Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Справа № 33/796/158/2018
Категорія: ч. 1 ст. 163-2 КУпАП
Іменем України
02 березня 2018 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Новов С.О., за участю захисника особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року,
Відповідно до постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 320 (триста двадцять) гривень.
Як встановлено постановою судді, 19 серпня 2017 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного бухгалтера ТОВ «Ессіей Хайджин Україна» за місцем роботи за адресою: АДРЕСА_1, порушив термін сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 573787,00 грн., за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року та звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 163-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
В обґрунтування вимог поданої скарги, захисник посилається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло за собою необґрунтоване стягнення як вид покарання за адміністративне правопорушення, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому вказана постанова не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою.
Зокрема, як зазначає у своїй скарзі захисник, 16 серпня 2017 року ТОВ «Ессіей Хайджин Україна» згідно платіжного доручення № 369 сплатило податок на прибуток у сумі 573 787,00 гривень на поточний рахунок № 33114312700011 УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва. Фактично кошти до Державного бюджету надійшли 16.08.2017 року.
Проте при формулюванні платіжного доручення № 1369 сталася помилка у номері поточного рахунку, що було зумовлено великою завантаженістю (звітний період) та тим, що отримувач коштів один і той самий. Товариство раніше знаходилось на обліку в Шевченківському районі, а поточні рахунки відрізняються лише декількома цифрами.
У перший робочий день після свят, як вказує скаржник, ОСОБА_2 вирішив ще раз перевірити чи правильно сплачені податки і зрозумів, що відбулась прикра помилка і кошти сплачені до Державного бюджету України, але на інший поточний рахунок і, маючи на меті виправлення неточності, ОСОБА_2 28.08.2017 року негайно віддав розпорядження і платіжним дорученням № 1412 були перераховані кошти в розмірі 573 787,00 гривень на правильний поточний рахунок № 33114312799011 УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва. Кошти сплачені 16.08.2017 року були повернуті на поточний рахунок Товариства лише 19.09.2017 року, тобто держава користувалася коштами, а тому жодних негативних наслідків для неї не настало.
З огляду на вищенаведене, посилаючись на положення ст.ст. 11, 22 КУпАП, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не мав умислу на несвоєчасне подання платіжних доручень, а навпаки сплатив кошти до бюджету вчасно, але на інший рахунок. Дізнавшись про помилку, дав розпорядження негайно її виправити і сплатити кошти ще раз на правильний рахунок. До відповідальності ОСОБА_2 не притягувався, на роботі характеризується позитивно.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на оскарження постанови суду щодо ОСОБА_2, захисник посилається на те, що ОСОБА_2 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому був позбавлений права подати докази, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи, а також не зміг у встановлений законом строк подати апеляційну скаргу, оскільки копію постанови суду від 27 жовтня 2017 року отримав лише 13 листопада 2017 року.
Заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, так само як і клопотання про поновлення строку на оскарження оскаржуваної постанови, виходячи з наступних підстав.
По-перше, враховуючи обставини, на які захисник посилається у своєму клопотанні, в тому числі на те, що ОСОБА_2 не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи щодо нього, а копію оскаржуваної постанови отримав лише 13 листопада 2017 року, слід визнати, що встановлений законом строк на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення було пропущено з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
По-друге, незважаючи на встановлені під час розгляду зазначеної справи обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, а саме несвоєчасне подання ним, як посадовою особою ТОВ «Ессіей Хайджин Україна» платіжного доручення на перерахування належних до сплати податків та зборів, зокрема податку на прибуток у сумі 573787,00 грн., суд апеляційної інстанції не може визнати оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим з огляду на таке.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
З урахуванням наведених вище вимог закону, а також доводів апеляційної скарги захисника щодо характеру та умислу дій ОСОБА_2, які дають підстави для висновку не лише про те, що останній вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-2 КУпАП з необережності, а й про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, приймаючи до уваги те, що несвоєчасне подання платіжного доручення про сплату податку на прибуток за звітний період на суму 573787,00 грн. фактично було пов'язано не з халатним відношенням ОСОБА_2 до виконання своїх службових обов'язків, а з помилкою, допущеною ним при поданні платіжного доручення № 1369 від 16 серпня 2017 року, в якому були неправильно зазначені дві цифри в номері рахунку, на який вказана сума повинна була бути перерахована, яку останній виявив самостійно та вжив заходів для її виправлення шляхом повторного подання платіжного доручення на вказану вище суму.
Таким чином, бездіяльність ОСОБА_2, за яку його було притягнуто до адміністративної відповідальності лише формально вказувала на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, що дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок не тільки про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, а й про можливість звільнення порушника від адміністративної відповідальності, на підставі ст. 22 цього Кодексу та обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи вищенаведене, приймаючи рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказану скаргу задовольнити; скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП - скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі ст. 22 цього Кодексу у зв'язку з його звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 284, 294 КУпАП, -
Поновити захиснику ОСОБА_2 - адвокату ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, на підставі ст. 22 цього Кодексу, за малозначністю правопорушення і обмежитись усним зауваженням, а провадження у справі з наведених підстав закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва
С.О.Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Савицький О.А.