Апеляційне провадження № 22-ц/796/5006/2018 Головуючий у 1 інстанції - Колдіна О.О.
Унікальний номер справи № 752/19612/13-ц Доповідач - Андрієнко А.М.
26 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» Соколовської Яни Вікторівни на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором як із спадкоємців боржника,
У жовтні 2013 року позивач ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що 01.02.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №004-2008-154, відповідно до якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 78 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,45 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором між Кредитором та Позичальником 01 лютого 2008 року було укладено Договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець передав в іпотеку трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
1 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.
21 грудня 2011 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язалась солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли ОСОБА_3 - чоловік померлої, та її дочки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то відповідно до положень ст..ст. 1281, 1282 ЦК України позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців померлої ОСОБА_6
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» Соколовська Я.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи. ПАТ «Універсал Банк» зазначив про те, що відповідно до статей 1281, 1282 ЦК України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, як спадкоємці ОСОБА_6, які прийняли спадщину, зобов'язані погасити перед банком, як кредитором спадкодавця, заборгованість за кредитним договором від 1 лютого 2008 року у розмірі 48 045 доларів США.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 531 637 грн. 50 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 265 818 грн. 75 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 265 818 грн. 75 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 3 613 грн. 05 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі по 1 806 грн. 52 коп. з кожної.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 травня 2018 року, рішення Апеляційного суду міста Києва від 4 квітня 2017 року скасовано, а дану справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явилися.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав.
Судом встановлено, що 1 лютого 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 78 тис. доларів США терміном до 1 лютого 2025 року зі сплатою 13,45 % річних.
1 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_6 укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, що належала іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування.
1 лютого 2008 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язання по вказаному кредитному договору.
21 грудня 2011 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язалася солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 26 січня 2012 року.
Спадщину після смерті ОСОБА_6 на підставі трьох свідоцтв про право на спадщину за законом від 6 березня 2014 року прийняли її чоловік ОСОБА_3, та її дочки: ОСОБА_4, ОСОБА_5
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банк, як кредитор спадкодавця, звертаючись з вимогами до відповідачів, не визначив правильну суму заборгованості спадкодавця на час її смерті, ступінь відповідальності кожного із спадкоємців померлої ОСОБА_6, а просив стягнути усю суму заборгованості за кредитним договором без врахування їх часток у спадщині та вартості спадкового майна, яке вони успадкували.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).
Як встановлено в ході розгляду справи, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року, що набрало законної сили, заборгованість за спірним кредитним договором станом на 9 серпня 2010 року вже була стягнута та звернуто стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 975 доларів 43 центи США.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з вимогами статті 14 ЦПК України (в редакції Закону 2004 року) судові рішення, що набрали законної сили,обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Представник позивача не надав суду пояснень, чому рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року не звернуто до виконання.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, чинного на час розгляду справи, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують).
Представником позивача на вимогу Апеляційного суду м.Києва не надано доказів того, яка сума заборгованості спадкодавця ОСОБА_6 на момент її смерті була перед банком, чи входила сума в розмірі 48 045 доларів США у суму, яка вже була стягнута з неї рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 1 лютого 2011 року.
Таким чином позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості із спадкоємців.
Крім того, відповідно до ст.. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Представник банку в судовому засіданні зазначив, що банку стало відомо про смерть боржника ОСОБА_6 у березні 2013 року від П'ятої київської державної нотаріальної контори і тому позивач відразу ж направив претензію до нотаріальної контори з метою стягнення заборгованості із спадкодавців.
Відповідачі спростовують цю інформацію, зазначають, що повідомили банк про смерть спадкодавця у лютому 2012 року і з цього часу почав обліковуватися шестимісячний строк для прийняття задоволення вимог кредитора ( банку), який мав закінчитися у серпні 2012 року.
Банк не спростував доводи відповідача про те, що ним особисто банк повідомлений про смерть боржника в лютому 2012 року.
Крім того, ця обставина підтверджується тим, що банк з січня 2012 року по грудень 2012 року почав нараховувати до сплати на погашення кредитної заборгованості лише прострочену суму по процентам, а по тілу кредиту суму заборгованості не нараховував, а з 1.01.2013 року почав виставляти до сплати суму як по тілу кредиту так і по відсоткам. Тобто можна прийти до висновку, що з моменту, коли банку стало відомо про смерть боржника, банк вніс корективи у розрахунок сплати заборгованості до прийняття спадщини спадкоємцями.
Банк , посилаючись на те, що йому стало відомо про смерть боржниці від нотаріальної контори лише в березні 2013 року, у лютому 2013 року вже направив до нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника ( а.с. 22), що свідчить про те, що банку стало відомо про смерть боржника ще до отримання листа від нотаріальної контори.
Проаналізувавши та оцінивши всі вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що банк окрім суми заборгованості , яку мають сплатити спадкоємці боржника на користь банку, не довів також дату, коли банку стало достовірно відомо про смерть боржника, у зв'язку із чим неможливо визначити чи не пропущено позивачем шестимісячний строк для звернення до спадкоємців , передбачений ст. 1281 ЦК України.
Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Представником банку на вимогу апеляційного суду, як і в суді першої інстанції, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» Соколовської Яни Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття , однак, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2018 року.
Головуючий:
Судді: