зокрема, обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 402844 від 22 грудня 2017 року, підтверджуються висновком лікаря-нарколога Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 грудня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного (канабіноїди) сп'яніння.
Більш того, в апеляційній скарзі сам ОСОБА_2 не заперечував того факту, що він вживав марихуану в особистих оздоровчих цілях, хоча і робив це в зовсім малих кількостях та за декілька днів до керування транспортним засобом 22.12.2017 року.
Що ж стосується доводів, наведених в апеляційній скарзі, то суд апеляційної інстанції визнає їх безпідставними, з огляду на таке.
По-перше, відсутність в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за формою, яка наведена в додатку 1 до Інструкції Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1425/735, зовсім не означає, що ОСОБА_2 у встановленому порядку не направляли до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки таке направлення не долучається до справи, а залишається у лікаря-нарколога, який проводив огляд ОСОБА_2, що відображено у п. 5 наданого ним висновку.
По-друге, твердження ОСОБА_2 про те, що він, не будучи експертом в області медицини, не міг передбачити того, що в його організмі можуть бути залишки канабіноїдів, а також про те, що на момент керування транспортним засобом він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, суд апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими, оскільки вони є голослівними та не спростовують достовірності висновку лікаря-нарколога, який, так само, як і сама процедура огляду на стан сп'яніння, відповідають вимогам наведеної вище Інструкції
По-третє, доводи скарги ОСОБА_2 щодо порушення права на справедливий суд, яке, зокрема, виразилося в тому, що суд без належних на то підстав не задовольнив його клопотання про залучення свідків для надання пояснень з приводу його фізичного стану в момент складання адміністративного протоколу, також не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки, відповідно до вимог законодавства, факт перебування чи не перебування особи у стані наркотичного сп'яніння може встановлювати лише лікар-нарколог, а не будь-які інші особи, в тому числі свідки.
У зв'язку з цим, суддя, який розглядав справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 обґрунтовано послався у своїй постанові про те, що останній не надав суду жодного доказу на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, які б виключали його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 не може бути задоволена, оскільки вона не містить в собі достатніх підстав для висновку про те, що постанова судді про визнання його виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є незаконною або необґрунтованою, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду цієї скаргу, суд апеляційної інстанції вважає необхідним залишити її без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Савицький О.А.